Анатолій Борисович Солов'яненко (* 25 вересня 1932, Донецьк — †29 липня 1999, Козин) — Герой України (2008, посмертно), всесвітньо відомий український співак (тенор) та видатний громадський діяч.

Анатолій Солов'яненко народився в місті Сталіно (нині — Донецьк), в шахтарській сім'ї. Після закінчення середньої школи вступив до Донецького політехнічного інституту, де закінчив аспірантуру і працював викладачем на кафедрі інженерної геометрії. Усі ці роки удосконалював вокальне мистецтво у заслуженого артиста УРСР, видатного співака-тенора Олександра Коробейченка, брав участь у концертах художньої самодіяльності.

В 1962 був запрошений до Київського Театру Опери та Балету, проходив стажування в театрі Ла Скала (Мілан), де став лауреатом конкурсу «Неаполь проти всіх». З 1965 — соліст Київської опери. У 1967 році був удостоєний звання заслуженого артиста УРСР, в 1975 — народного артиста СРСР.

У репертуарі Солов'яненка — 17 оперних партій, багато арій, романсів, народних пісень. Широкою є географія гастролей співака: Болгарія, Румунія, НДР, Японія, Австралія, Канада… Кілька сезонів він проспівав у нью-йоркському «Метрополітен-опера», де виконав партії в операх Р. Штрауса, Д. Верді, П. Масканьї.

Народні українські пісні в його виконанні стали взірцем майстерності для всіх наступних співаків.

У 1980 році Солов'яненко став лауреатом Ленінської премії, грошову винагороду за неї він передав у Фонд Миру. У 1997 році отримав премію ім. Т. Г. Шевченка.

Серед найкращих партій: Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Фауст (в однойменній опері Ш. Ґуно), Альфред («Травіата» Дж. Верді), Надір («Шукачі перлин» Ж. Бізе), Рудольф («Богема» Дж. Пуччіні) та ін. Світові знавці оперного співу визнали, що виконання Солов'яненком партії герцога в "Ріголетто" Дж. Верді було найкращим - вершиною майстерності.

Вільно володів італійською мовою. Такі видатні майстри оперної сцени як Пласідо Домінґо і Лучано Паваротті вважали, що майстерність Солов'яненка не поступається їхній власній.

Має двох синів — Андрія та Анатолія. Молодший син — Солов'яненко Анатолій Анатолійович — народний артист України, головний режисер Національної опери України.

... Читати далі »

Народилася 23 вересня 1872 року в с. Білявинцях у сім’ї священика. Дитинство пройшло в с. Білій (нині передмістя Тернополя). Ще в дитячому віці виявляла неабиякий інтерес до музики: опановувала фортепіано, грала і співала у виставах аматорських театрів, у «Руському народному театрі». Артистичну діяльність С. Крушельницька почала в концертах Львівського хорового товариства «Боян». А в 1893 році на сцені Львівської опери дебютувала як оперна співачка в партії Леонори в опері Дж. Верді «Трубадур».

У 1888—1893 роках вона навчалася у Львівській консерваторії (клас вокалу у В. Висоцького). У 1893—1894 роках вдосконалювала своє мистецтво у Мілані: опановувала школу бельканто у професорів Копті та Фаусти Креспі, оперні партії ваґнерівських вистав вивчала у професора Генсберга у Відні (1895). У 1895—1897 роках співала у Львівській, Краківській і Варшавській опері. У 1904 році на запрошення Дж. Пуччіні блискуче виконала головну партію в його опері «Чіо-Чіо-сан», полонивши слухачів віртуозною технікою, яскравим драматичним обдаруванням, чарів-ним голосом лірико-драматичного сопрано. Після її неповторного виконання ця опера здобула всесвітнє визнання.

У 1906 році Соломія Крушельницька дебютувала в театрі «Ла Скала» в опері Р. Ваґнера «Саломея», під орудою Артуро Тосканіні. Музичні критики назвали її «неперевершеною Саломеєю». На оперних сценах виступала разом з О. Мишугою, М. Батістіні, М. Менцинським, А. Дідуром, В. Фрореамським, Е. Карузо, Т. Руффо, Ф. Шаляпіним.

