Петро́ І́лькович Осадчу́к (*2 грудня 1937, с. Острівець, тепер Городенківського району, Івано-Франківської області, Україна) — український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч.

Якби йому, якось зізнався Петро Осадчук, запропонували одним реченням виразити сенс свого життя, мету і спрямованість багатьох його римованих і неримованих писань, він сказав би: «Вище України тільки небо, але й небо над Україною — Україна!» Він переконаний, що поет тільки тоді поет, коли почувається кровинкою свого народу, його вразливим нервом.

Народився Петро Ілліч Осадчук 2 грудня 1937 року в селі Острівець Городенківського району на Івано-Франківщині в сім'ї хліборобів. З дитинства зростав напівсиротою (коли помер батько, хлопчикові було одинадцять років, старшому братові — шістнадцять, молодшому — чотири). Мати сама виростила трьох синів.

У 1955 році став студентом філологічного факультету Одеського університету ім. І.І. Мечникова, після закінчення якого вчителював у селі Стара Царичанка на Одещині. Згодом на тій же Одещині працював газетярем, в обкомі комсомолу, а потім — у Києві. Був редактором у видавництвах «Маяк» (Одеса), «Молодь». З 1976 по 1991 рік працював секретарем правління столичної письменницької організації. Восени 1989 року увійшов до складу ініціативної групи, яка підготувала основоположні документи Народного Руху України за перебудову; першим із трибуни загальних зборів Київської організації Спілки письменників України, що відбувалися під головуванням Івана Драча, «озвучив» рухівську програму.

 Вірші почав публікувати ще в студентські роки. У середині 1960-х років став виступати з поезіями в республіканських газетах і журналах, альманахах і збірниках.

Петро Осадчук — автор більше 20 поетичних збірок. Серед них — «Вітряк», «Третій перевал», «Біографія вірності», «Земля, зігріта любов'ю», «Сурми на світанні», «Біла каравела», «Літаюча тарілка». Видав книжку літературно-критичних статей і есе «Поезія — молодість душі».

Педагогічні здібності та робота на освітянській ниві допомагають йому просто і цікаво писати для малих читачів. Перу письменника належать кни ... Читати далі »

Всесві́тній день боротьби́ зі СНІДом вперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД.

Із того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.

За даними ООН, поширення епідемії СНІДу у світі в цілому сповільнилися. За останні 5 років кількість виявлених випадків зараження ВІЛ/СНІД скоротилась на 20%. Натомість в Україні серед країн Східної Європи і Центральної Азії ступінь поширеності ВІЛ/СНІД найвищий, серед дорослого населення він становить 1,1%. Щодня в Україні реєструється 48 випадків захворювання ВІЛ-інфекцією. Також в Україні зростає кількість ВІЛ-інфікованих жінок. За оцінками експертів, до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України становитиме від 479 до 820 тисяч.

Ця дата є добра нагода подумати про те, як уникнути ризику інфікування ВІЛ, що робити, коли ризик був, чи потрібно тестуватися на ВІЛ, як запобігти ВІЛ/СНІДу.

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ І СВОЄ ЗДОРОВ’Я!

3 грудня о 10.00 годині в приміщенні читального залу Рокитнівської центральної районної бібліотеки відбудеться обласна інтерактивна конференція «Соціальне забезпечення інвалідів» (до Міжнародного дня інвалідів) за участю спеціаліста Головного Управління соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації.

Запитання до спеціаліста можна надрукувати на форумі http://1forum.rv.ua/  в розділі «Соціальний захист інвалідів», підтема «Інтерактивна конференція-2012. Запитання і відповіді». Актуальні питанні соціального захисту інвалідів: Соціальні виплати, субсидії, пільги. Соціальні гарантії « чорнобильцям».

Запрошуємо зацікавлену аудиторію до нашої бібліотеки для інтерактивного спілкування з представниками соціальних установ області.

НАШІ КООРДИНАТИ:

Вул. Піонерська, 2 «а».

Олександр Павлович (Олесь) Бердник (27 листопада 1926, офіційно 25 грудня 1927 — †18 березня 2003) — український письменник-фантаст, автор понад 20 романів і повістей. Член-засновник Української Гельсінкської групи (УГГ).

