Мода і краса, події та люди, кохання та сім’я, здоров’я, культура та дозвілля … Ці та інші теми  розкриті  у журналі «Единственная».

     До фонду читальної  зали бібліотеки надійшов одинадцятий номер журналу 2016.

     Теми номеру: «Осінні канікули: Проводжаємо останні теплі дні, загорнувшись в затишний трикотаж.; «Мода тенденції: 4 гарячі тренди сезону»; «Тема місяця: Як зупинити час? Чому здається, що після 30-ти дні летять швидше, і як повернути відчуття гармонії»; «Події і люди: Інтерв'ю Римма Зюбіна: «Я дозволила собі робити те, що мені подобається»»... та багато інших цікавих та корисних тем.

 ЦІКАВОГО ВАМ ЧИТАННЯ!

     БОБИКЕ́ВИЧ-СО́РА Клавдія Ізидорівна (псевд. – Кабе; 10. 11. 1896, м. Вижниця, нині Чернів. обл. – 28. 08. 1971, м. Орадя, Румунія) – письменниця і громадсько-культурна діячка. Дочка М. Бобикевич-Устиянович, онука Миколи, небога Корнила Устияновичів. Проживала у с. Вікторів (нині Галиц. р-ну Івано-Фр. обл.), а від 1905 – у с. Саджавка (крім навчання у пансіоні в Люцерні, Швейцарія – 1912–14), нині Надвірн. р-ну Івано-Фр. обл. 1918 з чоловіком І. Сорою, офіцером рос., а відтак румун. армії, який видавав себе за кубан. козака, переїхала до Румунії. Нетерпимість чоловіка до українського патріотизму дружини, її прилюдного вживання рідної мови призвела до розлучення, й вона з двома синами залишилася сама. На початку 1940-х рр. повернулася на Буковину. Щоб уникнути більшовицьких репресій, у березні 1944 залишила Чернівці і з родичами зупинилася в Прісаках (Румунія), восени того ж року переїхала до Валя Маре, а взимку – до Римника-Вилчі. Від літа 1951 – у Великому Варадині (нині м. Орадя). Новелістика Б.-С. присвячена складній долі людей похилого віку («Сила», 1918, опубл. у «Часі», 1935, 21, 23 лип.; «Хто вияснить?», 1931, опубл. там само, 1934, 27, 30 трав.), наймички («Неволя» // «Час», 1939, 11, 13, 14, 16–18, 20, 21, 23 черв.), лихоліттю часів 1-ї світ. війни («Маніжниця» // «Час», 1933, 30 квіт., 3, 5–7 трав.; проблемам молодої сім’ї («Молеві акорди» // «Час», 1935, 17 квіт.), безробітних («Роздоріжжя» // «Час», 1935, 3, 5, 6 берез.), марнуванню творчих здібностей жінки-письменниці («Штука» // «Час», 1931, 29 квіт., 1, 3, 5, 6, 8 трав.). Мати і сестра Б.-С. приятелювали з О. Кобилянською, пізніше запрошували її до себе. Майбутня письменниця була свідком цих теплих взаємин, і написала про них «Мої спомини» («Світ», 1928, № 15–18). Опублікувала низку публіцистичних виступів, два варіанти есеїст. викладу історії українського народу – «З нашої славної минувшини» («Час», 1929, 9, 16, 23 трав., 6, 13, 20 черв.) і «З нашої славної давнини» (1930). Друкувалася в буковинських та галицьких часописах «Час», «Діло», «Дзвони», «Нова хата», «Великому ілюстрованому календарі “Прут” на рік 1926» (1925), альманасі «Наша книга» (1928; обидва – Коломия) та ін., виступала в пресі з матеріалами про К. Устияновича (брата її матері), зокрема зі статтею «Корнило Устиянович: маляр, поет і письменник» (1938), залишила спогади про діда М. Устияновича, Лесю Українку, співака М. Менцинського, багато писала про матір. Значна частина рукописної спадщини Б.-С., зокрема літературно-художньої, щоденники, нотатки, мемуарні матеріали та листування, залишаються неопубліковані і зберігаються в домашньому архіві дружини її сина Н. Сори та її дочки Х. Драган у м. Орадя.

Джерела:

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=35591

https://uk.wikipedia.org/wiki/Бобикевич-Сора_Клавдія_Ізидорівна