|
Категорії розділу |
Подія дня
[669]
Висвітлюються цікаві новини
|
Книжкова новинка
[923]
Новинки літератури та періодики, що надходить до фондів бібліотеки
|
Наші інтерв’ю
[22]
Інтерв’ю з користувачами бібліотеки, колегами, відомими людьми Рокитнівщини
|
Колонка оголошень
[138]
Оголошення про заходи бібліотеки, району
|
Book-симпатія
[88]
Читацькі вподобання наших користувачів
|
|
Календар | « Січень 2025 » | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |
|
Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
Головна » Подія дня
« 1 2 ... 37 38 39 40 41 ... 66 67 »
Васи́ль
Дми́трович Гануща́к (*25 січня 1949, Микитинці - † 10 червня 2013[1]) —
український поет, перекладач, літературознавець, публіцист. Лауреат премії
імені Василя Стефаника.
Біографія.
Народився 25 січня 1949 р. в с.
Микитинці Косівського району Івано-Франківської області.
Закінчив Рогатинський ветзоотехнікум,
навчався у Львівському державному університеті, закінчив Літературний інститут
ім. О. М. Горького.
Творчі набутки.
Автор збірки поезій «Відрух»,
публікацій критичних статей та переклдів з білоруської, російської, польської,
словацької, німецької мов.
·
«Відрух» —
Івано-Франківськ, 1991 (збірка поезій)
...
Читати далі »
|
Рядченко Іван Іванович — український письменник. Писав
російською мовою.
Народився
25 січня 1924 року в Одесі в родині моряка. Помер 1997 року там же. Учасник
Німецько-радянської війни. Навчався у Львівському державному університеті
(1945–1949). Плавав на кораблях Одеського пароходства, працював на Одеській
кіностудії. Був членом Спілки письменників Україниі деякий час очолював Одеську
письменницьку організацію.
Друкувався
з 1952 року. Опублікував збірки віршів «Прапор над ратушею» (1949), «Наперекір
війні» (1952), «Назустріч штормам» (1956), «Перше кохання» (1957), «Доки на світі
є війна» (1958), «Нащадки перемоги» (1958), «Тривоги серця мого» (1962),
«Вулиці впадають в океан» (1963), «Лірика мандрів» (1964), «Кроки» (1966),
«Солодка сіль» (1967), «Після урагану» (1969), «Відголоси океану» (1969);
віршованих драм «Обіцяна зірка» (1961) та «Місто гарних» (1962). Його лірика
мала переважно громадянський характер, відзначалася публіцистичністю. Автор
сценаріїв фільмів «Координати невідомі» (1957) та «Якщо є вітрила…» (1969),
текстів пісень до стрічок: «Матрос зійшов на берег» (1957), «Зміна починається
о шостій» (1958), «Дивак-людина» (1962), «Про Вітю, про Машу та морську піхоту»
(1973). Нагороджений орденами Вітчизняної війни II ступеню, Червоної Зірки,
«Знак Пошани», медалями.
Джерела:
|
Петро́
Дми́трович Рє́зніков (* 25 січня 1904, Кірове — † 20 вересня 1968) — журналіст
і письменник родом з Донеччини. Був членом Спілки письменників СРСР та Спілки
письменників України.
Народився 25 (12) січня 1904 р. в
с. Понівці (тепер село Кірово), Донецької області, в сім’ї селянина бідняка.
Закінчивши середню школу у 1917
році, пішов на заробітки. Більше року працював коногоном на вугільній шахті в
м. Лисичанську. У 1918 р. повернувся в рідне село, де працював до 1925 року.
У 1930 році вступив до Харківського
комуністичного університету ім. Артема на
факультет журналістики, а через два
роки до інституту мови та літератури. Був членом Всеукраїнської спілки
пролетарських письменників і "Молодняка”. Працював редактором "Наддніпрянської
правди” у Херсоні.
Декілька разів обирався до
Херсонської обласної і міської Рад, був членом обласного і міського комітетів
Компартії України.
З 1950 року член Спілки
письменників України. З 1959 р. був відповідальним секретарем Херсонської
обласної організації Спілки письменників України.
...
Читати далі »
|
Савчин Іван Петрович (* 23 січня 1934, Задвір'я, Буський район,
Львівська область) — письменник, краєзнавець, просвітитель, почесний громадянин
Буського району.
Біографія.
Іван
Петрович Савчин народився 23 січня 1934 р. в с. Задвір'я тепер Буського району
Львівської області в родині хліборобів.
1950-го
року закінчив місцеву середню школу і вступив до філологічного факультету
Львівського державного університету, але за два тижні був виключений через
сестру Марію, яка брала участь у ОУН(б), і був заарештований та ув'язнений у
тюрмі на Лонцького у Львові, після чого за два місяці разом з матір'ю і старшою
сестрою Ольгою та неповнолітніми сестрою Надею і братами Богданом і Зеновієм в
кінці січня 1951 р. опинився на засланні у Східному Сибірі (в Іркутській
області).
У
1956 р. почав на засланні працювати механіком в ліспромгоспі. У квітня 1959 р.
повернувся із заслання до с. Задвір'я, а наступного року і його родина та
дружина Людмила. У Задвір'ї він влаштувався робітником плодорозсадника
Львівського тресту зеленого будівництва.
З
1960 р. І. Савчин працює механіком у колгоспі «Прогрес» в Задвір'ї, а з кінця
1963 р. — учителем виробничого навчання в Задвір'янській середній школі. Того ж
року знову вступив на заочне відділення факультету журналістики Львівського
державного університету, який закінчив 1968 року.
