Шановні рокитнівчани! Знову до ваших послуг літня тераса «Бібліотека під відкритим небом» в рамках вихідного дня. Кожної неділі, у літній період, на території Центральної районної бібліотеки ви зможете поспілкуватися з любителями книги. Познайомитись з новими книгами, журналами та газетами на різну тематику і не тільки: пограти в шахи, шашки, нарди, відпочити всією сім’єю. Поки ви вибираєте книги, для ваших дітей різноманітні розваги: розмальовки, дитячі книги, складання пазлів, дитячі іграшки, м’ячі та інше.

В липні місяці вам представлені теми:

«Мій сад, город». - 06.07.2014 рік.

«Зцілимо себе самі». - 13.07.2014 рік.

«Маринуємо, солимо, заготовляємо». - 20.07.2014 рік.

«Відпочиваємо кольорово і всією родиною». - 27.07.2014 рік.

     Запрошуємо всіх, хто не байдужий до книги та хоче підвищити свій інтелект до нас на гостину. Ви одержите задоволення і вибух емоцій. Приєднуйтесь не пожалкуєте. Ми чекаємо на Вас!

Валентина Лінкевич.
 

     Буктрейлер (англ. booktrailer) - це невеликий відеоролик, що розповідає у довільній художній формі про будь яку книгу. Мета таких роликів - пропаганда читання, залучення уваги до книг за допомогою візуальних засобів, характерних для трейлерів до кінофільмів. Як правило, тривалість буктрейлера становить не більше 3 хвилин. Такі ролики знімають як до сучасних книг, так і до книг, що стали літературною класикою.

     Нещодавно п’ятеро колег району відвідали навчання, як переможці конкурсу на участь у тренінгу «Можливості    Веб 2.0 для популяризації книги та читання: створюємо буктрейлер» (Професійний прорив).

         Під час тренінгу було розглянуто тему «Буктрейлер, як засіб популяризації книги та    читання».

     Ну, і зазвичай кожне навчання передбачає домашню роботу для закріплення отриманих знань. І от, сьогодні, я хочу поділитись з вами двома творчими доробками.

        Це, буктрейлер Юлії Коханевич, бібліотекаря шкільного відділу публічно-шкільної бібліотеки с. Блажове на книгу Романа Демчука «Груші для хрюші» та буктрейлер Оксани Лісовець, провідного бібліотекаря центральної районної бібліотеки на книгу Кеті Пайпер «Краса».

     Буктрейлер: «Роман Демчук "Груші для хрюші"» ви знайдете за посиланням - https://www.youtube.com/watch?v=pEbulTmnAgo

а, «Буктрейлер на книгу Кеті Пайпер "Краса"» за - https://www.youtube.com/watch?v=yUpdxbfvsvQ .

            Отож, друзі, запрошуємо до перегляду і просимо не судити суворо, адже ми тільки першопрохідці.

З побажанням гарних вражень,

Оксана Лісовець.

Джерела:

http://ru.wikipedia.org/wiki/Буктрейлер

     Ладижець Володимир Іванович (* 17 червня 1924, Харківці, Остропільський район — тепер Старосинявський, Хмельницька область — † 22 листопада 1991, Ужгород), український поет та прозаїк, перекладач, член НСПУ з 1950 року. Лауреат премії імені Лесі Українки, нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями, грамотою Президії ВР України.

     Народився в сім'ї вчителя. Перші його вірші Остропільська районна газета надрукувала в квітні 1941.

     Учасник Другої світової війни — в 1942-44 роках. У військовій газеті «Зенітник» друкуються його вірші «Бійцю», «Лист», «Оповідь про бойову сестру», «Розвідник»

     Закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПУ, був на редакційно—видавничій роботі. Працював у пресі Закарпатської області — головний редактор Закарпатського обласного книжково-газетного видавництва, був відповідальним секретарем Закарпатської організації Спілки письменників України.

Його доробок:

·         1950 — перша збірка поезій «Славлю труд»,

·         1951 — «Єдність»,

·         1952 — «Винобрання»,

·         1955 — «За синіми перевалами»,

·         1959 — «Лірика»,

·         1963 — «Між берегами»,

·         1963 — «З далеких і близьких доріг»,

·         1974 — «Ясновид»,

·         1984 — «Вибране».

