Демчук P.C.

Весела оселя. Вірші для дітей. - Рівне : О. Зень, 2012. - 40 с.

У славній оселі - ні вікон, ні стелі, та хата багата на віршенята. І жарти, й іронія - все, як годиться. У кожному вірші - тваринка чи птиця: шпаки, бусленята, зайці куцохвості... І ви завітайте швиденько у гості!

«Весела оселя» - шоста книжка для дітей члена Національної спілки письменників України Романа Степановича Демчука. На Рівненщині дві з них («Дружна рідня» - 2009-го і «Мур-ням-ням» - 2011-го) визнані найкращими дитячими виданнями року. 

ЧУДОВА КНИГА ДЛЯ СІМЕЙНОГО ЧИТАННЯ

ЗНАХОДИТЬСЯ У ФОНДІ АБОНЕМЕНТУ НАШОЇ БІБЛІОТЕКИ.

ЗАПРОШУЄМО ДО ЧИТАННЯ!

 

Сьогодні, 23 квітня до нас в гості з несподіваним, приємним візитом завітав Роман Степанович Демчук.

В дружній атмосфері пан Роман поспілкувався з колективом бібліотеки, розповів про свої творчі здобутки та плани на майбутнє. А ще Роман Степанович на гостину завітав не з порожніми руками, а зробив бібліотеці чудовий дарунок новеньку книжечку «Весела оселя». Книжка містить чудові вірші для дітей з пречудовими ілюстраціями. Одже  сьогодні наш дитячий куточок поповнився ще однією книжечкою.

Тож, щиро дякуємо діду Роману за приємну зустріч, і з нетерпінням чекаємо на наступну.

Дізнаємось про письменника за посиланням:

http://at.zavantag.com/docs/728/index-10371.html

Оксана Лісовець.

Василь Земляк (справжнє ім'я - Василь Сидорович Вацик) народився 23 квітня 1923 року в селі Конюшівці на Вінниччині в селянській родині. По батьковій лінії рід його походить із Чехії, звідки в 1874 році в Україну переселився прадід майбутнього письменника. Згодом Василь Земляк скаже: "...Я люблю Україну, вважаю себе споконвічним українцем, але ніколи не забуваю про чехів". Закінчивши середню школу, він вступив до Харківського авіаційного училища, мріючи стати льотчиком. Але війна перервала навчання: вісімнадцятирічний юнак потрапив на фронт. Після війни він навчався на заочному відділі Житомирського сільськогосподарського інституту (1949-1953), працював у газеті, на кіностудії імені Олександра Довженка. Разом із поколінням письменників-фронтовиків він прийшов в українську літературу в 50-ті роки. Ім'я Земляка привернуло увагу громадськості після появи друком двох його повістей -"Рідна сторона" (1956) та "Кам'яний брід" (1957), які він присвятив темі українського повоєнного села. До літературної спадщини Земляка також відносимо повісті "Гнівний Стратіон" (1960), "Підполковник Шиманський" (1966), роман-дилогію "Лебедина зграя" (1971) і "Зелені млини" (1976), трагедію "Президент" (1974-1976), кіносценарії "Олесь Чоботар", "Новели Красного дому", "Останній патрон". Писав він також оповідання, нариси та літературно-критичні статті. Творчість Василя Земляка практично з перших його серйозних кроків у літературі привернула до себе увагу, а після появи "Лебединої зграї" письменник на тривалий час став об'єктом дискусій про українську прозу 70-х років, хоча спершу критика була не вельми одностайною в оцінці цього роману. Та все ж разом із другою книгою ("Зелені млини", 1976) цей твір було відзначено 1978 pоку Державною премією України ім. Тараса Шевченка, роман витримав упродовж небагатьох років кілька видань. Діалектика життєвих змін і сталості "основ життя" - це стихія Василя Земляка. В українській літературі середини XX століття його творчість посіла своє, належне їй місце - серед явищ найпомітніших.

