Друзі, наближається одне з найоч ... Читати далі »

Ох, і файно ми вчора 12 грудня повечіркували. На запрошення колег з Районного Будинку культури відвідали  Андріївські вечорниці. Підготували це чудове дійство працівники Районного Будинку культури та клубні працівники сільських будинків культури.

Не зраджуючи традиціям на вечорницях співали, танцювали, ліпили вареники, змагалися у конкурсах, кусали калиту  … ну і звичайно ворожили.

Пригощали смаколиками, смачненькими варениками та калитою і гостей заходу. Тож, думаю по закінченню присутні залишали залу у гарному святковому настрої.

Шановне панство, всіх вітаємо зі святом святого апостола Андрія Первозванного, а особливо Андрійків, Андріїв, Андрюшок, Божого всім благословення!

Сьогодні 12 грудня під час проведення методичного дня для бібліотечних працівників системи відбулось офіційне нагородження завідувачки Остківської ПШБ Кухновець Ганни Юріївни почесною грамотою та цінним подарунком, як призера фіналу Всеукраїнського конкурсу світлин "В об’єктиві я і книга" (2012) за роботу «Піду я на ставочок .....» .

Щиро вітаємо пані Анну та бажаємо подальших перемог.

Шановні користувачі!

Запрошуємо Вас взяти участь у анкетуванні на визначення Кращої книги Рівненщини - 2012.

Анкетування проходить в рамках обласного щорічного конкурсу «Краща книга Рівненщини», що реалізується в рамках обласної Програми підтримки національного книговидання, популяризації української книги та сприяння книгоросповсюдженню в Рівненській області на 2009-2013 роки.

Участь в конкурсі беруть книги, які вийшли друком впродовж 5-ти останніх років. 

 «Краще довідкове видання»

«Краще історико - краєзнавче видання ... Читати далі »

Олексій Сергійович Вусик народився 12 грудня 1937 р. на Полтавщині у с. Говтва. Закінчив Сухорабівську середню школу, далі вчився на філологічному факультеті Київського університету ім. Т.Г. Шевченка. Після його закінчення у 1960 році приїхав до Дніпропетровська.

Олекса Сергійович працював на журналістській роботі, до 1967-го був кореспондентом, пізніше – головним редактором Дніпропетровського обласного комітету телебачення та радіомовлення. У 1966 році вийшла колективна гумористична збірка «Молоді вишнівці», де було вміщено добірку оповідань та епіграм Вусика. Наступного року побачила світ власна книжка «На вус намотане». Після того з'явились ще книжки, численні публікації в журналах «Вітчизна», «Прапор», «Україна», де Олекса Сергійович друкував байки, оповідання, повісті. Відтоді вийшли окремими книгами байки, оповідання, роман «Не зів'януть безсмертники», повість «Зустрінемось у саду». Олекса Сергійович також видав «Словник веселих українських синонімів», куди увійшли не лише окремі слова, а й вирази, народні примовки, жартівливі порівняння. Дещо з цих матеріалів надруковано на сторінках журналу «Борисфен», виступав Олекса Вусик з ними і по радіо.

У Спілці письменників О. Вусик з 1974 року, не один рік у дніпропетровській письменницькій організації виконував обов'язки відповідального секретаря, нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, знаком «Відмінник телебачення й радіомовлення». Лауреат літературної премії імені Д. Яворницького.

Метою впровадження в роботу бібліотеки інноваційної форми роботи створення блогу «БІБЛІОNEWS», стало бажання прорекламувати діяльність, завдання та напрямки роботи нашої бібліотеки. Показати, що бібліотека є сучасною, що вона готова до конструктивного спілкування, критики, змін і інновацій, поліпшити спілкування з користувачами, у тому числі потенційними, шляхом підтримки діалогу  через пости авторів та відгуки, коментарі читачів. Просунути інноваційні бібліотечні послуги серед читачів, які шукають інформацію для вирішення своїх проблем в Інтернеті, у тому числі в блогах.

Нещодавно читака нашої бібліотеки принесла нам дуже хороший та позитивний подарунок. Це DVD – диски Михайла Михайловича Поплавського: «Любов без границь: московський бенефіс», «Українські хіти», «Найкращі кліпи».

Світ ловив мене, та не спіймав

      Слова визначного українського філософа і поета Г. С. Сковороди (1722—1794), вибиті (як епітафія) на його надгробку. У цьому афоризмі виражено зневагу до багатства, титулів та інших земних «благ», що ними спокушали поета. 

         Мудрі, дошукуючись колись смислу людського життя, вбачали його в тому, щоб пройти невловним поміж тенетами світу, збагнути самого себе, відкрити в собі божественне начало (О. Гончар, Циклон).

3 грудня 1722 року - День народження Григорія Савича Сковороди. Двісті років не було навіть відомо, в якому місяці і якого числа він народився. Тільки в рік ювілею(200-річчя з дня народження) перекладач Петро Пелех віднайшов у листі до М. І. Ковалинського від 22 листопада 1763 року розповідь про те, як провів день свого народження Григорій Савич Сковорода. Ця автобіографічна вказівка є досі єдиним документом, що засвідчує дату народження Григорія Савича Сковороди.

1738 р. - Григорій Сковорода вступає ... Читати далі »

Народився Андрій Васильович Головко 3 грудня 1887р. в с. Юрки на Полтавщині в заможній селянській родині.

    У 1905 — 1908 рр. навчався у сільській школі, спробував сам складати вірші (російською мовою). Навчаючись у Кременчуцькому реальному училищі (1908 — 1914), мріяв про власну літературну працю. У 1912р. під впливом «Кобзаря» почав писати вірші українською мовою.

    Коли навчання вже фактично було закінчено і за родинним рішенням Головко мав скінчити ще один, додатковий, клас, який давав право на вчительську роботу, його несподівано виключили з училища за участь в таємному товаристві «Юнацька спілка» та за писання віршів українською мовою, вміщуваних у рукописному учнівському журналі «Рідна мова». Жив якийсь час на хуторі Поділ, куди переїхали батьки. Тоді ж спробував писати прозу (автобіографічна повість «З-за хмари»). Під час імперіалістичної війни вступає до Чугуївського училища прапорщиків, і після проходження короткого курсу навчання навесні 1915-го потрапляє на фронт. Брав участь у боях під Рава-Руською, дістав поранення.

    Після 1917-го працює в школі, волосним інструктором з позашкільної освіти. У січні 1919р. в Кременчуцькому видавництві «Маяк» вийшла поетична збірка Головка «Самоцвіти» (17 віршів). Працюючи в місцевій кременчуцькій газеті, він друкує у ній в перші місяці 1919р. кілька уривків з розпочатої повісті «У дикому танку. (З часів німецької окупації)», але цей твір лишився незавершеним.

    Літо й осінь 1919р Головко живе разом з донькою і дружиною на далеких хуторах Стінка і Ляхівці. У червні 1920р. записується добровольцем у Червону Армію. Служить начальником кінної розвідки гаубичного артдивізіону об'єднаної дивізії курсантів, яка певний час діяла разом з Першою кінною армією Будьонного.

    Січень-квітень 1921p. — служба в харківській Школі червоних старшин, де він викладав політекономію.

... Читати далі »