...
Читати далі »
|
Євген Максимович Кротевич (23 січня 1884, Журавка — 29 травня
1968, Київ) — український письменник та драматург.
Біографія
Народився
23 січня 1884 року в селі Журавці (тепер Городищенського району Черкаської
області) в сім'ї вчителя. В 1911 році закінчив юридичний факультет Київського
університету. У пресі вперше виступив 1906 року, коли працював учителем у
волосному містечку Шендерівці.
Помер
29 травня 1968 року, похований на на Новобайковому цвинтарі в спільній огорожі
з дружиною артисткою Клеопатрою Миколаївною Кротевич (ділянка № 1).
Творчість.
Ранні
твори: лібрето опери К. Стеценка «Полонянка»; оповідання, п'єса «Сентиментальний
чорт» (1923).
Автор
п'єс на теми громадянської війни, реконструкції народного господарства,
революційного руху за кордоном:
«Син
сови»
...
Читати далі »
|
Народився В.Колодій 19 січня 1939 року в м. Первомайськ
Миколаївської області, де і закінчив школу. Уже семикласником друкувався.
Закінчив механічне відділення Одеського нафтового технікуму. На той час уже мав
публікацію в колективній книжці.
З дипломом
механіка приїхав на Буковину і працював на Сторожинецькій нафтобазі.
Попрацювавши певний час, вступив до Чернівецького державного університету ім.
Ю.Федьковича на філологічний факультет. Закінчивши його в 1963 р., понад чверть
століття віддає журналістській і видавничій роботі в Одесі та Чернівцях. В
Одесі обіймав посаду відповідального секретаря газети "Чорноморська комуна”,
завідувача редакції художньої літератури і головного редактора видавництва
"Маяк” (70-ті роки). У Чернівцях завідував відділом культури газети "Радянська
Буковина” (60-80-ті роки).
У 1990-1991
роках редагував часопис "Буковинське віче”, а в 1997-1998 роках редагував
газету "Літературно-мистецька Буковина”. В.Колодій має в своєму активі більше
десятка окремих книжок найрізноманітнішого характеру, численні публікації у
періодиці та різного роду збірниках. До виходу кількох книг він спричинився як
упорядник і співупорядник видань "Дві хвилі”, "Береги” та інші). Поетичний
відділ книжкових видань, на яких значиться ім’я В.Колодія, започаткований
збіркою "Зажинки” (1967р.), він увібрав ще сім інших "Слов’янська дума”
(1969р.), "Серпень і птиці” (1973р.), "Північний вирій” (1978р.), "Зоряне
дерево” (1982р.), "Птахи на вітрах” (1983), "Погляд за видиму грань” (1986),
"За обрієм літа” (1989р.). Кілька віршів включено до шеститомної "Антології
української поезії” (1986р.).
|
Петро Олексійович Сліпчук
народився 19 січня 1914 р. в с. Мінинах на Житомирщині.
Вчився в Житомирському
кооперативному технікумі, потім — у
Коростишівському педтехнікумі. 1932 р. разом з іншими комсомольцями їде на
Донбас, працює в шахті. Згодом певний час учителював, а з 1934 р. був на
журналістській роботі. Заслужений працівник культури УРСР. Член КПРС.
Літературну діяльність як сатирик почав у роки Великої Вітчизняної війни.
Головний жанр — байка, гумореска. Перша
збірка «Байки» вийшла 1944 р. Сатирик писав на зовнішньополітичні теми (проти паліїв
війни та ін.) і на внутрішні. Об’єктом дошкульного висміювання П. Сліпчук
обирав усіляки підлабузників і пустомель, нероб і наклепників.
Помер поет 5 листопада 1979 р.
Видання: «Людожери» (1945), «Як
дбаєш, так і маєш» (1955), «Колоски та Будяки» (1957), «Отакі діла…» (1961),
«За і проти» (1963), «Мальований стовп» (1964), «Юшка з перцем» (1967), «Сміхом
по лиху» (1970), «Вінок байок» (1973) та ін.
Джерела:
Твори:
|
Осип Лещук (* 18 січня 1894, с. Стаї, нині Сокальський район,
Львівська область — † 28 серпня 1949, в'язниця поблизу м. Полтава) —
український письменник, теолог, педагог. Його ім'я носить школа в рідному селі
Стаївка.
Біографія.
Навчався у
Белзі, закінчив українську Перемишльську гімназію. По тому — у Віденському, а
після Першої світової війни у Львівському університеті, у Кромерижі; закінчив
Перемишльську духовну семінарію.
До цього був
старшиною Української Галицької Армії, членом українського правління в Угнові.
Був також
катихетом і професором Державної гімназії в Раві-Руській, парохом у селах Річки
та Стаї, головою філії «Просвіти» в Раві-Руській, офіційним опікуном
знедолених, головою Марійської дружини молоді та жіноцтва.
Залишив низку
художніх творів, повістей і оповідань, та релігійних праць, деякі з яких уперше
українською мовою («Етика», «Апольогетика», «Догматика»).
У релігійних
працях висвітлював питан
...
Читати далі »
|
Друзі,
запрошуємо Вас на перегляд постійно діючої книжково-ілюстративної виставки «Шевченко
понад часом». Виставку можна переглянути в
читальному залі нашої бібліотеки.
ЧЕКАЄМО НА ВАС!
|
|
|
| |