Оста́п Миха́йлович Лу́цький (* 8 листопада 1883, с. Лука Самбірський район Львівська область — † 8 жовтня 1941, Котлас, Архангельська область, РФ) — український політичний і громадський діяч, кооператор, публіцист і поет. Батько Юрія Луцького.

Народився в родині інтеліґента.

Навчався у Бучацькій та Станиславівській гімназіях. Студент права Львівського університету, вивчав філософію у Празі та літературу у Краківському університеті.

Поет, член «Молодої музи», автор збірок поезій «З моїх днів» (1905), «В такі хвилі» (1906). Співредактор часопису «Буковина» (1907–1914). Протягом цих років фактично редагував часопис, що дуже позитивно позначилося на якості газети. У ці роки якісно змінилося публіцистичне та літературне наповнення газети. Завдяки активній публікації на сторінках «Буковини» творів «молодомузівців», багато з них швидко стали популярними у тогочасному літературному процесі. Літературний псевдонім «О. Люнатик», «Немирич», О. Л-ий, О-п Л-й, Л. Потужний літературний критик.

Написав низку літературно-критичних статей, присвячених літературному процесові кінця XIX — початку ХХ століття у яких проповідував модерністські шляхи розвитку літератури, стверджував про необхідність збагачення та урізноманітнення естетичних та художніх принципів в українській літературі.

Яків Іванович Щоголев народився 5 листопада (24 жовтня ст. ст.) 1823 р. в м. Охтирці на Харківщині в родині дрібного службовця. Закінчив гімназію та історико-філологічний факультет Харківського університету, займав різні незначні посади у Харкові.

Поетичну діяльність розпочав ще в гімназії під впливом творів Пушкіна, Лєрмонтова, Жуковського. В університеті захоплювався поезією харківських романтиків. Як поет плідно працював у 70—80-х рр. 1883 р. вийшла перша збірка його поезій «Ворскло». Був людиною поміркованих поглядів, далекий від складних суспільних процесів свого часу. Проте співчував народному горю, з любов’ю змальовував реалістичні типи з середовища простого народу.

Поезія Щоголева багата різноманітними мотивами. Є в нього багато віршів, у яких поет опирається на народні вірування у відьом, вовкулаків, лоскотарочку, у квіт папороті («Климентові млини», «На полюванні», «Ніч під Івана Купала», «Рибалки», «Вовкулака», «Лоскотарочка»). Вони стилізовані на взірець народних пісень. У деяких творах («Ткач», «Кравець», «Мірошник») Щоголів оспівував ремісницький побут та ремісницьку працю.

У житті Яків Іванович зазнав чимало горя. Він поховав дочку і сина, на старості років сам багато хворів. Останні роки життя провів у Харкові.

Щоголів був одним з представників Харківської школи романтиків, і велика кількість його поезій присвячена романтичному зображенню історичного минулого України, насамперед Запорізької Січі й козаччини («Січа», «В степу», «Запорозький марш», «Орел», «Орлячий сон» тощо), образам запорожців. Козакофільська романтика Щоголева перейнята песимістичною тугою за минулим, за зниклою «останньою Січчю». Низка поезій присвячена образам української природи («Травень», «Осінь», «Степ», «Після бурі» тощо). Окремі вірші Щоголева позначені соціальними мотивами («Струни», «Завірюха», «Пожежа», «Маруся», «Бурлаки» та ін.). Багато віршів поета покладено на музику, і вони увійшли в пісенний народний репертуар («Пряха», «Черевички», «Зимовий вечір»). Посмертні видання творів Щоголева: «Твори. Повний збірник» (X. 1919), «Поезії» (К. 1926), «Твори», І — II (1930), «Поезії» (К. 1958), «Твори» (К. 1961).

Майстерно володів поетичною технікою. Його поезії відзначаються яскравою образністю, мелодійністю, багатством мови. Помер письменник 8 червня (27 травня ст. ст.) 1898 р. в Харкові. 

Друзі, сьогодні, 28 жовтня нашому  Інтернет-центру  2 РОЧКИ. Ми ще маленькі, але підсумовуючи та аналізуючи роботу нашого центру з моменту відкриття, не дивлячись на наш малесенький вік ми: УСПІШНІ. ЗАТРЕБУВАНІ. ПОЗИТИВНІ. ІНФОРМАЦІЙНІ. ДОСТУПНІ …

За ці 2 роки разом з Інтернет-центром ми: стали першопрохідцями Інтернет простору, ми навчались, навчали, консультували, освоювали комп’ютерну грамотність, підвищували професійний рівень, навчались web-безпеки, долали відстані (скориставшись програмою Skype), відпочивали, знаходили друзів, віртуально подорожували, підкорювали WI-FI зону, інтелектуально розважались, проводили он-лайн конференції, вебінарили, проводили тренінги, реєструвались на ЗНО, …, і все це завдяки перемозі у конкурсі програми «Бібліоміст» "Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету".

День визволення України від фашистських загарбників — свято, яке відзначається в Україні щорічно 28 жовтня, в день остаточного вигнання військ нацистської Німеччини та її союзників під час Другої світової війни за межі сучасної території України.

