ГУ́БІН Леонід (Олексій) Іванович (11. 11. 1926, с. Слов’яносербськ, нині смт Луган. обл. – 21. 02. 1995, Київ) – письменник, журналіст. Член СЖУ (1967), СПУ (1982). Літературна премія ім. В. Короленка (1993). Учасник 2-ї світ. війни. Закінчив ВПШ при ЦК КПУ (1961). Працював у ред. газет у Луганській області (1950–57), на Держтелерадіо (1961–63), Держтелебачення (1963–79), студії «Укртелефільм» (1979–87). Творчість Губіна присвячена переважно історії Донбасу: повість «Первооткрыватель» (Сталино, 1957), документальний нарис «Рудознатец Капустин» (Д., 1970), історичний роман «Камень-уголье» (К., 1981; 1991). Автор збірки оповідань про патріотизм молоді під час 2-ї світ. війни «Вічно живі» (К., 1964; неодноразово перевид.). Серед творів про сучасність – романи «Большие грачи» (Сталино, 1960), «Вишневое око дьявола» (опубл. окремі частини у ж. «Радуга», 1991, № 10; про Чорноб. катастрофу), збірник повістей «Свадьбы играют в конце лета» (К., 1986). У 2001 у Києві вийшла книга поезій «Обома половинами серця – Обеими половинами сердца», яка містить раніше не опубліковані вірші українською та російською мовами. Написав кілька сценаріїв документальних фільмів, зокрема «Іван Микитенко» (у співавт. з О. Микитенком), «За рекою, за Луганской», «Заводу в наследство», «Уголь. Наши заботы», низку науково-публіцистичних статей, опублікованих у журналах «Вокруг света», «Радуга», «Україна».

Джерело:

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=32224