Новий номер журналу «Лиза. Добрые советы», №11, це сучасний довідник для сучасної жінки. «Де взяти час», «10 модних образів листопада», «Кращі дієти осені», «Дитина і комп’ютер: правила безпеки», «Карточки з рецептами» відповіді на ці та багато інших питань Ви знайдете на сторінках журналу.

Журнал знаходиться у фонді читального залу нашої бібліотеки.

Одним з новомодних свят, яке захоплено відзначається молодим поколінням в Україні став Хеллоуїн.

Хелловін, Гелловін (англ. Halloween або Samhain (Саван, що гальською означає 'покров' і святкувався, коли земля вкривалась першим снігом) — старовинне кельтське свято, святкується в ніч з 31 жовтня на 1 листопада. Після прийняття християнства його святкували як «навечір'я Дня всіх святих».

Хеллоуін - свято, що походить від традицій древніх кельтів Ірландії та Шотландії, і традиційно святкується в англомовних країнах. З кінця ХХ століття в ході процесу американізації і глобалізації мода на атрибутику Хеллоуіна виникла також і в більшості країн Європи. Молодь не опускає можливості повеселитися так само, як і їх американські однолітки. Хеллоуін поєднує у собі вшанування злих духів і поклоніння всім святим. В цей день, 31 жовтня, у нічних клубах відбуваються тематичні вечірки і маскаради, веселі компанії переодягаються у костюми, лякають і розігрують один одного.

Вважалося, що 31 жовтня мертві повертаються на землю, щоб оцінити справи своїх живих нащадків. Це був день, коли злі сили могли прийти у Наш світ і наробити злого: домові стукають у вікна і двері, відьми літають на мітлі по небу, чорти всіх лякають. Саме тому і придумали гарбуз у середині із свічкою, щоб їх відлякувати. Ще на пороги ставили їжу, щоб не злити нечисть. Потім це еволюційно перейшло в пригощання дітей цукерками.

Зараз є такий модний сленг. Приходиш стукаєш у двері до сусідів, простих людей і кажеш:"Цукерки або смерть". І вони мають дати тобі гостинця. Ще люди перевдягаються у різні костюми, влаштовують карнавали, запалення багаття, гадання, розказування страшних історій.

Ну і не варто забувати про гарбуз. Одним із головних атрибутів свята являється "світильник Джека" у виді голови з вирізаного гарбуза і запаленої свічки всередині. Якщо його нема, то вже не свято. За легендою, крадій і алкоголік Джек обдурив Диявола, звідси й з'явилась традиція на Хеловін вирізати із гарбуза страшну рожицю і запалювати всередині нього свічки.

В Європі це свято відзначають по-різному: найбільш розповсюдженими є вечірки у замках, де є багато можливостей. Тут можна і у привидів погратися і ховатися ... Читати далі »

Відомий український письменник і громадсько-політичний діяч Гаман Віктор Пантелійович народився 30 жовтня 1937 року в селі Ков’яги Валківського району на Харківщині. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (1960).

            Навчався на факультеті з багатьма нині відомими письменниками - Василем Симоненком, Борисом Олійником, Робертом Третьяковим, Віктором Близницем, Степаном Колесником, Олексою Мусієнком, Іваном Власенком, Іваном Біликом, Михайлом Медуницею, а з філологів - Іваном Драчем, Миколою Сингаївським, Володимиром Коломійцем, Олесем Лупіем, Петром Засенком та іншими.

            Працював у харківській молодіжній газеті (1960-1965), був на відповідальній роботі у Харкові й Києві (обком, ЦК компартії України) (1965-1988), обіймав посади заступника головного редактора журналу ЦК ЛКСМУ "ранок" (1982-1986), члена редколегії, редактора відділу філософії в журналі "Комуніст України" (1987-1992), згодом - члена редколегії, редактора відділу гуманітарних проблем в теоретичному і громадсько-політичному журналі Верховної Ради України "Віче" (1992-1997), заступника головного редактора журналу "Надзвичайна ситуація" Міністерства з надзвичайних ситуацій (2000-2003).

            Обіймав посади прес-секретаря першого віце-прем’єр-міністра України, згодом - прес-секретаря Директора Національного бюро розслідувань України. Нині - на відповідальній роботі в одній із державних структур (Національна академія прокуратури України).

            Творчий шлях починав у валківській районній газеті "Сільські новини" (сучасна назва), де був надрукований перший вірш (1953 р.). У 1962 році в обласній газеті "Соціалістична Харківщина" побачило світ перше оповідання. У 1962-1964 роках очолював обласне літературне об’єднання при Харківському відділені Спілки письменників України.

            У 1964 році у видавництві  "Молодь" побачила світ перша збірка новел "Сонцестояння", схвально зустрінута професійною критикою. Зокрема, критик Петро Морггаєнко ще в рукопису дав їй високу оцінку і написав про це в журналі "Вітчина"(1963, №4).

