|
Категорії розділу |
Подія дня
[669]
Висвітлюються цікаві новини
|
Книжкова новинка
[923]
Новинки літератури та періодики, що надходить до фондів бібліотеки
|
Наші інтерв’ю
[22]
Інтерв’ю з користувачами бібліотеки, колегами, відомими людьми Рокитнівщини
|
Колонка оголошень
[138]
Оголошення про заходи бібліотеки, району
|
Book-симпатія
[88]
Читацькі вподобання наших користувачів
|
|
Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
Головна » 2013 » Грудень » 31
ДОРОГІ ДРУЗІ!
Ми щиро з
Новим роком Вас вітаєм,
Здоров’я, миру і добробуту бажаєм,
Щоб всюди злагода і радість панувала.
Щоб усмішка усіх Вас прикрашала,
Йде Новорічна радісна пора.
Достатку, щастя, успіхів бажаєм
Вам на добро – на многії літа! Колектив
Рокитнівської ЦСПШБ
|
Красю́к Петро́ Харито́нович (1 січня 1924, село Трахтемирів,
Черкаська область — січень 2008, село Висоцьк, Рівненська область) — відомий український
поет-сатирик, байкар.
Більше піввіку
жив у с. Висоцьк Петро Харитонович Красюк. Від широкого Дніпра до Горині
пролягла його життєва дорога, від нашого Поліського краю до столичного Києва і
до всієї України, а також далеко за її межі простелився його творчий шлях.
Народився він 1 січня 1924р. у селянській родині в с.Трахтемирів Канівського
району Черкаської області. Після закінчення семирічки вчився у
Переяслав-Хмельницькому педагогічному училищі, два курси якого встиг закінчити
до війни. У 1943р. гітлерівці вивезли юнака на примусові роботи до Німеччини.
Після війни завершив навчання і був направлений вчителем на Рівненщину.
Відтоді, з
1946р., почав працювати вчителем Висоцької середньої школи. У 1958р. заочно
закінчив українське відділення філологічного факультету Рівненського державного
педагогічного інституту. У цій школі працював усе життя.
Уже з перших
років учителювання він почав публікувати свої твори у місцевий і обласній
пресі. У 1957р. вийшла його перша книжка «Байки і гуморески». Згодом побачили
світу різні роки книги «Яке коріння, таке й насіння» і «Премійований Кіт». За
ці збірки, які викликали широкий резонанс серед читачів, у 1965р. Петра Красюка
було прийнято у члени Спілки письменників України. І ось уже сорок років він у
цій творчій організації.
За своє активне
життя видав уже два десятки книжок сатири і гумору, кілька з них вибраного.
Його творчість відзначена преміями ім. Миколи Максися (1967), ім. Валер'яна
Поліщука (1983) та ім. Микити Годованця (1987). У 2003р. в с. Нобель Зарічненського
району відбувся перший всеукраїнський фестиваль гумору «Лауреат Нобельської
премії». І першим лауреатом тут став Петро Красюк. І нині він плідно працює на
сатирично-гумористичній ниві Його нові твори часто з'являються на сторінках
рівненської газети «Вільне слово» (раніше «Червоний прапор»), постійним автором
якої він є уже більше 50 років. Друкується патріарх сучасного українського
гумору і сатири й у багатьох інших періодичних виданнях.
Його творчість
має широкий розголос, а його ім'я стоїть в одному ряду з відомими творцями
байки і сатирично-гумористичних творів в українській літературі Степаном
Олійником, Микитою Годованцем, Іваном Сварником, Олександром Ковінькою, Сергієм
Воскрекасенком, Петром Сліпчуком та іншими майстрами дотепного слова.
Високо оцінена
його творчість у багатьох рецензіях на його збірки, авторами яких, зокрема, є
відомі літературознавці, критики і журналісти Петро Лещенко, Григорій
Дем'янчук, Іван Пащук, Володимир Грабоус, Василь Попенко, Георгій Сербін тощо.
Наш земляк впевнено продовжував кращі традиції українського гумору, творчо
розвивав їх.