     Прозаїчна трилогія «Перехрестя»: «Перехрестя» — 1967, 1971 — «Розхитана земля», 1976 — «За бруствером — світанок».

     Видано близько двадцяти його дитячих книжок віршів, казок, загадок, пісень:

·         1953 — «Сопілка»,

·         1955 — «Казки»,

·         1956 — «Я живу на Закарпатті»,

... Читати далі »

     Микола Олександрович Упеник (14 червня 1914, слобода Платово-Іванівка Ростовської області — 11 вересня 1994), поет і публіцист.

     Навчався у ФЗУ при заводі в Луганську. 1938 р. закінчив Літературний інститут імені О. М. Горького, 1940 — Ворошиловградський педагогічний інститут. Журналістську діяльність розпочав у газеті «Луганская правда».

     Перша збірка віршів «Лірика» вийшла 1935 р. Автор низки книг, присвячених шахтарській праці й звеличенню радянського життя: «Поезії» (1946), «Краснодонський зошит» (1947), «Слово про вічну дружбу» (1949), «Українська поема» (1950), «Вітчизна миру» (1951), «Поезії» (1967), «Багряне листя» (1974) та ін. Писав також для дітей.

     Автор сценаріїв документальних фільмів: «Серця молодих» (1957) й «Україна 1960» (1960, у співавт. з М.Руденко).

     Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ст., медалями.

     Був членом Спілки письменників України.

Джерела:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Упеник_Микола_Олександрович

http://ukr-lit.net/upenik.html

     Марко Черемшина народився 13 червня 1874 року в селі Кобаках Косовського району Івано-Франківської області в селянській сім’ї. Коли в 1889 році Марко закінчив школу, батько віддав його в «науку» до гімназії в м.Коломию. Гімназія зустріла селянського хлопця непривітно. Навчання велося тут польською мовою, якої він зовсім не знав. Але незабаром він опанував польську мову і вийшов у число кращих учнів. Марко розумів, що батькам не легко було його вчити, і тому намагався виправдати їхні надії. Він виявляв жвавий інтерес до сучасного літературного життя на Буковині і Галичині. В 1896 році майбутній письменник закінчив гімназію і цього ж року поїхав до Відня, щоб здобути професію лікаря. Оскільки на медичному факультеті університету була дуже висока плата за навчання, він відмовився від свого наміру і вступив на юридичний факультет. В університеті він повністю віддає себе літературній і культурно-громадській діяльності. 
       З 1896 року в чернівецькій українській газеті «Буковина» починають з’являтися перші твори молодого письменника – оповідання, поезії в прозі, художні переклади.
       У 1897 році Марко Черемшина зустрівся з Іваном Франком, який став його першим літературним редактором. В 1899 році у Львівському журналі «Літературно-науковий вісник» було вміщено оповідання «Святий Николай у гарті» та «Хіба даруймо воду», які одразу засвідчили народження талановитого й оригінального письменника. Протягом двох років М.Черемшина написав ряд оповідань на тему гуцульського життя. В 1901 році вони вийшли у Чернівцях окремою книжкою під назвою «Карби». Ця невелика книжечка одразу висунула його на одне з чільних місць серед українських новелістів початку ХХ століття. 
       Після виходу «Карбів» у літературній творчості Черемшини настала перерва. У 1901 році він закінчив навчання в університеті, а тільки у 1906 році одержав диплом. Спочатку він проходив фахову практику у Відні, а з жовтня 1906 року перебрався до м. Ділятина, де працював адвокатом шість років. У 1912 році він відкрив власну адвокатську канцелярію в м. Снятині і тут залишився до кінця життя. 

      В роки першої світової війни М.Черемшина жив у рідному селі Кобаки, яке опинилося в зоні найзапеклішів боїв. На власні очі письменник спостерігав жахливі картини того жорстокого часу. Побачене і пережите незабаром він відобразив в новелах про війну. Десь невдовзі після закінчення світової війни письменник повернувся до Снятина.

