Народилася 23 вересня 1872 року в с. Білявинцях у
сім’ї священика. Дитинство пройшло в с. Білій (нині передмістя Тернополя). Ще в
дитячому віці виявляла неабиякий інтерес до музики: опановувала фортепіано,
грала і співала у виставах аматорських театрів, у «Руському народному театрі».
Артистичну діяльність С. Крушельницька почала в концертах Львівського хорового
товариства «Боян». А в 1893 році на сцені Львівської опери дебютувала як оперна
співачка в партії Леонори в опері Дж. Верді «Трубадур».
У 1888—1893 роках вона навчалася у Львівській
консерваторії (клас вокалу у В. Висоцького). У 1893—1894 роках вдосконалювала
своє мистецтво у Мілані: опановувала школу бельканто у професорів Копті та
Фаусти Креспі, оперні партії ваґнерівських вистав вивчала у професора Генсберга
у Відні (1895). У 1895—1897 роках співала у Львівській, Краківській і
Варшавській опері. У 1904 році на запрошення Дж. Пуччіні блискуче виконала
головну партію в його опері «Чіо-Чіо-сан», полонивши слухачів віртуозною
технікою, яскравим драматичним обдаруванням, чарів-ним голосом лірико-драматичного
сопрано. Після її неповторного виконання ця опера здобула всесвітнє визнання.
У 1906 році Соломія Крушельницька дебютувала в
театрі «Ла Скала» в опері Р. Ваґнера «Саломея», під орудою Артуро Тосканіні.
Музичні критики назвали її «неперевершеною Саломеєю». На оперних сценах
виступала разом з О. Мишугою, М. Батістіні, М. Менцинським, А. Дідуром, В.
Фрореамським, Е. Карузо, Т. Руффо, Ф. Шаляпіним.
У 1920 році відбулися останні оперні вистави
Соломії Крушельницької в театрі «Ла Скала». Цього ж року вона розпочала
концертну діяльність як камерна співачка. У 1927—1928 роках здійснила велике
гастрольне турне по США й Канаді. У 1929 році — прощальний концерт С.
Крушельницької в Академії Санта Цецілія у Римі.
Видатна українська й світова співачка, вона з тріумфальним
успіхом виступала на кращих оперних сценах світу. Її ім’я золотими літерами
вписано в історію світового вокального мистецтва поряд з іменами Е. Карузо, Т.
Руффо, М. Батістіні.
Музичні критики світу називали її «незабутньою», «неповторною», «єдиною у
світі», «ідеальною», «неперевершеною», «найчарівнішою».
Прославлені композитори, диригенти, співаки,
музиканти, письменники, художники, зокрема Дж. Пуччіні, Р. Леонкавалло, А.
Тосканіні, Л. Муньйоне, Е. Дузе, Дж. Лаурі-Вольпі, Дж. Кадуччі та багато інших
були палкими шанувальниками її великого таланту й щирими друзями.
«Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй», — підписав Соломії Крушельницькій
свій фотопортрет великий італійський композитор Джакомо Пуччіні на знак
вдячності за врятування після попереднього гучного провалу в знаменитому театрі
«Ла Скала» його опери «Чіо-Чіо-сан».
У репертуарі співачки було понад шістдесят партій
світової оперної класики: Аїда, Дездемона, Леонора, Амелія («Аїда», «Отелло»,
«Трубадур», «Бал-маскарад» Верді), Тоска, Батерфляй, Мімі («Тоска»,
«Чіо-Чіо-сан», «Богема» Пуччіні), Кармен («Кармен» Бізе), Ельза, Єлизавета,
Брунгільда («Лоенгрін», «Тангейзер», «Валькірія» Ваґнера), Татьяна, Ліза
(«Євгеній Онєгін», «Пікова дама» Чайковського), Галька, Ганна («Галька»,
«Зачарова-ний замок» Монюшка), Маргарита («Фауст» Гуно) Джоконда («Джоконда»
Панкіеллі), Валентина («Гугеноти» Мейєрбера), Сантуцца («Сільська честь»
Масканьї), Саломея («Саломея» Штрауса).
Вона була неперевершеною інтерпретаторкою
українських народних пісень і все життя пропагувала творчість українських
композиторів М. Лисенка, Д. Січинського, С. Людкевича, А. Вахнянина та ін.
Крушельницька була високоосвіченою особистістю. Вона володіла польською, німецькою,
англійською, італійською, іспанською, російською мовами. Великою творчою
дружбою С. Крушельницька була пов’язана з В. Стефаником, О. Кобилянською, Н.
Кобринською, М. Лисенком, Д. Січинським, О. Мишугою, Ф. Шаляпіним, А.
Тосканіні, Дж. Пуччіні та іншими митцями.
«У перших десятиріччях двадцятого століття на
оперних сценах світу царювали чотири особи чоловічої статі — Батістіні, Карузо,
Тітто Руффо, Шаляпін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їх висот і стати
врівень з ними. Нею була Соломія Крушельницька. Але у порівнянні зі своїми
уславленими колегами вона виявилася набагато вищою як особистість. Інколи
загадковіша, часами ширша, майже завжди складніша та більш цільна — троїста й
єдина особистість актриси-співачки-музи-канта...» (Рінальдо Кор-топассі,
італійський музикознавець).
У 1939 році співачка повернулася в Україну. У
1946—1951 роках працювала професором кафедри сольного співу у Львівській
консерваторії ім. М. Лисенка. 1951 року була удостоєна звання «Заслужений діяч
мистецтв УРСР».
Померла С. Крушельницька 16 листопада 1952 року у
Львові.
Похована на Личаківському кладовищі поруч зі
своїми вірними друзями І. Франком та М. Павликом.М. Головащенко.
http://www.library.te.ua/library_content/calendar/kalendar12/09_3.html
|
