Спиридон Гнатович Кравчук народився 23 грудня 1938 року у селі Крилів Корецького району. В шкільні роки перечитав багато наукових та літературних праць із історії України, Рівненщини, по крупинах збирав відомості про минуле свого краю. Згодом почав навідуватися до місцевих архівів, архівних установ Києва і Львова, де перебирав гори матеріалів із цієї тематики. Тривалий час працюючи у Гощанському районі на журналістській ниві та в органах місцевого самоврядування, Спиридон Кравчук одночасно вів ще й глибокий краєзнавчий пошук. До цієї справи він залучив широке коло дослідників минулого із різних населених пунктів району. Як керівник районної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців Спиридон Кравчук всіляко сприяв і допомагав в організації та подальшій роботі музеїв і музейних кімнат (велику пошукову та виховну роботу ведуть ці осередки краєзнавства у районному центрі, Липках, Горбакові, Вовкошеві, Русивлі, Бугрині, Симонові, Тучині, інших селах).

        Працюючи у редакції районної газети "Рідний край" СКравчук заснував тематичну краєзнавчу сторінку і систематично готував до цього місцевих краєзнавців.

        Журналіст за фахом і з багаторічним стажем СКравчук не новачок на літературній ниві. Ним написані повісті "Триволя", "А пам'ятаєш, брате", "Зрадник", багато новел і гуморесок. В 2006 році вийшов друком роман-дилогія "Пекуча сльоза". Цей публіцистично-пригодницький роман - не тільки гірка оповідь про долю двох синів дбайливого невтомного господаря-хуторянина Андрія Москальчука, вивезеного з села Тудорів (нині Федорівка, Гощанського району) на спецпоселення до "білих ведмедів", а й багатьох інших людей нашого краю, хто пережив війну і післявоєнні репресії.

        На основі конкретних фактів з буття, порівняно невеличкого села, автор прагнув відтворити реальну картину періоду німецької окупації та повоєнні роки, згадавши багатьох учасників тих подій.

        Високе і світле почуття патріотизму починається з любові до рідного краю, до міста чи села, де з'явився на світ, де зробив перші кроки на землі. До цих роздумів повертаєшся коли читаєш нове історичне дослідження Спиридона Кравчука та його доньки Олесі "Перехрестя вождя Божа". В книзі є підзаголовок "Історія Дорогобузького Погориння в нарисах", який не лише вказує на тему, але й на жанр і особливості твору.

        Олеся закінчила історичний факультет, зараз вона дипломований спеціаліст, є співавтором книги.

        На основі аналізу багатьох наукових і літературних джерел та архівних матеріалів автори книги роблять екскурс у минуле Гощі та інших населених пунктів району. Особливо цікава розповідь про Дорогобуж - столицю одного з древніх князівств. Адже через це давнє городище на Горині проходив суходольний, так званий Чорний шлях зі Східної до Західної Європи.

        Цікава розповідь про історію села Дуліби (його назва походить від імені древнього племені, яке селилося в цій місцевості). За твердженнями істориків, із II до початку VІІ століття діяв перший міжетнічний союз антів і слов'ян, який носив назву Дулібський. У розділі "Колиска дулібів" багато розповідей про давнє минуле краю, зокрема, про Гощу, села Томахів, Бугрин, Вільгір, Глибочок, Дроздів, Горбів, Мнишин, Тучин, та інші населені пункти.

        Розповіді про давнє минуле району підкріплені картами-схемами, зробленими на основі знахідок археологів. Особливо цікава карта-схема головних шляхів сполучення у краї в періоди розквіту і занепаду Дорогобужа, оскільки вони підтверджують рівень економічних зв'язків тих часів.

        Автори ведуть розповіді про історичний шлях свого району від сивої давнини аж до наших днів. Подаються цікаві матеріали про економіку, культуру, соціальний розвиток краю, про відомих людей, які багато зробили для його розквіту.

        Друга частина книги, озаглавлена "Серед вишневих садів", займає більше ніж половину обсягу видання. Вона складена із розповідей про минуле і сьогодення населених пунктів району. Нариси про села підготовлені на основі матеріалів, зібраних місцевими краєзнавцями. Вони дбайливо відредаговані.

        Книга історичних нарисів про минуле Гощанського району вдала спроба її авторів заглянути у глибину віків, простежити зміни і перетворення у краї на фоні історії України.

        Ця праця стане добрим помічником краєзнавцям, історикам, учням, студентам, педагогам, усім тим, хто цікавиться минулим рідної землі.