Народився
25 березня 1913 р. в с. Новоархангельськ (нині смт Кіровоградської області). Після закінчення сільської семирічки
працював у Новоархангельському райкомі ЛКСМУ. Навчався на літературному
факультеті Уманського інституту соціального виховання, а згодом закінчив
філологічний факультет Київського державного університету (1938). Працював
відповідальним секретарем редакції журналу «Радянська література».
З перших днів Великої Вітчизняної
війни перебував у діючій армії: був командиром стрілецького взводу, брав участь
в обороні Києва. Потрапивши в оточення, зв’язався з партизанським підпіллям,
став одним із найактивніших його учасників.
Після звільнення рідного села від
окупантів В. Козаченко брав участь у відбудовчих роботах, працював агітатором у
райвійськкоматі та в редакції районної газети.
Навесні 1944 р. переїхав до Києва.
Працював у редакціях республіканських журналів «Вітчизна» та «Дніпро».
Друкуватися почав з 1938 р. Перші книжки — збірка оповідань «Золота грамота»
(1939) і повісті «Пегас», «Данило Скоробагатько», «Перший взвод» були
опубліковані ще до війни. У творах часів війни і повоєнних років — повістях «Ціна
життя» (1942), «Атестат зрілості» (1946), «Серце матері» (1947), збірці
оповідань «Три літа» — знайшла відображення героїчна боротьба партизан проти
фашистських загарбників.
Вів активну громадську роботу: був
членом правління та відповідальним секретарем правління Спілки письменників
України, головою правління Київської організації СПУ, першим заступником голови
правління Спілки письменників України.
1957 р. у складі української
урядової делегації брав участь у роботі Генеральної Асамблеї ООН.
Повісті «Листи з патрона» (1967), «Яринка
Калиновська» (1969), «Біла пляма» (1970) — пов’язані між собою часом і місцем
дії. Ці твори становлять цілісну епічну картину партизанського, підпільного
руху в тилу ворога. Тему відбудови українського повоєнного села відтворено у
повістях «Нові Потопи» (1948), «Зорі назустріч» (1954). Морально-етичні
проблеми порушено в повісті «Сальвія» (1956). Автор збірки оповідань та нарисів
«Вісімсот мільйонів», «Віра»; художньо-публіцистичної книги «Нью-Йорк
зблизька», «Вершники Ченліма» та ін.
Помер 25 березня 1995 р.
Джерела:
