Голояд Галина Омелянівна з дому Савицька, літературний
псевдонім Марта Гай Народилася 30 червня 1922 р. в м. Львові.
Освіта: гімназія і математично-Фізичний ліцей в м.
Тарнові (Польша) в Інтернаті при монастирі св. Уршулянок.
Ще за Польщі вона як і її мати була репресована.
Матері, яка була ранена під час боїв Січових Стрільців у Львові, заборонили
вчителювати у воєводствах з українським населенням а дочці заборонили вчитися в
тих же воєводствах.
У 1939 році Марта Гай вступає в Організацію
Українських Націоналістів, скоро переходить в Закерзоння, де проходить вишкіл.
З того дня, аж до арешту 6.05.1950 р. перебуває в підпіллі ОУН-УПА. Стає
організатором жіночої сітки при Краєвому проводі Львівщини і Закерзоння. Шість
раз переходить в дуже важких умовах нелегально кордон. Організує і вишколює
санітарні відділки для Української Повстанчої Армії. Рівночасно займається в
підпіллі літературною, журналістською, виховною роботою. Редагує журнал для
молоді "На чатах", пише оповідання, поезії. В УПА було три поети:
Боеслав, Полтавець і Марта Гай. Залишилася живою тільки вона. Перед арештом
працює в Головному штабі УПА при головному виховно-політичному відділі.
5 травня 1950 року арештована на вулиці Львова,
коли йшла на зв' язок до генерала Р.Шухевича. (Ген Шухевич загинув того року в
березні, але у виховному відділі штабу, який містився в Карпатах це ще не було
відоме). Після півторарічного слідства в жахливій Лонцькій тюрмі, засуджена на
25 літ: " особенных закритих лагерей".
Строк відбувала в Тайшетських, Мордовських,
Кемеровських таборах там була ще два рази суджена: вперше за втечу, вдруге за
бунт, точніше за захист польки Стефи Ваврикович. Засуджена тоді на закриту
тюрму і була перевезена у м. Владимир в центральну закритку, де зустрілась з
подругами Катрусею Зарицькою, Галиною Дидик та іншими. В тюрмі, на поодиночці,
студіювала філософію, писала.
Після звільнення повернулась на Україну до матері.
Жити в більших культурних центрах не дозволили і вона прописалася в м. Бурштин,
Галицького району.
Член Спілки письменників України. Нагороджена
журналістською премією ім. Полтави. Нагороджена Українською Головною Визвольною
Радою (УІВР) Срібним хрестом за заслуги.
1999 р. відзначена Проводом Медаллю С.Бандери за
довголітню боротьбу в ім'я Української Державності.