       В 1925 році виходить у Києві збірка новел «Село вигибає», до якої увійшли нові переклади і оповідання. Окрилений успіхом, Черемшина активно займається літературною творчістю, готує нову книжку до видання. Але раптова смерть 25 квітня 1927 року обірвала всі його творчі плани. Нові дві збірки оповідань в двох книгах вийшли у видавництві «Книгоспілка» в 1929 році уже посмертно. На вшанування пам’яті письменника, 17 липня 1949 року у м.Снятині відкрився літературно-меморіальний музей Марка Черемшини.

* * *

       В українську літературу Марко Черемшина ввійшов як новеліст. Новелістична спадщина письменника ділиться на три цикли: новели з життя гуцульської бідноти на межі 19-20 ст. (збірка «Карби»); новели про першу світову війну та її руйнівні наслідки (збірка «Село вигибає»); новели з життя та побуту гуцульського селянства в умовах пенсько-польської окупації (збірка «Верховина»). 

        Провідний мотив першої групи новел - народне горе, безземелля, безпросвітні злидні гуцульського селянства, його цілковите соціальне і національне безправ’я під владою Австро-Угорської імперії. Назву збірці дало перше оповідання автобіографічного характеру - «Карби». Всі оповідання збірки пройняті сумним настроєм, у них багато плачу, скарги на кривдників.

       Одним з кращих творів збірки «Карби» є новела «Святий Николай у гарті». До убогої селянської хати Кірила Савчука приходить екзекутор і шукає, що можна взяти за несплачені податки. Він побачив там безпросвітну нужду і зняв з стіни закурений образ святого Миколая у дерев’яній різьбленій рамі. Ввечері, коли діти стали молитися і звели свої оченята на образ, не знайшли його на стіні. Гіркою іронією звучить відповідь батьків, що святий Николай у гарті, тобто в арешті. В цій новелі М.Черемшина правдиво відтворив одну з сторінок селянського життя в умовах буржуазної дійсност ... Читати далі »

     Народився Іван Іванович Кирій 12 червня 1924 року в с.Пасківщина Згурівського району. Вже в 12-ть, років став юнкором республіканської газети "На зміну", а коли йому минуло 15 років, усе село здивувалось. Іванко Кирій написав оповідання "В степу" і нагороджений ІІІ республіканською премією.

     Після закінчення Згурівської середньої школи працював у сільській раді. А вечорами писав. Одна за одною з’являються його статті в районній газеті. А в 1946 році його, як талановитого сільського кореспондента, запросили на роботу в редакцію Згурівської районної газети "Прапор Леніна".

     Після воєнні роки були важкі. Іван Іванович пішки міряв дороги покриті то пилом, то грязюкою, але ніколи не нарікав на свою долю, на труднощі. Працював і вчився: спочатку в культосвітньому технікумі, потім у Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченка на факультеті журналістики, І.І.Кирій захопився роботою з дітьми і почав писати для дітей, став дитячим письменником, друкував свої твори у журналі "Барвінок", а в 1958 р. вийшла його перша книжка "Ключі до щастя". Слідом за нею з’являється одна за одною збірки оповідань для дітей "Як ми їздили в Каховку", "Сигналісти", "Мій друг Кася", "Пташкам літати в небі", збірки гуморесок "Хитра штука закарлюка" та інші. В 1974 році була видана повість для дітей "П’ята осінь".

     Ці книги знайомлять юне покоління з життям українського народу в кріпацькій неволі, Перед очима читачів, як живі, виникають постаті великих народних співців Т. Г. Шевченка та І.Я.Франка.

     Багато пише І.Кирій про шкільні справи учнів "Ворон", "Сигналісти", "Катруся і Майка", "Мій друг - Вася"

     Цікава збірка І І.Кирія "Листок з календаря" це твори про важку, небезпечну, але таку потрібну роботу міліції повість "Над Дніпром" - розповідає про юних героїв Великої Вітчизняної війни. Війна забрала в них дитинство, осиротила, але не зламала.  В її горнилі загартувалася їхня дружба, любов до Батьківщини, ненависть до ворога.