Свято встановлене відповідно до Указу Президента України Віктора Ющенка від 20 жовтня 2009 року

«…з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності Українського народу у Другій світовій війні…».

З нагоди свята в селищі Рокитне, відбувся мітинг до 69 річниці визволення України від фашистських загарбників.

Мітинг відкрив Віктор Рудницький, голова Рокитнівської державної адміністрації, який привітав ветеранів війни та присутніх з цією датою. Важко оцінити з погляду ХХІ століття події того часу. Старше покоління пам’ятає своїх батьків, дідів учасників Великої Вітчизняної війни та свято бережуть пам'ять тих днів. Молодь сприймає це, як мить історії нашої держави. Тож бережімо пам'ять про подвиг нашого народу, які відвоювали нам незалежність.

Вічна слава героям, які відстояли наше майбутнє, майбутнє наших нащадків.

Оксана Лісовець,

25 жовтня 2013 року - 100 рокiв вiд дня народження Олекси (Олексій) Івановича Гуреїва (1913–1999), українського письменника.

Олексій Іванович Гуреїв (також Олекса Гуреїв) народився 25 жовтня 1913, в селищі Рудника Інгулецький, згодом місто Інгулець, тепер частина Кривого Рогу, Дніпропетровська область) — український радянський письменник.

Закінчив Київський педагогічний інститут (1940). Перша збірка віршів — «Ентузіасти шахт» (1932). Життя і працю робітничого класу відображено в романах «Наша молодість» (1949), «Життя іде» (1952), «Друзі не зраджують» (1959). Автор повістей «Осінні квіти» (1966), «Творчість» (1968), «За снігами білими» (1973), «Комендантська година», багатьох збірок оповідань і нарисів.

Володимир Васильович Канівець (* 5 жовтня 1923, с. Весела Долина, тепер Глобинського р-ну Полтавської обл.) — український радянський письменник, драматург. Лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка 1970 року за роман «Ульянови». Підтримував радянську ідеологічно-політичну систему. Упродовж 1966–1981 очолював Житомирську організацію Спілки письменників України. Нагороджений орденом «Знак Пошани».

Народися в сім'ї хлібороба. 1939 року переїхав на Донбас, кілька років працював на залізниці. Під час війни евакуювався в Оренбург, де навчався в піхотному училищі. Учасник німецько-радянської війни, був поранений.

Після війни мешкав у Латвії. Закінчив Латвійський університет у Ризі (відділення журналістики, 1952). Перші фейлетони та нариси вийшли у латвійській республіканській газеті «Советская молодёжь».

Працював 1953–1963 у редакціях різних періодичних видань Орла, Риги, Києва. З 1963 року живе та працює в Житомирі. Упродовж 1966–1981 очолював Житомирську організацію Спілки письменників України. Член КПРС. Делегат XXV з'їзду Компартії України.

Десять років працював секретарем правління Спілки письменників України.

Сім років очолював республіканське товариство книголюбів.

... Читати далі »

Стельмах Богдан Михайлович  – народився 2 жовтня 1943 року в селі Туркотині Золочівського району на Львівщині. Вчився в Туркотинській початковій та Куровицькій семирічній школах. З 1957 року – у Львові, де у 1960-му закінчив СП1 №22.

Навчався у Львівському університеті імені Івана Франка – спершу на механіко-математичному, потім на філологічному факультетах. У 1964 – 1967 роках служив у лавах Радянської Армії у Красноярському краю. Заочно закінчив Українську академію друкарства. Працював робітником на лісозаводі у Рава-Руській, кореспондентом молодіжної газети у Львові, заввідділом музично-драматичного театру в Дрогобичі. В 1977 році став членом Спілки письменників України і перейшов на творчу роботу.

З 1993 року Богдан Стельмах – головний спеціаліст відділу мистецтв Львівського обласного управління культури, з 1994-го – заступник голови Львівського міськвиконкому, директор департаменту гуманітарної та соціальної політики, з 1998-го — радник міського голови Львова.

Богдан Стельмах є автором книжок «Примула, квітка віща» (1969), «Земний вогонь» (1979), «Правдива пісня» (1982), «Батькові слова» (1984), «Пшеничне перевесло» (1988), «Сонечкова донечка» (1988), «Сто пісень» (1990), «Тарас» (1991), «Фрак для доцента» (1991), «Прикрі пригоди в країні пригоди» (1991), «Писанка» (1993), «Початок радісних пісень» (2000), «Світлиця пісень і спогадів» (2001), а також доброї сотні пісень з такими українськими композиторами, як М. Скорик, Б. Япівський, В. Івасюк, В. Камінський, І. Білозір та інші. У доробку поета кілька оперних лібрето, серед яких і «Мойсей» за поемою І. Франка. З перекладів варто назвати переспіви давньоєгипетської лірики, інтерпретацію поеми «Слово про Ігорів полк», комедію Тірсо де Моліни «Благочестива Марта», п’єси Едмона Ростана «Шантеклер» та «Романтики», лібрето опери Док. Верді «Фальстаф» та інші драматичні твори. У театрах України йшли та йдуть вистави за п’єсами Б. Стельмаха. Вірші поета перекладено англійською, білоруською, казахською, польською, російською мовами.

