Володимир Васильович Канівець (* 5 жовтня 1923, с. Весела Долина, тепер Глобинського р-ну Полтавської обл.) — український радянський письменник, драматург. Лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка 1970 року за роман «Ульянови». Підтримував радянську ідеологічно-політичну систему. Упродовж 1966–1981 очолював Житомирську організацію Спілки письменників України. Нагороджений орденом «Знак Пошани».

Народися в сім'ї хлібороба. 1939 року переїхав на Донбас, кілька років працював на залізниці. Під час війни евакуювався в Оренбург, де навчався в піхотному училищі. Учасник німецько-радянської війни, був поранений.

Після війни мешкав у Латвії. Закінчив Латвійський університет у Ризі (відділення журналістики, 1952). Перші фейлетони та нариси вийшли у латвійській республіканській газеті «Советская молодёжь».

Працював 1953–1963 у редакціях різних періодичних видань Орла, Риги, Києва. З 1963 року живе та працює в Житомирі. Упродовж 1966–1981 очолював Житомирську організацію Спілки письменників України. Член КПРС. Делегат XXV з'їзду Компартії України.

Десять років працював секретарем правління Спілки письменників України.

Сім років очолював республіканське товариство книголюбів.

... Читати далі »

Стельмах Богдан Михайлович  – народився 2 жовтня 1943 року в селі Туркотині Золочівського району на Львівщині. Вчився в Туркотинській початковій та Куровицькій семирічній школах. З 1957 року – у Львові, де у 1960-му закінчив СП1 №22.

Навчався у Львівському університеті імені Івана Франка – спершу на механіко-математичному, потім на філологічному факультетах. У 1964 – 1967 роках служив у лавах Радянської Армії у Красноярському краю. Заочно закінчив Українську академію друкарства. Працював робітником на лісозаводі у Рава-Руській, кореспондентом молодіжної газети у Львові, заввідділом музично-драматичного театру в Дрогобичі. В 1977 році став членом Спілки письменників України і перейшов на творчу роботу.

З 1993 року Богдан Стельмах – головний спеціаліст відділу мистецтв Львівського обласного управління культури, з 1994-го – заступник голови Львівського міськвиконкому, директор департаменту гуманітарної та соціальної політики, з 1998-го — радник міського голови Львова.

Богдан Стельмах є автором книжок «Примула, квітка віща» (1969), «Земний вогонь» (1979), «Правдива пісня» (1982), «Батькові слова» (1984), «Пшеничне перевесло» (1988), «Сонечкова донечка» (1988), «Сто пісень» (1990), «Тарас» (1991), «Фрак для доцента» (1991), «Прикрі пригоди в країні пригоди» (1991), «Писанка» (1993), «Початок радісних пісень» (2000), «Світлиця пісень і спогадів» (2001), а також доброї сотні пісень з такими українськими композиторами, як М. Скорик, Б. Япівський, В. Івасюк, В. Камінський, І. Білозір та інші. У доробку поета кілька оперних лібрето, серед яких і «Мойсей» за поемою І. Франка. З перекладів варто назвати переспіви давньоєгипетської лірики, інтерпретацію поеми «Слово про Ігорів полк», комедію Тірсо де Моліни «Благочестива Марта», п’єси Едмона Ростана «Шантеклер» та «Романтики», лібрето опери Док. Верді «Фальстаф» та інші драматичні твори. У театрах України йшли та йдуть вистави за п’єсами Б. Стельмаха. Вірші поета перекладено англійською, білоруською, казахською, польською, російською мовами.

Б. Стельмах – лауреат літературних премій імені І. Котляревського (1992), імені М. Шашкевича (1994) та імені Лесі Українки (1996). Член Національної Спілки письменників України з 1977 року.