Помер Василь Земляк холодного березневого дня 1977 року, не встигнувши здійснити свої численні творчі задуми. Похований письменник на Байковому цвинтарі в Києві.

Останнім твором В. Земляка стала п'єса "Президент" про трагічні події фашистського перевороту в Чілі.

У 1980 р. за романом "Лебедина зграя" було знято художній фільм "Вавилон — XX". Крім цього, за сценаріями В. Земляка на Київській кіностудії ім. О. Довженка поставлено фільми "Люди моєї долини" (1961), "Новели Красного дому" (1964), "Дочка Стратона" (1965).

У літературі XX ст. Василь Земляк підніс до вершини так звану химерну прозу, започатковану ще Майком Йогансеном, підхоплену О. Ільченком, яку успішно розробляв Є. Гуцало, а сьогодні — В. Дрозд, В. Яворівський та ін.

В. Землякові належать такі слова: "Людям іноді доводиться пройти крізь міфи, щоб довоюватися до високого смислу життя".

Василь Земляк у кожному своєму творі звертається до тих життєвих вражень, які міцно закарбувалися в пам'яті, до тих настроїв, почуттів та асоціацій, які переростали в образи-метафори. Тому головною формою висловлення думок і почуттів письменника був ліричний монолог, багатий на філософські роздуми про духовні і моральні основи буття народу:

"Батьківщино моя! Я готовий відповідати за тебе як твій громадянин, так само як ти відповідаєш, перед світом за мене й за мільйони таких, як я. У цій обопільності ми єдині, хоч ти все, тоді як я без тебе ніхто. Ти в кожного одна, бо хто хоче мати дві батьківщини — той залишається без жо ... Читати далі »

Народився 22 квітня 1823 р. в с. Підпечери Тисменицького повіту на Станіславщині (нині Івано-Франківська область) у сім’ї священика.

Навчався у гімназіях Станіслава, Тернополя, Львова. Багато читав польських та німецьких авторів. У четвертому класі гімназії зробив перші спроби писати вірші німецькою мовою. Добре малював, грав на скрипці. 1840 р. В. Ільницький став студентом Львівського університету, однак через рік переїхав до Відня і протягом 1842—1846 рр. навчався в «Цісарському конвекті» (у Відні не було української духовної семінарії).

І хоча В. Ільницький здобув сан священика (певний час служив у с Воскресінці під Коломиєю), все ж присвятив своє життя просвітницькій та літературно-науковій діяльності. З травня 1849 р, він викладав українську мову в Станіславській, а згодом — історію в Тернопільській та Львівській гімназіях, 1858 р. очолив Другу українську гімназію у Львові, 1861 р. став директором гімназії в Тернополі, був членом шкільної ради, а 1868 р. — директором академічної гімназії у Львові.

Під час буржуазно-демократичної революції в Австрії 1848 р. у Львові було скликано «Головну руську раду». В. Ільницький брав участь у львівському «Соборі руських учених», де виголосив доповідь на тему «Слов’янська філософія за Лібельтом».

Незаперечну цінність мають науково-публіцистичні записки В. Ільницького з національного життя галицьких русинів, зокрема «Собор учених русинів 19—26 жовтня 1848», «Проект органу Матиці», «Рік 1848», «Зав’язане ради руської в Станіславові. Буча польська», «Виклад про слов’янську філософію», «З’їзд учених в Львові», «Способи, якими поляки галицькі намагаються розслабити організм народний русинів» та ін.

Цінні відомості про суспільно-громадську діяльність В. Ільницького можна почерпнути з чернеток статей, есе, історичних розвідок, полемічних виступів і відгуків, які друкувалися в таких виданнях, як «Батьківщина», «Діло», «Газета шкільна», «Зоря», «Ластівка».