Олесь Бердник... Для шанувальників фантастичного жанру це ім'я ніколи не потребувало рекомендацій. З цікавістю й захопленням, у передчутті духовного свята відкривають вони чергову книжку улюбленого автора. А ще зовсім недавно, у задушливій атмосфері комуністичної дійсності ковтком свіжого, напоєного нетутешніми ароматами повітря, було його слово. Очевидно, саме для тих, чия шкільна юність, час духовного формування та шукань припав на шістдесяті роки, живою планетою у безживному вакуумі мертвого всесвіту був світ, створений цим письменником-фан-тастом.

       Твори Олеся Бердника, крім того, що показують людину мислячу, здатну вирватися думкою з обмеженості реального світу, виховують ще й патріота України, будучи за суттю своєю явищем глибоко національним. Закинутий на тисячоліття у майбутнє, в центр Галактики або в інший вимір, залишаючись незламним володарем простору і часу, енергії та матерії, герой творів Бердника завжди лине думкою до своєї рідної землі, відчуваючи нерозривний зв'язок із Дніпровими кручами й квітучими заплавами; звідти черпає він сили і мудрість, благородство і ніжність любові.

       Народився Олександр Павлович Бердник у с. Вавилове Херсонської області в сім'ї коваля. 1930 р. родина переїхала до Києва, через два роки - до с. Кийлів Бориспільського району, де майбутньому письменникові випало винести голодомор. Восьмилітню школу закінчив у Кагарлицькому районі. Там пережив фашистську окупацію. 16-річним підлітком пішов на фронт, де доволі скуштував солдатської каші з пороховим димком.

       У 1945-1949 рр. Олесь навчався у Київській драматичній студії при театрі ім. І.Франка. Після закінчення почав працювати у театрах України.

 Здавалося б, шлях відкривався, хоч і нелегкий, але більш-менш визначений. Однак усе те обірвалося того ж таки 1949-го. На відкритих партійних зборах, що проходили у театрі ім. І.Франка, Олесь Бердник з юначим запалом виступив із критикою репресивної щодо мистецтва політики першого секретаря ЦК КП(б)У Лазаря Кагановича. Дирекція театру витрактувала цей виступ як антипартійний і направила в МДБ відповідне подання.

... Читати далі »

У 2013 році зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досягнень учнів триватиме з 3 до 27 червня. Реєстрація на ЗНО розпочнеться 4 січня та триватиме до 5 березня 2013 року. У Міністерстві освіти підписано наказ, яким затверджено календарний план підготовки та проведення зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень осіб, які виявили бажання вступати до вищих навчальних закладів України в 2013 році. У відповідності з графіком проведення ЗНО-2013, першим предметом тестування стане хімія, тестування з цього навчального предмета відбудеться 3 червня.

Обов’язкове тестування з української мови і літератури, враховуючи кількість випускників у наступному році, буде проведено у дві сесії протягом двох днів - 5 та 6 червня 2013 року. 8 червня буде проведено тестування з іноземних мов (англійської, німецької, іспанської, французької), а 10 червня з російської мови. 12 та 13 червня буде проведено ЗНО з математики, що відбудеться також у дві сесії.15 червня абітурієнти матимуть можливість скласти тест з географії, ... Читати далі »

ДРУЗІ, запрошуємо Вас відвідати домашню сторінку Старосільської публічно-шкільної бібліотеки (http://stareselo.at.ua/)

Тут, у просторі сайту, ви можете дізнатися, багато цікавого про життя бібліотеки, історію та головні події, якими живе бібліотека, які заходи проводяться в бібліотеці, переглянути списки періодичних видань, що передплачуються бібліотекою, а також нових надходжень фонду, ознайомитись з краєзнавчими матеріалами села, ну і звичайно, висловити свою думку щодо роботи бібліотеки і сайту! Адже бібліотека відкрита для кожного читача. Бібліотека надає  вільний доступ до книги та інформації для набуття знань,  духовного збагачення, відпочинку та розваги.

Собор архистратига Михайла. Архистратиг Михайло є небесним покровителем Києва і зображений на його гербі. До революції саме день Собору Архангела Михайла святкувався як день міста.

