КИЯ́ШКО Григорій Григорович (19. 04. 1936, с. Мокрець Гомельська обл., Білорусь) – прозаїк. Член НСПУ (1978). Закінчив Український поліграфічний інститут (Львів, 1967). Працював у ред. газеті «ЛУ» (1969–75); директор Українського республіканського будинку літераторів Українського відділення Літературного фонду СРСР (1975–81); заступником відповідального секретаря, редактором відділу літературознавчих досліджень журналу «Київ» (1984–2005; усі – Київ). Дебютував 1958 нарисом «С путевкой комсомола» в г. «Горняк» (м. Торез Донец. обл.). Писав для дітей: збірки оповідань «Турецькі султани» (1965), «До козацького схову» (1967), повісті «Жайворони» (1970), «Поштовий фургон» (1978; 1988; усі – Київ). У творчості порушує проблеми сім’ї, виховання дітей, захисту природи.

Джерела:

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=6731

http://www.referat-sochinenie.ru/referat/zarubejnaya_literatura/

svordnst_hudojno_detal_u_povst_grigorya_kiyashka_

jaivoroni.html

     Новий номер журналу «Лиза», №15, це сучасний довідник для сучасної жінки.

     У номері цікаві та корисні рубрики:  «Мода», «Краса», «Здоров’я», «Кухня», «Інтерв’ю», «Дім», «Психологія», «Сім’я» та інші теми Ви знайдете на сторінках журналу.

Журнал знаходиться у фонді читального залу нашої бібліотеки.

ЧИТАЙТЕ ТА БУДЬТЕ УСПІШНИМИ!

     «Дивослово» – щомісячний науково-методичний журнал. Призначений для вчителів української мови й літератури загальноосвітніх шкіл, викладачів середніх спеціальних і вищих навчальних закладів. Матеріал подається в трьох розділах – «Методика викладання мови й літератури», «Мовознавство», «Літературознавство і компаративістика».

     До фонду бібліотеки надійшов 4-й номер журналу.

     У номері: «Учнівська конференція: технологія, методика проведення та забезпечення суб’єктності учня в практичній діяльності»; «Виступ перед аудиторією (Урок в VI класі)»; «Стосується кожного, або Кілька слів на захист ЗНО з україн­ської літератури»; «Велика проза української еміграції 1950-х років: на перетині традицій і новаторства» та інші теми.

Журнали в користування можна взяти в читальному залі нашої бібліотеки.

Корисного читання!

     Володи́мир Самі́йлович Бабля́к (18 квітня 1916, село Великий Жванчик Новоушицького повіту Подільської губернії, нині Дунаєвецького району Хмельницької області — †20 листопада 1970, Київ, поховано в Чернівцях) — український письменник, журналіст. Член Спілки письменників України (1960).

     Батько Самійло Бабляк помер від нещасного випадку, коли Володі не було й трьох років. Мати Віра Григорівна (уроджена Михайловська; померла 1939 року) віддала сина й старшу дочку Галю на виховання дідусеві (прототип Матея Розмарини з однойменного оповідання Бабляка) і бабусі в село Колодіївка (нині Кам'янець-Подільського району). Тут Бабляк вчився в І—ІІІ класах, після чого мати забрала сина до Великого Жванчика, де він вчився в IV–VII класах. Продовжив навчання (VIII–X класи) в село Привороття (нині Подільське Кам'янець-Подільського району).

     Після закінчення школи працював обліковцем (помічником бригадира) у колгоспі села Великий Жванчик. 1936 року Бабляка взяли інструктором-масовиком у районну газету (село Миньківці), восени 1936 направили на курси при окружній газеті «Червоний кордон» (Кам'янець-Подільський). Закінчивши курси, залишився працювати в «Червоному кордоні». Від 10 жовтня 1936 до 28 жовтня 1937 жив на вулиці Преображенській, 36 (нині — Руська, 60) у сім'ї Терлецьких. Звідси Бабляка призвали до війська (служив кулеметником). 1939 після звільнення в запас знову працює в газеті «Червоний кордон». Восени 1940 стає кореспондентом обласної газети  ... Читати далі »