Б. Стельмах – лауреат літературних премій імені І. Котляревського (1992), імені М. Шашкевича (1994) та імені Лесі Українки (1996). Член Національної Спілки письменників України з 1977 року.

Джерела:

... Читати далі »

     У неділю, 29 вересня селище Рокитне відзначило 125-річчя. Для мешканців та гостей Рокитного була підготовлена різноманітна святкова програма. Не могли залишитись осторонь святкування і ми, працівники рокитнівської районної бібліотеки. Ще з самого ранку працівник читального залу Валентина Лінкевич прийшла до районного будинку культури, щоб прийняти участь у оформлені у фойє будинку культури виставки декоративно-прикладного мистецтва, і зокрема нею була оформлена книжкова викладка «Літературно-поетична мозаїка селища Рокитне»  на якій були представлені поетичні доробки місцевих авторів та книги про селище Рокитне. Так, як саме у будинку культури відбулись урочисті збори та святковий концерт з нагоди  святкування 125-ї річниці селища з книжковою викладкою мали можливість ознайомитись гості та учасники дійства. І, що найприємніше для нас, що наша робота не залишилась непоміченою і з боку влади. Адже, колективу централізованої системи публічно-шкільних бібліотек була вручена подяка «За активну участь у виставці декоративно-прикладного мистецтва та з нагоди 125-річчя селища» від селищного голови Віктора Андрійовича Татуся, а пані Валентина отримала приємний сувенір, чашку, яка була виготовлена спеціально до святкування.             ... Читати далі »

Друзі, ось і настав день, напевно одного із найулюбленіших свят бібліотечної спільноти – ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ БІБЛІОТЕК!

Ще починаючи з четверга (26.09.) ми приймаємо суперові привітання, як від наших колег, так і дуже теплі, щирі привітання від наших користувачів.

Сьогодні мені довірили почесну місію, привітати наших колег від колективу Рокитнівської ЦРБ, і ось з самого ранку за допомогою електронної пошти та соц. мереж я розсилаю щирі привітання та найкращі побажання з нагоди нашого свята.

А ще, я хочу поділитися з вами приємними враженнями від нашого районного свята «Бібліотекар – це не професія, а стан душі», що проходило 27.09. в приміщенні читального залу, де зібралась шановна бібліотечна родина.

Для наших бібліотечних працівників цього року була підготовлена чудова, різножанрова святкова програма над якою гарно попрацювала провідний методист Людмила Дудик. Тут знайшлися теплі слова та привітання для кожного з присутніх, ведучі заходу (Людмила Дудик, Тетяна Лобач, Оксана Лісовець) розважали публіку і віршованими привітаннями, і читанням гуморесок, і проведенням конкурсів, і танцями… Чудову інсценівку підготували пані Світлана (зав. Рокитнівською ПШБ) та пані Олена (працівник будинку культури с. Рокитне), які сучасно з гумористичними нотками,  прорекламували роботу Інтернет-центру та його послуг, за що ми їм безмежно вдячні.

Ну, і звичайно, яке професійне свято без нагород, а їх у нас було чимало. Кращих працівників району нагороджували в різноманітних номінаціях:

-          «Думаємо, шукаємо, втілюємо» почесні грамоти отримали – Лісовець Оксана Миколаївна (провідний бібліотекар Рокитнівської ЦРБ), Коханевич Юлія Анатолівна (бібліотекар шкільного відділу Блажівської ПШБ);

-       ... Читати далі »

24-25 вересня 2013 року в м. Києві проходив Національний Ярмарок Бібліотечних Інновацій: «СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА: РУХАЄМОСЬ ВПЕРЕД».

Дійство проходило у приміщенні НСК «Олімпійський». Тут зібралась велика бібліотечна родина. Стати членом цієї родини мала змогу і я, Оксана Лісовець, провідний бібліотекар Рокитнівської ЦРБ.

Вражень отриманих за ці два дні не перелічити, це і нові знайомства, знання, ідеї…, а головне ГОРДІСТЬ за свою професію. Адже, коли про важливість бібліотек та професію бібліотекаря говорять почесні гості свята: Леонід Новохатько, Міністр культури України, Джеффрі Р. Пайєтт, Посол США в Україні, Ірина Шевченко, Президент Української бібліотечної асоціації, Матей Новак, Директор програми «Бібліоміст», заступник Міністра культури України Балюрка В.С. та інші гості то, ще більше закохуєшся в свою професію та відчуваєш себе потрібним.

Та, Національний Ярмарок бібліотечних інновацій це не тільки неформальні зустрічі з колегами, а й нові знання та обмін досвідом. Протягом цих двох днів організатори заходу передбачили для учасників різноманітні тренінги та сесії, конкурс «Супербібліотекар», участь у конкурсі постерів і т.д.

Тож, сьогодні я можу гордо сказати Я, БІБЛІОТЕКАР.

Оксана Лісовець.