Данило Юрійович Харов’юк - український письменник-новеліст, громадський діяч, який писав твори про життя гуцульської бідноти початку ХХ століття.

Життєво-творчий шлях Д.Харов’юка був недовгий. Народився він 25 грудня 1883 р. в селі Підзахаричі, Вижницького повіту, в Карпатах. Закінчив Чернівецьку учительську семінарію, в якій українську мову і літературу викладав відомий український письменник О.Маковей, він помітив у Д. Харов’юка потяг до літературної творчості й радив йому писати новели та оповідання з гуцульського життя.

Змалечку виявляв інтерес до всього, що його оточувало, а тому сотні запитань сипались з маленьких вуст до всіх, з ким він спілкувався. Сусіди пророкували йому велике майбутнє, щасливу долю на многії літа.

Любив в свята та неділі ходити до церкви, слухати оповіді старших про видатних опришків Олексу Довбуша, Мирона Штолюка та їхніх побратимів, знав напам’ять багато легенд, пісень про цих людей, сам їх виконував не раз і мріяв разом з однолітками стати таким, як вони.

Наука давалась йому легко. Старався ретельно виконувати домашні завдання, прислухався до всього, що йому говорили на уроках. Не любив пропускати заняття, незважаючи ні на які причини. Щодня, взявши торбу з нехитрим харчем, - кулешем, квашеним огірком, бобами, а часом яйцем чи чуженицею, йшов стежками разом з однолітками в дощ, сніг чи сонячний день до нового, незвіданого в царстві науки.

Здавши вступні іспити, почав навчатися у семінарії. Йому дуже пощастило, бо в той час викладав в учительській семінарії Осип Маковей – відомий український письменник, дослідник творчості Юрія Федьковича

Після закінчення семінарії Д. Харов’юк з 1905 по 1914 р. працював учителем у карпатських селах Розтоки, Іспас-Велике Поле та ін..

За своє коротке життя Д. Харов’юк написав небагато творів, але вони заслуговують на увагу як з ідейного, так і з художнього боку. Вже його перші оповідання свідчили, що він прагнув відгукнутися на суспільні події, які відбувалися в гуцульському селі, відтворити сучасну йому дійсність. В усіх творах Д. Харовюка відображені ним події розгортаються на Гуцульщині. Змальовані письменником образки з життя і побуту гуцулів є типовим для того часу. Прототипами персонажів його творів були люди, серед яких він виріс і працював. Д. Харовюк знав їх болі і страждання, умів підібрати ключ для їхнього зраненого серця. Не дивно, отже, що у творах його злиденне життя гуцульської сіроми показано виразно, переконливо.

Данило Юрійович був одним з перших членів «Вільної організації українського учительства на Буковині» у Вижницькому повіті. За старанність, уважність його обирають писарем. До своїх обов’язків поставився досить серйозно. На своїх засіданнях вирішували питання, що стосувалися шкільної справи. Тут можна було почути Кричиківського Михайла з Підзахаричів, Альботу Касіяна з Багни, Дольницького Атаназія з Чорногузів, Романовського Леоніда з Довгопілля та інших. Харов’юка, протягом 1909 року, два рази делегували в Чернівці на засідання виділу організації від повіту.

В 1914 році розпочалася Перша Світова війна. На цю криваву бойню забрали багато людей, незважаючи на те, чи є це талановита людина, чи ні. За будь – яку ціну утримували трон великого цісаря представники різних націй, які населяли величезну Австрійську імперію (Буковина входила до її складу з 1774 по 1918 р.р.) і серед них було чимало українців. Лиха доля не обминула Данила Харов’юка. У 1915 році його мобілізують на фронт, згодом одержує тяжке поранення. Його життя не змогли врятувати. Обірвалося життя гірського таланту на 33-му році життя 14 жовтня 1916 року. Вік Ісуса Христа…