Поет, прозаїк, журналіст, талановитий майстер футуристичних поезій. Творив і в річищі неоромантизму. Гео (Юрій) Данилович Шкурупій народився 20 квітня 1903 року в м. Бендери (Молдова) у сім´ї залізничника. Дебютував у альманасі «Гроно» (1920). Пішов на різкий розрив із традиціями української лірики, постійно експериментував, писав верлібром — модерною тоді формою в Європі. Автор збірок «Психотези» (1922), «Барабан» (1923), «Жарини слів» (1925), «Для друзів, поетів, сучасників вічності» (1929). У поемі «Зима 1930 року» засудив насильницьку колективізацію і початок геноциду проти українського народу, за яку був 1934 року заарештований і розстріляний 1937 року на Соловках.

Щороку, в третю суботу квітня, коли наша планета Земля вже готова до весняного оновлення, в Україні святкують День довкілля. Головною метою цього свята є поліпшення стану української природи. Багато заходів, що покликані відзначити цей день, проводяться на міському, обласному, та державному рівні. Це і озеленення територій, і прибирання парків, алей, і проведення різноманітних конкурсів на екологічну тематику, і організація конференцій, лекцій на тему охорони природи.

Раніше ця дата була днем проведення Стокгольмської конференції, яка дала старт екологічній програмі ООН - UNEP(United Nations Environment Network). Зараз ця програма є головним ідеологом проведення Дня довкілля у всьому світі. З 1998 року, згідно з Указом Президента України, в нашій державі щорічно відзначають цей день, як підтримку громадських організацій, що займаються охороною навколишнього середовища і ядерної безпеки України.

http://www.calendarium.com.ua/ua/den_dovkillya

 ШАНОВНІ ДРУЗІ, ЗВЕРТАЄМО ВАШУ УВАГУ на те, що у  відділі  обслуговування  Рокитнівської  ЦРБ  з  01.04. по 30.04. 2013 року  діє пересувна  книжкова  виставка «Культура землеробства – запорука високих врожаїв», яку  підготувала і передала в тимчасове користування  нашій  районній  бібліотеці  Рівненська  державна  обласна ... Читати далі »

Леся Верховинка (справж. – Ярослава Миколаївна Кучковська) народилась в смт. Деля́тин Надвірнянського району Івано-Франківської області, на Гуцульщині.

...Заїжджий рід Лагодинських прожив на Івано-Франківщині кілька десятиліть, а славу залишив по собі на довгі роки.

На межі ХІХ і ХХ ст. у Делятині оселилося молоде подружжя Лагодинських з Тернопілля. Микола Лагодинський приїхав працювати в гори адвокатом після закінчення юридичного факультету Львівського університету. Згодом став доктором права, діяльним членом Української радикальної партії, відомим громадсько-політичним діячем на Галичині, якого двічі обирали послом до австрійського парламенту. У нього проходили адвокатську практику Марко Черемшина і Михайло Козоріс.

 У будинку, де тепер розміщено літературно-меморіальний музей Марка Черемшини, в сім’ї Лагодинських народилися дочки Галина і Ярослава, які пізніше стали відомими в музичному та літературному світі.

Галина — дружина відомого музикознавця О. Залеського — викладала музику. Останні роки життя жила в США, де 1960-го року видрукувала патріотичну повість «До сонця — до волі». Молодша — Ярослава, якій було відміряно всього 33 роки життя, студіювала медицину у Віденському університеті. Саме їй судилося ввійти в літературний храм з лагідним поетичним іменням Леся Верховинка. Так вона підписувала свої вірші, оповідання і п’єси, які друкувала у 1920-х роках у львівських часописах. У прозових творах «Невістка», «На полонині», «Їх доля», «Пробудження», «Старе лихо», «Вечорниці» письменниця оживила картини реального буття людей з їхньою колоритною говіркою. У творчості Лесі Верховинки різнобарвно змальовано життя гуцулів, відтворено сцени січового стрілецтва. Померла і похована в рідному Делятині. 

