Міжнародний день музеїв з'явився в календарі в 1977 році, коли на черговому засіданні ICOM (International Council of Museums - Міжнародна рада музеїв) було прийнято пропозицію російської організації про установу цього свята. І з 1978 року цей день відзначається щорічно більш ніж у 150 країнах.

Даньков Іван Андрійович.

Користувачем Інтернет-центру став у 2012 році і ні разу про це не пошкодував. Перший мій досвід роботи в Інтернет-центрі це пошук роботи за допомогою спеціалізованих сайтів, і на одному із таких сайтів знайшов роботу охоронця у м. Києві. Відтепер щоразу, коли я знахожусь у Рокитному користуюсь послугами бібліотечного Інтернет-центру, і тепер не тільки для пошуку роботи, а й для спілкування з друзями, як віртуальними так і з тими, що познайомився в бібліотеці.

Спілкувалась, Оксана Лісовець.

Друзі, до фонду нашої бібліотеки надійшов довідник «Абітурієнт - 2013».  Перегортаючи сторінки довідника Ви дізнаєтесь про умови прийому до вищих навчальних закладів, навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, професійно-технічних закладів у 2013 році.

Тільки Ви господарі свого майбутнього.

Бажаємо зробити правильний вибір.

Чи буде квітень, як завжди

Дарунком весняної здоби.

Чи власним іменем біди

Ми назвемо його Чорнобиль?

Чи може викреслимо його

З календарів своїх допоки

Нас теплий грітиме вогонь

Ще не відкритих ізотопів?

Безмежна мисль, немає меж

Її спинити годі!

І ти, Чорнобилю, ти теж

Не маєш меж сьогодні.

26 квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.

Теперішнього 26 квітня 2013 року 27-ма річниця трагедії на Чорнобильській АЕС.

І саме цього дня о 10,00 годині зібралась громада рокитнівщини на мітинг-реквієм «Чорнобильська печаль»,< ... Читати далі »

24.04.2013 року о 14 год. в читальному залі  Рокитнівської  ЦРБ   пройшла година спілкування «Чорнобильський дзвін» де молодь поглибила знання про аварію на Чорнобильській АЕС.

Продовжили тему о 15.00  літературною  годиною «Чорнобиль не має  минулого часу», ведучі бібліотекар Лобач Т.П. та бібліограф Єремейчук В.О. ознайомили читачів з минулим своєї держави,відчувати чужий біль, людські страждання, як свої власні. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами страшної аварії. Перед живими. Перед пам'яттю до часу померлих від радіаційного смерчу. Чорнобильська аварія – перший дзвінок у ХХІ століття. Нехай у цей день, День національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнуться в душах кожного з нас співчуттям і милосердям.

І в цей же день о 16.30 працівники Рокитнівської ЦРБ Лобач Т.П. та Єремейчук В.О. виступили з переглядом книжкової виставки «Мужність і біль Чорнобиля» перед студентами 2 курсу «Стоматологія» Рокитнівського медучилища під час проведення виховної години «Чорнобиль – чорна біль»  класоводом  Єремейчук Н.П.

Також до річниці аварії в читальному залі діє книжково-ілюстративна інсталяція «Біль обернений у слово».

... Читати далі »

Народився 24 квітня 1803 р. в с. Тополя Гулинського округу на Пряшівщині (нині Словаччина) в родині сільського священика.

У 1821 р. закінчив Ужгородську гімназію, у 1827 р. — духовну семінарію. З 1844 по 1865 р. працював у Пряшеві домашнім учителем, урядовцем у єпископській канцелярії, священиком і каноником, потім викладав російську мову в Пряшевській гімназії.

Соціально-політична діяльність О. Духновича була спрямована на захист Закарпаття від його зугорщення, за що в 1848 р. зазнав гострих переслідувань.

О. Духновича називали «великим будителем Закарпаття». Він написав низку патріотичних поезій, зокрема: «Я русин був, єсьм і буду», «Подкарпатськії русини» (що в 1919—1938 рр. були гімном закарпатських українців), «Счастіє жизни», «Последняя моя песнь».

Культурну діяльність почав зі збирання українських народних пісень, опублікованих у 1878 р. Я. Головацьким. З 1850 р. заснував «Литературное заведение Пряшивское», що проводило культурно-просвітню діяльність. За два роки існування товариством було видано підручники з географії та історії, літературно-художні альманахи, засновано краєзнавчий музей. У тому ж 1850 р. написав драму українською мовою «Добродітель перевищає багатство», опублікував численні статті у виданнях «Вестник» (Відень), «Церковна газета» (Будапешт), «Слово» (Львів) та ін.

О. Духнович відомий як автор підручників для народних шкіл: «Книжиця читальная...» (1853), «Хліб душі» та ін.

Мету виховання О. Духнович вбачав у формуванні громадянина й патріота, людини освіченої, фізично й морально здорової. Був одним із засновників трудового виховання в Україні.

У центрі всіх творів О. Духновича — людина і її ставлення до суспільства. Все своє свідоме життя письменник прагнув відповісти на питання: «Що я є, чому, живу на землі, що потрібно робити?».

Головна теза освітянської концепції О. Духновича: становище людей не е фатально визначеним, бо завдяки освіті й моральному самовдосконаленню люди стають господарями своєї долі.

Важлива роль у формуванні людини, твердить педагог, належить вихованню, а не природним нахилам.

Перша педагогічна праця — буквар «Книжиця читальная для начинающих» — мала великий успіх. У 1859 р. вийшла друком «Скорочена граматика письмової російської мови».

У рідній мові, її розвитку О. Духнович вбачав не лише важливу зброю у боротьбі проти денаціоналізації українців Закарпаття, а й засіб поширення освіти.

У 1857 р. була опублікована головна праця О. Духновича — підручник «Народна педагогіка» (перший підручник з педагогіки не лише в Зак ... Читати далі »