Леонід Петрович Бразов (справжнє прізвище – Безобразов) народився 9 листопада 1916 року в селі Велике Ладижине Машівського району в сім’ї селянина Михайла Сидоровича Дудченка та Софії Купріянівни (дівоче прізвище – Арсененко). 1919 року батько помер від тифу, а мати, забравши двох синів, переїхала до брата в Полтаву. Там вона вдруге вийшла заміж за Петра Лаврентійовича Безобразова. Він усиновив молодшого хлопця і виховував його як рідного.

     Леонід Безобразов закінчив школу-семирічку в Полтаві, потім – фабрично-заводське училище. Після цього працював слюсарем на турбомеханічному заводі. Згодом став студентом робітничого факультету, а по його закінченні – першокурсником інженерно-будівельного інституту. 1936 року вступив на філологічний факультет Полтавського учительського інституту.

     У 1938 році Леоніда Безобразова заарештували за сфабрикованими звинуваченнями як учасника “контрреволюційної троцькістської організації”, і майже одинадцять місяців він провів у в’язниці.

     Після звільнення екстерном склав екзамени в педінституті і, отримавши диплом учителя, працював у сільській школі.

     1941 року добровольцем пішов на фронт. З червня 1941-го по травень 1942 року брав участь в оборонних боях. Після того Леонід Безобразов був командиром вогневого взводу 24-ї стрілецької дивізії 50-го артполку, брав участь у боях Сталінградського фронту, у визвольних боях за Крим, Литву. В боях під Кенігсбергом підірвався на протипіхотній міні, втратив стопу правої ноги. Йому зробили сім операцій із поступовою ампутацією аж до колінного суглоба.
     На фронті Леонід Безобразов дописував у фронтові газети, тоді ж і взяв псевдонім Леонід Бразов.

     У травні 1945 року його було демобілізовано, і він повернувся в Полтаву. Леоніда Бразова нагороджено орденами Великої Вітчизняної війни першого та другого ступенів, Червоної Зірки, медалями “За оборону Сталінграда”, “За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.”.

     Леонід Бразов був співробітником “Зорі Полтавщини”, його світлини, книги з дарчими написами зберігаються в Музеї полтавської преси, який діє при Всеукраїнській громадсько-політичній газеті “Зоря Полтавщини”. Працював деякий час редактором обласного радіо, а з 1964 року поринув у літературну діяльність. Леонід Бразов очолював книжково-газетне видавництво, був одним із фундаторів молодіжної газети “Комсомолець Полтавщини”.

     Перша книга Л. Бразова «Вірне серце» була написана під враженням пережитого на війні і опублікована 1961 року. Всього він видав 21 книгу прози. Серед них — «На початку шляху», «Третя зустріч», «Перший гарт», «Вікна навстіж», «Фортеця» та інші.

     Із 1965 року – член Спілки письменників України.

     Не стало Леоніда Петровича Бразова 4 квітня 1997 року.

Джерела:

http://www.zorya.poltava.ua/?p=22751

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=37571

https://uk.wikipedia.org/wiki/Бразов_Леонід_Петрович