            Таким чином, в особі Віктора Гамана маємо ще одного шістедисятника, який підтвердив це не лише формальними датами початку своєї творчості, а вже першою і багатьма наступними книгами.

            Автор двох тематично оригінальних трилогій: "зеленої" - "Дар неба (Заповітні верховіття)" (1982), "Хризантема" (1994) - про збереження природного і духовного генофонду народу; "землядської" - "Красний Кут" (1990), "Валківські верби" (1996), "Богодухів, або Люди з божою іскрою" (1999), політичної тетралогії - "Обкомівські коридори" (1995), "Коридори ЦК" (1997), "Парламентські коридори" (1998) та "Урядові коридори" (2002), дилогії "І один в ЦК воїн" та "В політиці друзів не буває" (2005) - про борців за демократію в умовах тоталітаризму; роман "Мілана" (2006), "Коридори ЦК" (в 3-х томах) 2007-2008рр., роману "Знайти людину" (2009).

            Крім того, в різні роки друкувалися його романи "Заморозки весни не зупинять" (1996), "Каскад ставків" (у книзі "Богодухів..."), "Кохання на вітрах розлук" (в книзі "Вечірня меса", 2000), "Один місяць сходить, а другий заходить" (2001). Романи "Дар неба ("Заповітні верховіття")" та "Катрановий мед" другим виданням виходили під назвою "Знахар ... Читати далі »

- Матвій Пишняк, 

- Олександр Леус,

- Вікторія Давидюк,

- «Користуючись Інтернет-центром отримую багато вражень, і дуже гарно проводжу час.».

- Тетяна Миколаївна Ражик,

... Читати далі »

Заклинський Ростислав Романович (псевдоніми і криптоніми: Славко, Закл., Рост., Ром., З.Я., В'юн, Славко З., Юн В., Р.З., Н.Н.; *20 жовтня 1887, Станиславів (нині: Івано-Франківськ) — †18 вересня 1974, Львів) — історик, письменник, редактор, педагог, фольклорист, музеєзнавець, доктор права (1918). Похований у Львові.

Син Романа Гнатовича, брат Богдана Романовича та Корнила Романовича Заклинських.

Закінчив Станіславську гімназію. Навчався на юридичному факультеті Празького, Львівського університетів, закінчив юридичний факультет Віденського університету (1913), географічний факультет Самаркандського учительського інституту (1941).

1907 - адміністратор літературно-наукового місячника «На просвіті», 1909 - співробітник «Зірки», видання, призначеного для таємних гуртків молоді Станіслава. З 1910 працював у редакції газети «Громадський голос» (Львів), згодом - у бібліотеці НТШ. 1913-1918 редагував журнал «Шляхи». 1918 працював у адвокатській канцелярії Л. Бачинського у м.Станіслав. 1919 очолював друкований орган Української радикальної партії газету «Народ», 1920 - газету «Галицький комуніст». 1921-1926 (за іншими джерелами до 1924) - викладач Кам'янець-Подільського інституту народної освіти. 1924-1929 (за іншими джерелами - 1926-1933) - викладач у Київському сільськогосподарському та художньому інститутах. Був директором Історичного музею у Києві. 1930-1933 - редактор видавництва літератури і мистецтва, с.н.с. Інституту Тараса Шевченка у Харкові, водночас - директор музею Т.Г. Шевченка при Інституті.

31 серпня 1933 за безпідставними звинуваченнями звільнений з роботи, без суду і слідства висланий до Сибіру, згодом - до Карелії, Середньої Азії. Брав участь у будівництві Біломорканалу.

1948-1951 вчителював у Долішньо-Петранецькій семирічній школі на Станіславщині, керував Цитульською початковою школою на Львівщині. З 1960-х жив і працював у Малих Кривчичах Львівської області.

Учасник таємних молодіжних гуртків драгоманівського напрямку. Входив до УРП (1908-1918), член її головної управи. Брав участь у роботі управи товариства «Українська молодіж» у Станіславі, заарештовувався та ув'язнювався за участь у боротьбі за український інститут у Львові (1910). До 1 листопада 1918 перебував у лавах Легіону Українського Січового Стрілецтва, співробітник «Пресової квартири УСС», її власний воєнний кореспондент. Згодом належав до УГА. 1920 у складі Червоної Української Галицької армії воював проти поляків, 1921 вступив до КП(б)У. Належав до літературного об'єднання «Західна Україна».

Присуджено ступінь доктора права Ягелонським університетом у Кракові (1918).

Автор статей про творчість Ю. Федьковича, Лесі Українки, М. Черемшини, М. Бажана. Упорядник архіву родини Заклинських.

1950-ті записував фольклор, переважно пісенні форми.

Цікаві новини із світу краси та моди, інтерв’ю з відомими світу цього, гаряча тема, здоров’я, кулінару на замітку, все це і багато іншого пропонує Вам новий номер журналу «Единственная», жовтень, 2012.

Журнал в користування можна взяти у читальному залі бібліотеки.

ЦІКАВОГО ВАМ ЧИТАННЯ.