Юрій Оліферович Збанацький - народився 1 січня 1914 р. в с. Борсуків (нині Чернігівської області). 1937 р. закінчив Ніжинський педагогічний інститут. Учителював, був на партійній та журналістській роботі.

У роки Великої Вітчизняної війни командував партизанським загоном, пізніше — з’єднанням. За бойові заслуги йому присвоєно звання Герой Радянського Союзу. У 1944 р. працював в Українському штабі партизанського руху, 1944—1945 рр. — в Комісії з історії Великої Вітчизняної війни. У 1945—1950 рр. викладав у Київському педагогічному інституті (1946—1949 — декан філологічного факультету). У 1972—1981 рр. очолював Київську організацію СПУ.

Друкуватися Ю. Збанацький почав з 1944 р. і спершу заявив про себе творами для юних читачів. Повість »Таємниця Соколиного бору» (1949) по праву ввійшла до скарбниці літератури для дітей та юнацтва. Писав твори для дітей і в наступні роки.

У збірках оповідань «Над Десною» (1951), «Старший брат» (1952), «Незабутнє» (1953), повістях «Лісова красуня» (1955), «Єдина» (1959), романах «Ми не з легенди» (1973), «Червона роса» (1981) та інших змалював мужність і героїзм народу в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. Актуальні питання сучасного життя, зокрема громадянська активність, людяність, відображені в повісті «Між добрими людьми» (1955), романі «Хвилі» (1967; за цей роман отримав Державну премію УРСР ім. Т.Шевченка, 1970). В історично-біографічному романі «Сеспель» (1961; отримав літературну премію Чуваської АРСР ім. М. Сеспеля, 1967) створив образ мужнього чуваського поета-революціонера. У драмі «Пройти крізь вогонь» (1984) відтворив героїчні сторінки з життя генерала М. П. Кирпоноса.

За романи «Кують зозулі» (1975), повісті «Курилові острови» (1963), «Героподвія» (1966), «Ленінка» (1970) та ін. удостоєний премії ім. Лесі Українки (1975). Повісті «Між добрими людьми», «Морська чайка», «Курячий бог», роман «Сеспель» екранізовані на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка. За сценаріями Ю. Збанацького поставлені кінофільми 2Таємниця партизанської землянки», «Чекайте зв’язкового».

Твори Ю. Збанацького перекладено багатьма мовами світу.

Помер у 1994 р.

Ім'я Юрія Збанацкого занесено в Книгу Почесну Трудової Слави та Героїзму Чуваської АРСР. Меморіальні дошки встановлені в Києві на будинку по вулиці Михайла Коцюбинського, 2, в якому він жив в 1957–1994 роках (1996; бронза; барельєф; скульптор М. М. Суходолов) ​​і в Чернігові на будівлі колишнього педагогічного технікуму, в якому він навчався в 1930–1931 роках. У районі бойових дій партизанського з'єднання імені Щорса в межиріччі Дніпра і Десни встановлено пам'ятний знак.

Кацнельсон Абрам Ісакович (* 1 січня 1914, м. Городня Чернігівської області — † 21 серпня 2003, Лос-Анджелес, штат Каліфорнія) — український поет, автор багатьох збірок віршів та книжок про віршознавство, заслужений діяч мистецтв України, лауреат премій ім. Максима Рильського та ім. Івана Кошелівця, член Член Національної Спілки письменників України. Член міжнародного ПЕН-клубу з 1995 року.

Абрам Ісакович Кацнельсон народився 1 січня 1914 р. в м. Городні на Чернігівщині в сім'ї вчителя математики.

Закінчив Київський університет (1939) та аспірантуру з теорії літератури.

Працював кореспондентом «Литературной газеты» по Українській РСР.

Учасник Німецько-радянської війни.

Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 2-го ст., Червоної Зірки, медалями та Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР і Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

... Читати далі »