Архангел Михаїл, також архангел Михайло, архістратиг Михаїл (івр. מיכאל, Міха'ель або Мîхā’ēль, дослівно: Наче Бог; грец. Μιχαήλ, Міхаíл; лат. Michael or Míchaël; араб. ميكائيل, Міха'іл) — архангел в юдейській, християнській та ісламській традиціях, один з семи архангелів, архістратиг небесного воїнства, покровитель людського роду.

Архангел Михайло, чиє ім'я в перекладі з староєврейського означає «хто, як Бог», названий і архистратигом, оскільки саме він очолив небесне воїнство, яке повстало на відпавшого від Бога ангелів і їх вождя Денницю (Люцифера, «ранкову зірку», обдарованого від Творця великою досконалістю) і що скинув їх з Неба. Святкується свято в листопаді — дев'ятому місяці від березня (з якого в давнину починався рік), відповідно до числа дев'яти чинів ангельських. Восьмий же день місяця (за ст. стилем) вказує на майбутній Собор всіх сил небесних в день Страшного Суду Божия, який св. отці називають «днем восьмим».

Чини ангельські поділяються на три ієрархії. Вищу ангельську ієрархію становлять три чини: серафими, херувими і престоли. Середню — панування, сили і влади, а низьку — початок, архангели і ангели. Всі чини небесних сил носять спільну назву ангелів (вісників) по суті свого служіння: сповіщати волю Божию, навчати, допомагати, охороняти... Над всіма дев'ятьма чинами поставлений Господом св. архистратиг Михайло.

З Свящ. Писання і Свящ. Перекази також відомі імена інших архангелів: Гаврила («сила Божа»), Рафаїл («лікування Боже»), Уріїл («світло Боже»), Селафіїл («молитвеник Божий»), Ієгудиїл («славлячий Бога»), Варахиїл («благословення Боже»), Ієреміїл («піднесення до Бога»).

Ось вже понад тисячу років, починаючи з стольного граду Києва, архангел Михайло є покровителем української землі. На його честь побудовано багато монастирів, соборів, палаців і храмів.

17 грудня 1996 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 21 листопада Всесвітнім днем телебачення на честь дати проведення першого Всесвітнього телевізійного форуму в Організації Об'єднаних Націй.

Державам було запропоновано відзначати цей День, обмінюючись телепередачами, присвяченими таким проблемам, як мир, безпека, економічний і соціальний розвиток і розширення культурного обміну. 

Хоча саме свято стали відзначати не так давно, історія телебачення почалася приблизно 80 років тому. Перші експерименти з використанням електронних променів для передачі і прийому зображення на певні відстані проводилися ще на початку 20-х років ХХ століття в США, Японії і Радянському Союзі.

У 1933 році американському інженерові російського походження Володимиру Зворикіну вдалося винайти катодну трубку, яка й досі є головною частиною більшості телевізорів. Завдяки відкриттю Зворикіна, вже в 1936 році було розпочато регулярні телепередачі у Великобританії і Німеччині, а в 1941 році - і в США. Проте лише в 50-і роки телемовлення отримало масове поширення в Європі. У більшості країн, що розвиваються власні державні та приватні телекомпанії виникли ще пізніше, в 60-х - початку 70-х років.

Сьогодні у світі не залишилося країн, не охоплених телемовленням. До найбільш великих телекомпаній світу відносяться: CBC, NBC, ABC - в США; BBC, ATV - у Великобританії; РАІ - в Італії; NHK - в Японії; ЦДФ - у Німеччині.

Історія вітчизняного телебачення веде свій початок з експериментальних трансляцій телепередач, які велися з Москви вже в 30-х роках за системою малокадрового механічного телебачення.

У 1932 році відбулася перша передача рухомого зображення. У 1937 році був організований перший телецентр на Шаболовці. З 1938 року він здійснював експериментальне телемовлення на основі електронних систем, а з 1939 року почалося регулярне телемовлення. Першою передачею стала демонстрація фільму про відкриття 18-го з’їзду ВКП (б). В подальшому активному розвитку телебачення в Радянському Союзі перешкодила війна. За два дні до її закінчення - 7 травня 1945 року - телецентр на Шаболовці відновив трансляції передач, а 15 грудня того ж року першим у Європі почав регулярне телемовлення два рази на тиждень.

... Читати далі »