Про життєвий і
творчий шлях письменника йдеться у літературному портреті Георгія Сербіна
«Петро Красюк» (2001), де у розділах під промовистими назвами «Полісся - його
земля, душа і пісня», «Школа байкарства», «Весела штука - гумор» і «Роки дух не
зломили» сказано багато добрих слів про його життєві будні, широку художню
палітру його доробку, актуальність і злободенність звучання байок, гуморесок,
смішинок.
|
Юрій Оліферович Збанацький - народився 1 січня 1914 р. в с.
Борсуків (нині Чернігівської області). 1937 р. закінчив Ніжинський педагогічний
інститут. Учителював, був на партійній та журналістській роботі.
У роки
Великої Вітчизняної війни командував партизанським загоном, пізніше —
з’єднанням. За бойові заслуги йому присвоєно звання Герой Радянського Союзу. У
1944 р. працював в Українському штабі партизанського руху, 1944—1945 рр. — в
Комісії з історії Великої Вітчизняної війни. У 1945—1950 рр. викладав у
Київському педагогічному інституті (1946—1949 — декан філологічного
факультету). У 1972—1981 рр. очолював Київську організацію СПУ.
Друкуватися
Ю. Збанацький почав з 1944 р. і спершу заявив про себе творами для юних
читачів. Повість »Таємниця Соколиного бору» (1949) по праву ввійшла до
скарбниці літератури для дітей та юнацтва. Писав твори для дітей і в наступні
роки.
У
збірках оповідань «Над Десною» (1951), «Старший брат» (1952), «Незабутнє»
(1953), повістях «Лісова красуня» (1955), «Єдина» (1959), романах «Ми не з
легенди» (1973), «Червона роса» (1981) та інших змалював мужність і героїзм
народу в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. Актуальні питання
сучасного життя, зокрема громадянська активність, людяність, відображені в
повісті «Між добрими людьми» (1955), романі «Хвилі» (1967; за цей роман отримав
Державну премію УРСР ім. Т.Шевченка, 1970). В історично-біографічному романі «Сеспель»
(1961; отримав літературну премію Чуваської АРСР ім. М. Сеспеля, 1967) створив
образ мужнього чуваського поета-революціонера. У драмі «Пройти крізь вогонь»
(1984) відтворив героїчні сторінки з життя генерала М. П. Кирпоноса.
За
романи «Кують зозулі» (1975), повісті «Курилові острови» (1963), «Героподвія»
(1966), «Ленінка» (1970) та ін. удостоєний премії ім. Лесі Українки (1975).
Повісті «Між добрими людьми», «Морська чайка», «Курячий бог», роман «Сеспель»
екранізовані на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка. За сценаріями Ю.
Збанацького поставлені кінофільми 2Таємниця партизанської землянки», «Чекайте
зв’язкового».
Твори
Ю. Збанацького перекладено багатьма мовами світу.
Помер у
1994 р.
Вшанування пам'яті
Ім'я
Юрія Збанацкого занесено в Книгу Почесну Трудової Слави та Героїзму Чуваської
АРСР. Меморіальні дошки встановлені в Києві на будинку по вулиці Михайла
Коцюбинського, 2, в якому він жив в 1957–1994 роках (1996; бронза; барельєф;
скульптор М. М. Суходолов) і в Чернігові на будівлі колишнього педагогічного
технікуму, в якому він навчався в 1930–1931 роках. У районі бойових дій партизанського
з'єднання імені Щорса в межиріччі Дніпра і Десни встановлено пам'ятний знак.
|
Кацнельсон Абрам Ісакович (* 1 січня 1914, м. Городня
Чернігівської області — † 21 серпня 2003, Лос-Анджелес, штат Каліфорнія) —
український поет, автор багатьох збірок віршів та книжок про віршознавство,
заслужений діяч мистецтв України, лауреат премій ім. Максима Рильського та ім.
Івана Кошелівця, член Член Національної Спілки письменників України. Член
міжнародного ПЕН-клубу з 1995 року.
З
біографії.
Абрам Ісакович
Кацнельсон народився 1 січня 1914 р. в м. Городні на Чернігівщині в сім'ї
вчителя математики.
Закінчив
Київський університет (1939) та аспірантуру з теорії літератури.
Працював
кореспондентом «Литературной газеты» по Українській РСР.
Учасник
Німецько-радянської війни.
Нагороджений
двома орденами Вітчизняної війни 2-го ст., Червоної Зірки, медалями та Почесною
грамотою Президії Верховної Ради УРСР і Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
...
Читати далі »
|
|
|
| |