     Цікаво, що своїх героїв І.І.Кирій не вигадує, а вміє знайти в житті. Щоб краще проникнутись життям сучасного школяра, мріями дітей, Іван Іванович часто зустрічається з учнями.

     У житті І.І.Кирій був оптимістом Свідченням цьому є його збірка прозових гуморесок "Хитра штука закарлюка" чи віршована - "Сто усмішок", видані редакцією районної газети "Яготинські вісті". Після цього була ще книга "Голодна весна", в якій письменник розповідає про трагічні події 1933 року, які він хлоп’ям пережив сам, коли здійснювався геноцид проти народу України.

     У І998 році на 75 році життя не стало людини великої щирої душі нашого земляка Івана Івановича Кирія.

Джерела:

http://www.ukrcenter.com/Література/19406/Іван-Кирій/Біографія

http://www.net-lit.com/writer/5782/books/17520/kiry_van_vanovich/golodna_vesna/read

     Шановні друзі, колеги, партнери..!

     Вітаємо Вас зі святою Трійцею! Нехай це свято надихає всіх нас на добрі справи, наповнює серця любов'ю до ближніх, дарує кожному сімейний затишок і добробут, несе щастя і впевненість у майбутньому.

Щиро, колектив бібліотеки.

     Дем'ян Лука — письменник, збирач фольклору.

     Народився Лука Дем’ян 6 червня 1894 в с. Верхні Ворота Воловецького району Закарпатської області. Закінчив неповну середню школу. Літературну діяльність розпочав збиранням і обробкою фольклорних матеріалів.

     Один з перших закарпатських письменників, який почав писати твори сучасною мовою. Окремо вийшли: «Чорт на весіллі» (1921), «Відьма» (1924), «Із села» (1943), «Весілля без жениха» (1956), «Зустріч» (1961), «Оповідання синіх Карпат» (1966). У його обробці вийшли дві збірки закарпатських народних казок — «Зачарована підкова» (1959), «Казки» (1969). Шість оповідань включено до збірки «Закарпатські приповідки», що видана в Югославії («Руське слово», Нови Сад, 1979). У творах змальовується життя закарпатських селян, переважно лемків. Помер письменник 16 травня 1968 року.

Джерела:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Дем'ян_Лука

http://www.kolyba.org.ua/unikalne-zakarpattja/pismenniki-zakarpattja/2928-luka-demjan

http://onlyart.org.ua/?page_id=37151

     Майський (Булгаков) Михайло Семенович — український письменник.

     Народився 3 червня 1889 р. у м. Грайвороні Курської губ. (Росія) в родині бондаря. Помер 31 грудня 1960 р. Закінчив сільську школу в с. Братениці. Працював токарем на Харківському паровозо-будівельному заводі. З 1920 р. виступав як прозаїк, друкував оповідання в газеті «Пролетарій» (м. Харків). Був членом «Гарту», «ВАПЛІТЕ».

Автор збірок:

·         «Творці білого міста»,

·         «Індустріальні етюди»,

·         оповідань «Іспит», «Борг», «Злочин старого майстра» та ін.,

сценаріїв фільмів:

·         «За чорне золото»,

·         «Остап Бандура» (1924),

·         «Секрет рапіда» (1930).

Був членом Спілки письменників України.

Джерело:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Майський_Михайло_Семенович

     День пам'яті жертв політичних репресій — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня.

     Указом президента України Леоніда Кучми №1181/2000 від 31 жовтня 2000 року День пам'яті жертв голодоморів, який відзначався кожної четвертої суботи листопада перейменовувався на «День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій». Указом Кучми №797/2004 від 15 липня 2004року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій». Указом Президента України Віктора Ющенка №431/2007 від 21 травня 2007року дні пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій розведено у часі. День пам'яті жертв голодоморів залишився щочетвертої суботи листопада, натомість, третя неділя травня встановлена Днем пам'яті жертв політичних репресій

Джерела:

http://uk.wikipedia.org/wiki/День_пам'яті_жертв_політичних_репресій

... Читати далі »