Анатолій Борисович Солов'яненко (* 25 вересня 1932, Донецьк — †29 липня 1999, Козин) — Герой України (2008, посмертно), всесвітньо відомий український співак (тенор) та видатний громадський діяч.

Анатолій Солов'яненко народився в місті Сталіно (нині — Донецьк), в шахтарській сім'ї. Після закінчення середньої школи вступив до Донецького політехнічного інституту, де закінчив аспірантуру і працював викладачем на кафедрі інженерної геометрії. Усі ці роки удосконалював вокальне мистецтво у заслуженого артиста УРСР, видатного співака-тенора Олександра Коробейченка, брав участь у концертах художньої самодіяльності.

В 1962 був запрошений до Київського Театру Опери та Балету, проходив стажування в театрі Ла Скала (Мілан), де став лауреатом конкурсу «Неаполь проти всіх». З 1965 — соліст Київської опери. У 1967 році був удостоєний звання заслуженого артиста УРСР, в 1975 — народного артиста СРСР.

У репертуарі Солов'яненка — 17 оперних партій, багато арій, романсів, народних пісень. Широкою є географія гастролей співака: Болгарія, Румунія, НДР, Японія, Австралія, Канада… Кілька сезонів він проспівав у нью-йоркському «Метрополітен-опера», де виконав партії в операх Р. Штрауса, Д. Верді, П. Масканьї.

Народні українські пісні в його виконанні стали взірцем майстерності для всіх наступних співаків.

У 1980 році Солов'яненко став лауреатом Ленінської премії, грошову винагороду за неї він передав у Фонд Миру. У 1997 році отримав премію ім. Т. Г. Шевченка.

Серед найкращих партій: Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Фауст (в однойменній опері Ш. Ґуно), Альфред («Травіата» Дж. Верді), Надір («Шукачі перлин» Ж. Бізе), Рудольф («Богема» Дж. Пуччіні) та ін. Світові знавці оперного співу визнали, що виконання Солов'яненком партії герцога в "Ріголетто" Дж. Верді було найкращим - вершиною майстерності.

Вільно володів італійською мовою. Такі видатні майстри оперної сцени як Пласідо Домінґо і Лучано Паваротті вважали, що майстерність Солов'яненка не поступається їхній власній.

Має двох синів — Андрія та Анатолія. Молодший син — Солов'яненко Анатолій Анатолійович — народний артист України, головний режисер Національної опери України.

На честь Анатолія Солов'яненка було названо малу планету 6755 Солов'яненко.

Він помер раптово, серцевий напад стався на дачі в Козині, сонячного серпневого дня 1999 року. На громадянській панахиді, яка відбулася в Національній філармонії України, не було гучних промов, офіційного регламенту. Лунав хоровий спів заупокійної служби, були море квітів і нескінченний потік людей, які прийшли віддати останню шану Артистові.

Поховали великого співака в Козині, на тихому сільському кладовищі, серед високих, химерно покручених сосен. Мудрі кажуть, що людина живе стільки, скільки живе пам'ять про неї. А слава Анатолія Солов'яненка не вмре, не поляже. Центральна вулиця Козина носить його ім'я. На могилі встановлено гранітний пам'ятник — на повен зріст постать Артиста — роботи скульптора М.Рапая. У селищній бібліотеці відкрито читальню імені А.Солов'яненка, де збираються козинці, шанувальники його таланту, гості з багатьох міст, щоб зустрітися з письменниками, режисерами, музиканта¬ми, послухати в запису улюблений голос.

У Києві на вулиці Інститутській, перед будинком, де жив Анатолій Борисович,встановлено пам’ятник.

Не забуває свого славетного земляка і Донеччина. Біля театру балету ім. А.Б.Солов'яненка споруджено пам'ятник, що його виконав міс цевий скульптор О.Скорих. І земляки бачать монументальну постать Артиста в улюбленій ролі Герцога, знаменитого "шахтарського герцога" як охрестили його в рідному місті.

Анатолій Борисович Солов'яненко залишив по собі і світлу пам'ять і невгамовну печаль шанувальників свого таланту. Україні так не вистачає його живого голосу Артиста — могутнього і ніжного, дивовижно прекрасного, яким співак розмовляв з усім світом, із кожним із нас.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Солов'яненко_Анатолій_Борисович

http://sofiynist.donntu.edu.ua/kalendar/2012/september/solov.html

http://music.i.ua/user/2560469/6236/

http://www.parafia.org.ua/person/solovyanenko-anatolij/slisten/