ДЖЕРЕЛА:

http://www.dua.com.ua/2009/033/arch/17.shtml

http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&tx_ttnews%5Bcat%5D=24&tx_ttnews%5Btt_news%5D=20435&tx_ttnews%5BbackPid%5D=24&cHash=c87c55dae1

Оксана Лісовець.

Щороку під час весняних канікул у бібліотеці проходить Тиждень дитячого читання, який ми присвячуємо різним жанрам літератури, але в центрі заходів Тижня – як завжди книга та її читач.

            Протягом шести днів на наших читачів чекали дивовижні мандрівки, це:

Ø  Подорож по книжкових полицях, де ми, працівники бібліотеки ознайомлюємо присутніх з літературою, яка поділена по галузях, де кожна галузь позначена на роздільнику;

Ø  Наступного дня проводимо вікторину «На острові загадок», це ігри, загадки, ребуси, які спрямовані на підвищення рівня інтелекту дітей;

Ø  Далі присвячуємо день Тарасу Григоровичу Шевченку. Підготували книжково-ілюстративні виставу «Поки сонце з неба світить, тебе Тарасе не забути», і усний журнал «Вшановуємо Шевченка»;

Ø  Звичайно не можна обійтись і без екологічної тематики, і присвячуємо саме цій темі екологічну гру «Ліс і води – краса природи». Метою проведення було донести до присутніх, що для молодого покоління є земля, природа та істинну значущість матінки – природи в житті кожної людини;

Ø  Далі присвячуємо день всім категоріям дітей. Бесіда-діалог «Ввічливість – насамперед мистецтво людського спілкування»;

Ø  Конкурс прислів’їв та приказок «З народного напившись джерела». ... Читати далі »

29 березня 2013 року в приміщенні Рокитнівського районного будинку культури відбулось засідання колегії відділу культури райдержадміністрації на якому було розглянуто питання: «Про підсумки роботи установ і закладів культури району у 2012 році та завдання на 2013 рік». Робота колегії розпочалась об 11 годині. На засіданні колегії були присутні працівники культури району.

            Розгорнуту інформацію про діяльність закладів культури району у 2012 році зробив начальник відділу культури райдержадміністрації Олексій Сергійович Ковальчук. У своєму докладі Олексій Сергійович зумів похвалити кращих працівників району, присоромити тих працівників, які в звітному році виклались у своїй роботі не на повну силу, поставив конкретні цілі та завдання на рік теперішній.

Також перед присутніми виступила голова профкому відділу культури Леся Володимирівна Дичок.

            По результатам роботи у 2012 році визначені найкращі працівники, так почесні місця серед бібліотечних працівників мають:

І місце – Ничипорчук Світлана Федорівна, завідуюча Рокитнівською публічно-шкільною бібліотекою.

ІІ місце – Кухновець Ганна Юріївна, завідуюча Остківською публічно-шкільною бібліотекою.

ІІІ місце – Рабець Катерина Степанівна, бібліотекар Кисорицької публічно-шкільної бібліотеки.

Також за сумлінну працю почесними грамотами відзначені: Марія Мартенюк (бібліотекар Масевицької ПШБ), Марія Жежук (бібліотекар Березівської ПШБ), Галина Герасимчук (бібліотекар Біловіжської ПШБ), Світлана Фоменко (бібліотекар Борівської ПШБ), Юлія Коханевич (бібліотекар шкільного відділу Блажівської ПШБ), Ніна Місюра (бібліотекар Кам’янської ПШБ), Олена Щерба (бібліотекар пункту видачі Томашгородської міської бібліотеки), Людмила Дудик (провідний методист ЦРБ), Тетяна Лобач (бібліотекар відділу обслуговування ЦРБ), Оксана Лісовець (провідний бібліотекар ЦРБ), Іван Соколов (інженер-програміст ЦРБ), Марина Пахнюк (бібліотекар шкільного відділу РДБ (Гімназія).

... Читати далі »