Дмитро Андрійович Головко народився 17 грудня 1933 в селі Піски Бобровицького району Чернігівської області — український поет і прозаїк.

Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1958).

Працював в газетах «Київський комсомолець», «Київська правда», «Молодь України», двотижневику «Театрально-концертний Київ» (головним редактором), видавництвах «Молодь», «Радянський письменник», «Український письменник».

Він є автором книжок поезії: «Плем'я робітниче», «Зелена вісь», «Снага», «Просіка до обрію» (1986, «Радянський письменник»), «Два корені веселки», «Непочата вода», «Присмак брунки березневої», «Млиновеє коло»; повісті «Вогонь папороті», книги афор та оповідань «Журбина криниця» (2003, Український письменник); книги афор та образків «Хто і як завдає марноти?» (Київ, 2010); книг для дітей «Як окрайчик біг за хлопчиком», «Про Петрика, Кодика та його сестричок-перфострічок», «Телеграма», «Поштарська сумка», «Мандри Червоної Кульки», «Рахівничка», «Помста за Кенді» (2012).

Дмитро Головко був співорганізатором і є постійним членом журі літературно-мистецького районного конкурсу імені Павла Тичини «Добридень тобі, Україно моя!», що проводиться в Бобровицькому районі Чернігівської області.

Є членом Національної спілки письменників України (з 1974), членом приймальної комісії Київської міської організації НСПУ.

Лауреат премії імені Павла Тичини.

Джерела:

http://ukrainka.org.ua/node/571

http://uk.wikipedia.org/wiki/Головко_Дмитро_Андрійович

Ластівка Корнило (1893–1975) — український поет, прозаїк, фольклорист, етнограф.

Псевдонім і криптонім: Вернигора-Вірленко, К. Л.

З біографії.

Народився 17 грудня 1893 р. у с. Горошівці тепер Заставнівського р-ну Чернівецької області. Закінчив теологічний факультет Чернівецького університету (1922), був священиком у селах Буковини. Почав друкуватися ще в студентські роки у чернівецьких і львівських виданнях, згодом у часописі «Українське слово» (Париж). Наприкінці Другої світової війни потрапив до Відня і там продовжив етнографічно-фольклористичну і літературну діяльність. Помер 17 грудня 1975 р. у Відні (Австрія).

Творчість.

Автор нарисів і повістей «Відірвані листки» (1968), праці «Північно-буковинські гагілки» (1936), монографії «Основи українських календарних обрядів» (за життя не друкувалася).

Окремі видання:

Ластівка К. Відірвані листки. - Буенос-Айрес: Наш клич, 1968. − 111 с.

Ластівка Корнило // Українські письменники діаспори: Матеріали до біобібліографічного словника /Авт.-укл.: О. Білик, Г. Гамалій, Ф. — Погребенник. — К., 2007. — Част. 2. — С. 3-4.

Джерела:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Ластівка_Корнило

http://goroshivtsi.at.ua/news/kornilo_lastivka_pismennik_publicist_gromadskij_dijach/2010-09-13-77