Джерела:

... Читати далі »

     У неділю, 29 вересня селище Рокитне відзначило 125-річчя. Для мешканців та гостей Рокитного була підготовлена різноманітна святкова програма. Не могли залишитись осторонь святкування і ми, працівники рокитнівської районної бібліотеки. Ще з самого ранку працівник читального залу Валентина Лінкевич прийшла до районного будинку культури, щоб прийняти участь у оформлені у фойє будинку культури виставки декоративно-прикладного мистецтва, і зокрема нею була оформлена книжкова викладка «Літературно-поетична мозаїка селища Рокитне»  на якій були представлені поетичні доробки місцевих авторів та книги про селище Рокитне. Так, як саме у будинку культури відбулись урочисті збори та святковий концерт з нагоди  святкування 125-ї річниці селища з книжковою викладкою мали можливість ознайомитись гості та учасники дійства. І, що найприємніше для нас, що наша робота не залишилась непоміченою і з боку влади. Адже, колективу централізованої системи публічно-шкільних бібліотек була вручена подяка «За активну участь у виставці декоративно-прикладного мистецтва та з нагоди 125-річчя селища» від селищного голови Віктора Андрійовича Татуся, а пані Валентина отримала приємний сувенір, чашку, яка була виготовлена спеціально до святкування.             ... Читати далі »

Друзі, ось і настав день, напевно одного із найулюбленіших свят бібліотечної спільноти – ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ БІБЛІОТЕК!

Ще починаючи з четверга (26.09.) ми приймаємо суперові привітання, як від наших колег, так і дуже теплі, щирі привітання від наших користувачів.

Сьогодні мені довірили почесну місію, привітати наших колег від колективу Рокитнівської ЦРБ, і ось з самого ранку за допомогою електронної пошти та соц. мереж я розсилаю щирі привітання та найкращі побажання з нагоди нашого свята.

А ще, я хочу поділитися з вами приємними враженнями від нашого районного свята «Бібліотекар – це не професія, а стан душі», що проходило 27.09. в приміщенні читального залу, де зібралась шановна бібліотечна родина.

Для наших бібліотечних працівників цього року була підготовлена чудова, різножанрова святкова програма над якою гарно попрацювала провідний методист Людмила Дудик. Тут знайшлися теплі слова та привітання для кожного з присутніх, ведучі заходу (Людмила Дудик, Тетяна Лобач, Оксана Лісовець) розважали публіку і віршованими привітаннями, і читанням гуморесок, і проведенням конкурсів, і танцями… Чудову інсценівку підготували пані Світлана (зав. Рокитнівською ПШБ) та пані Олена (працівник будинку культури с. Рокитне), які сучасно з гумористичними нотками,  прорекламували роботу Інтернет-центру та його послуг, за що ми їм безмежно вдячні.

Ну, і звичайно, яке професійне свято без нагород, а їх у нас було чимало. Кращих працівників району нагороджували в різноманітних номінаціях:

-          «Думаємо, шукаємо, втілюємо» почесні грамоти отримали – Лісовець Оксана Миколаївна (провідний бібліотекар Рокитнівської ЦРБ), Коханевич Юлія Анатолівна (бібліотекар шкільного відділу Блажівської ПШБ);

-       ... Читати далі »

24-25 вересня 2013 року в м. Києві проходив Національний Ярмарок Бібліотечних Інновацій: «СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА: РУХАЄМОСЬ ВПЕРЕД».

Дійство проходило у приміщенні НСК «Олімпійський». Тут зібралась велика бібліотечна родина. Стати членом цієї родини мала змогу і я, Оксана Лісовець, провідний бібліотекар Рокитнівської ЦРБ.

Вражень отриманих за ці два дні не перелічити, це і нові знайомства, знання, ідеї…, а головне ГОРДІСТЬ за свою професію. Адже, коли про важливість бібліотек та професію бібліотекаря говорять почесні гості свята: Леонід Новохатько, Міністр культури України, Джеффрі Р. Пайєтт, Посол США в Україні, Ірина Шевченко, Президент Української бібліотечної асоціації, Матей Новак, Директор програми «Бібліоміст», заступник Міністра культури України Балюрка В.С. та інші гості то, ще більше закохуєшся в свою професію та відчуваєш себе потрібним.

Та, Національний Ярмарок бібліотечних інновацій це не тільки неформальні зустрічі з колегами, а й нові знання та обмін досвідом. Протягом цих двох днів організатори заходу передбачили для учасників різноманітні тренінги та сесії, конкурс «Супербібліотекар», участь у конкурсі постерів і т.д.