У 1920 році відбулися останні оперні вистави Соломії Крушельницької в театрі «Ла Скала». Цього ж року вона розпочала концертну діяльність як камерна співачка. У 1927—1928 роках здійснила велике гастрольне турне по США й Канаді. У 1929 році — прощальний концерт С. Крушельницької в Академії Санта Цецілія у Римі.

Видатна українська й світова співачка, вона з тріумфальним успіхом виступала на кращих оперних сценах світу. Її ім’я золотими літерами вписано в історію світового вокального мистецтва поряд з іменами Е. Карузо, Т. Руффо, М. Батістіні.

Музичні критики світу називали її «незабутньою», «неповторною», «єдиною у світі», «ідеальною», «неперевершеною», «найчарівнішою».

Прославлені композитори, диригенти, співаки, музиканти, письменники, художники, зокрема Дж. Пуччіні, Р. Леонкавалло, А. Тосканіні, Л. Муньйоне, Е. Дузе, Дж. Лаурі-Вольпі, Дж. Кадуччі та багато інших були палкими шанувальниками її великого таланту й щирими друзями. «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй», — підписав Соломії Крушельницькій свій фотопортрет великий італійський композитор Джакомо Пуччіні на знак вдячності за врятування після попереднього гучного провалу в знаменитому театрі «Ла Скала» його опери «Чіо-Чіо-сан».

У репертуарі співачки було понад шістдесят партій світової оперної класики: Аїда, Дездемона, Леонора, Амелія («Аїда», «Отелло», «Трубадур», «Бал-маскарад» Верді), Тоска, Батерфляй, Мімі («Тоска», «Чіо-Чіо-сан», «Богема» Пуччіні), Кармен («Кармен» Бізе), Ельза, Єлизавета, Брунгільда («Лоенгрін», «Тангейзер», «Валькірія» Ваґнера), Татьяна, Ліза («Євгеній Онєгін», «Пікова дама» Чайковського), Галька, Ганна («Галька ... Читати далі »

16 вересня, у день підписання Монреальського протоколу про речовини, які руйнують озоновий шар (1987 рік), за рішенням Генеральної Асамблеї ООН відзначається міжнародний день збереження озонового шару.

Дата Міжнародного дня обрана щоб відзначити день підписання Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар. Державам, членам ООН, було запропоновано присвятити цей Міжнародний день пропаганді конкретної діяльності відповідно до завдань та цілей Монреальського протоколу.

У своєму посланні в 2006 році Генеральний секретар ООН Кофі Аннан відзначив величезний прогрес в зусиллях щодо збереження озонового шару, сказав про оптимістичні прогнози, що пророкують відновлення озонового шару.

Втрата озонового шару стратосфери, який захищає усе живе на землі від згубної дії ультрафіолетового випромінювання сонця, вважається однією з головних глобальних екологічних проблем. Подолання цієї проблеми можливе лише завдяки скоординованим діям усіх націй та верств суспільства на глобальному рівні. Усвідомлюючи це, уряди практично всіх країн світу приєдналися до Монреальського протоколу й тим самим взяли на себе зобов’язання щодо досягнення головної мети — згортання виробництва й використання озоноруйнівних речовин у різних галузях промисловості.

http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=243651057

     Декамерон. 10 українських прозаїків останніх ~є- Д28сяти років [Текст]: збірка / укладання та післямова С. Жадана. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімей­ного Дозвілля», 2010. — 320 с.

     Зміст авт.: С. Андрухович, А. Дереш, А. Дністро­вий, С. Жадан, І. Карпа, С. Пиркало, С. Поваляєва. Т. Прохасько, Н Сняданко, С. Ушкалов.

     «Декамерон» — антологія сучасної української прози, до якої увійшли нові оповідання десяти популярних вітчизняних письменни­ків. Твори, зібрані під цією обкладинкою, дають чітке уявлення про стан сьогоднішньої літератури, іноді дозволяють побачити авторів у дещо несподіваному світлі, а сама книга є яскравим свідченням про десятиліття, що минає, з його шалом, любов'ю та  ніжністю.