Народився Андрій Васильович Головко 3 грудня 1887р. в с. Юрки на Полтавщині в заможній селянській родині.

    У 1905 — 1908 рр. навчався у сільській школі, спробував сам складати вірші (російською мовою). Навчаючись у Кременчуцькому реальному училищі (1908 — 1914), мріяв про власну літературну працю. У 1912р. під впливом «Кобзаря» почав писати вірші українською мовою.

    Коли навчання вже фактично було закінчено і за родинним рішенням Головко мав скінчити ще один, додатковий, клас, який давав право на вчительську роботу, його несподівано виключили з училища за участь в таємному товаристві «Юнацька спілка» та за писання віршів українською мовою, вміщуваних у рукописному учнівському журналі «Рідна мова». Жив якийсь час на хуторі Поділ, куди переїхали батьки. Тоді ж спробував писати прозу (автобіографічна повість «З-за хмари»). Під час імперіалістичної війни вступає до Чугуївського училища прапорщиків, і після проходження короткого курсу навчання навесні 1915-го потрапляє на фронт. Брав участь у боях під Рава-Руською, дістав поранення.

    Після 1917-го працює в школі, волосним інструктором з позашкільної освіти. У січні 1919р. в Кременчуцькому видавництві «Маяк» вийшла поетична збірка Головка «Самоцвіти» (17 віршів). Працюючи в місцевій кременчуцькій газеті, він друкує у ній в перші місяці 1919р. кілька уривків з розпочатої повісті «У дикому танку. (З часів німецької окупації)», але цей твір лишився незавершеним.

    Літо й осінь 1919р Головко живе разом з донькою і дружиною на далеких хуторах Стінка і Ляхівці. У червні 1920р. записується добровольцем у Червону Армію. Служить начальником кінної розвідки гаубичного артдивізіону об'єднаної дивізії курсантів, яка певний час діяла разом з Першою кінною армією Будьонного.

    Січень-квітень 1921p. — служба в харківській Школі червоних старшин, де він викладав політекономію.

    У 1922p., демобілізувавшись, повністю перейшов на літературну роботу. З 1923-го — член Спілки селянських письменників «Плуг». Перший його завершений прозовий твір — шкіц «Момент» (опублікований під назвою «Рафінована проституція»: Шляхи мистецтва. — 1921. — № 2). Наступні твори — шкіці «Діти Землі і Сонця» (1922), повісті «Можу» (1922) і «Червоний роман» (1923). 1924р. — оповідання «Крученим шляхом», де майже повністю збережено сюжет «Червоного роману» (для видання творів у двох томах (1957) автор здійснив нову редакцію повісті).

    Загальне визнання і популярність здобув Головко дитячими оповіданнями та повістями про сільську молодь. Оповідання «Дівчинка з шляху» (1922), «Товариші» (1923), «Пилипко» (1923) склали першу прозову збірку А. Головка «Дівчинка з шляху», що вийшла у Харкові 1925p.

    Найбільший успіх серед тогочасних творів А. Головка випав на долю оповідань «Пилипко» і «Червона хустина» (друга редакція 1957р.), які були опубліковані 1924р. і стали хрестоматійними.

    З’являються також повісті «Зелені серцем» (1924) та «Пасинки степу» (1925).

    1926р. видано збірку оповідань і повістей «Можу» (в цей час Головко уже переїхав до Харкова).

    Восени 1926-го письменник готувався до «запису тексту» завершеного на той час в творчій уяві роману «Бур'ян». Вже в кінці 1927р. на республіканському конкурсі до 10-річчя Жовтня книга була удостоєна ювілейної премії. З'явилися переклади російською, білоруською, а пізніше — німецькою, угорською, польською та чеською мовами.

    На 1927p. в уяві письменника складається новий твір, спочатку як роман «Три сини» (після 1931p. — трилогія «Три брати»). У 1932p. з’явився твір «Мати» (як пролог до роману «Три брати»),а в 1935p. опублікована його нова (основна) редакція. Починаючи з зими 1934p. письменник працює над другою книгою трилогії — романом «Артем Гармаш», у періодиці друкується кілька фрагментів з перших розділів.

    Спробував А. Головко свої сили також в кіно. Написав кіноповість «Скиба Іван» (1934) і на замовлення Одеської та Київської кіностудій два кіносценарії — «Митько Лелюк» (1936 — 1937) та «Літа молодії» (1940).

    Під час війни був спочатку військовим кореспондентом авіаційної дивізійної газети, потім — кореспондентом газети ЦК КП(б)У «Комуніст» («Радянська Україна»), а з липня 1943р. працював у фронтовій газеті «За честь Батьківщини». З-поміж творів воєнного періоду виділяється оповідання «Дружба», яке вийшло окремою книжечкою в Уфі 1942р.

    1942р. в Уфі вийшла збірка нарисів «Бойові епізоди» (твори «Бойовий екіпаж», «Капітан Чайка», «Снайпер Максим Бриксін» та ін., вміщувані раніше у фронтових газетах).

    З кінця 40-х років основною роботою А. Головка стала праця над «Артемом Гармашем». Роман у нинішньому його вигляді складається з трьох книг (частин). Перша з них вийшла друком у 1951р. (із змінами і доповненнями — в 1954р.); друга — в 1960р. (кількома розділами доповнена 1962р.); у трьох книгах роман опублікований 1971р. (з доповненням — в 1972р.). Письменник розпочав також четверту книгу роману, обмірковував сюжетні ходи п'ятої книги. Та їм уже не судилося побачити світ.

    5 грудня 1972р. А. В. Головко помер.

    Спілка письменників України встановила щорічну літературну премію імені Андрія Головка за кращий роман року. Іменем письменника названі бібліотеки, школи, вулиці, колгосп на його батьківщині.