Тож, сьогодні я можу гордо сказати Я, БІБЛІОТЕКАР.

Оксана Лісовець.

Миха́йло Іва́нович Павли́к (*17 вересня 1853, Монастирське — †26 січня 1915, Львів) — український письменник, публіцист, громадський діяч. Дійсний член НТШ. Разом з І. Франком у 1890 р. створили Русько-українську радикальну партію.

Народився 17 вересня 1853 р. в с. Монастирське (нині у складі м. Косова Івано-Франківської області) в селянській родині. У 1874—1877 рр. навчався у Львівському університеті, проте через нестатки і переслідування не закінчив його. Суспільно-політичні погляди М. Павлика формувалися під впливом визвольного руху в Галичині, творчості Т. Шевченка, М. Драгоманова, І. Франка, ідей російських демократів. Був знайомий з марксистським ученням, пропагував соціалістичні ідеї в робітничих гуртках Львова та польській газеті «Праця». У 1878—1881 рр., рятуючись від арешту, жив у Женеві, підтримував зв’язки з російською політ еміграцією, допомагав М. Драгоманову і С. Подолинському видавати журнал «Громада», виступав зі статтями в іноземній пресі. За революційну діяльність неодноразово був ув’язнений. М. Павлик та І. Франко поклали початок українській революційно-демократичній публіцистиці: видавали часописи «Друг», «Громадський друг», «Народ», газету «Хлібороб», збірники «Дзвін» і «Молот». Редагуючи з 1876 р. русофільське студентське видання «Друг», вони негайно відкинули мову, якою він публікувався, й перейшли на українську народну говірку, а також розгорнули наступ на русофілів. Згодом вони критикують народовців, висміюючи їх за посередність літературної продукції, консерватизм, угодовську політику із польсько-шляхетською верхівкою та австрійськими властями. У публіцистичних статтях різних видань М. Павлик також критикував суспільний і державний лад Австро-Угорщини, викривав націоналізм, клерикалізм, обстоював ідею інтернаціоналізму. Його головні праці: «Потреба етнографічно-статистичної роботи в Галичині» (1876), «Про русько-українські народні читальні» (1887), «Робітницьке свято Першого Мая» (1891), «Про «строїтелів» та «руїнників» (1893) та ін.

У 1890 р. разом з І. Франком, С. Даниловичем та Е. Левиць-ким став засновником прогресивної селянської Русько-української радикальної партії, яка відіграла важливу роль у суспільно-політичному русі на західноукраїнських землях.

У художніх творах письменник засуджував загарбницькі війни (оповідання «Юрко Куликів»), обстоював рівноправність жінки (оповідання «Ребенщукова Тетяна»), викривав паразитизм реакційної галицької інтелігенції і духівництва (повість «Пропащий чоловік»), показував соціальні причини сімейних трагедій (повість «Вихора»). М. Павлик популяризував прогресивну російську літературу, переклав окремі твори Г. Успенського, М. Лескова, М. Салтикова-Щедріна, О. Островського, Л. Толстого та ін. Як літературний критик боровся за реалізм і народність літератури. Видав листування і фольклористичні праці М. Драгоманова, склав «Спис творів Івана Франка за перше 25-річчя його літературної діяльності». Значну частину свідомого життя М. Павлик віддав бібліотечній справі, його бібліографічно-дослідницьку працю високо оцінювали М. Драгоманов, І. Франко, Леся Українка. Помер 26 січня 1915 р.

... Читати далі »

            - Назар  Цалковський.

           Я, користувач Інтернет-центру з дня його відкриття. Мені дуже подобається те, що тут безкоштовно можна отримати доступ до мережі Інтернет.

В бібліотечному Інтернет-центрі я шукаю  інформацію для школи, спілкуюся з друзями в соціальних мережах та для відпочинку граю  в ігри.

Мені подобається Інтернет-центр.

Друзі, запрошуємо до читання журналу «Полина». До фонду нашої книгозбірні надійшов новий номер журналу вересень – 2013. На сторінках якого ви знайдете інформацію на різноманітну тематику, це: мода, краса, здоров’я, психологія, кулінарія з родзинкою та інші.