Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Подія дня [628]
Висвітлюються цікаві новини
Книжкова новинка [510]
Новинки літератури та періодики, що надходить до фондів бібліотеки
Наші інтерв’ю [19]
Інтерв’ю з користувачами бібліотеки, колегами, відомими людьми Рокитнівщини
Колонка оголошень [104]
Оголошення про заходи бібліотеки, району
Book-симпатія [31]
Читацькі вподобання наших користувачів
Пошук
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Наше опитування
Оцініть наш блог
Всього відповідей: 989
Друзі сайту




    




Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Вівторок, 12.12.2017, 02:49ГоловнаРеєстраціяВхід
БІБЛІОNEWS
блог Рокитнівської центральної районної бібліотеки
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна » Архів матеріалів
« 1 2 ... 124 125 126 127 128 129 130 »
   Сьогодні 21 березня відбулась зустріч з місцевими поетами, членами громадського літературно-мистецького обєднання  «Рокита», «Це благо є чи покарання, Чи просто осяйний момент - Ми душу спонукаємо до терзання Та возвеличуємо поезію на трон...» приурочена до Всесвітнього дня поезії.
    Година поезії відбулася в читальному залі Рокитнівського професійного ліцею. Ліцеїсти, студенти перших курсів навчання з повагою до гостей та великою зацікавленістю слухали поетичні твори Віри Терещук, Валентини Дідик та Анни Волошиної.
     Вдячні ліцеїсти дару ... Читати далі »
Категорія: Подія дня | Переглядів: 490 | Додав: Ксюша | Дата: 21.03.2012 | Коментарі (2)

Народився у с. Гриньках (тепер Глобинського р-ну) в поміщицькій сім'ї. З 5 років вивчав музику під керівництвом матері, згодом — запрошеної вчительки. Загальну освіту здобув у приватних пансіонах Києва (1852—1855 рр.) та в харківській гімназії (1855—1859 рр.). Вступив у 1859 р. на природничий факультет Харківського, через рік перейшов до Київського університету на фізико-математичний факультет, який закінчив у 1865 р. Навчався у 1867—1869 рр. в Лейпцігській консерваторії. У 1868 написав перший значний твір — "Заповіт" на слова Т. Шевченка. Повернувшись у 1869 р. до Києва, віддався творчій, музично-громадській і педагогічній діяльності. Написав оперету "Чорноморці", оперу "Різдвяна ніч". Займався українською музичною фольклористикою, пропагував українську народну музику, влаштував кілька виступів кобзаря О. Вересая. У 1874—1876 рр. вдосконалював майстерність у М. Римського-Корсакова в Петербурзі, де познайомився з М. Мусоргським, О. Бородіним та ін. Повернувшись, написав оперу "Наталка Полтавка" (1889), "Енеїда" (за І. Котляревським, 1911); музичну драму "Тарас Бульба" (1890) та ін. Створив понад 80 вокальних творів на тексти "Кобзаря" Т. Шевченка, слова І. Франка (гімн "Вічний революціонер", 1905), М. Старицького, С. Руданського, Лесі Українки, О. Олеся, М. Вороного та ін. У 90-х рр. 19 ст. Лисенко створив хор, з яким, завдяки фінансовій підтримці В. Ф. Симеренка, побував в усіх великих і багатьох повітових містах. Під час останньої великої подорожі хору (1902) Лисенко відвідав Гадяч. Композитор відвідав Полтаву у 1903 р. з нагоди відкриття  пам'ятника І. П. Котляревському. Лисенко привіз до Полтави хорову кантату "На вічну пам'ять Котляревському". У 1911 р. приїздив у Гриньки. Побував у навколишніх селах Липовому, Святилищі, Жовниці, Стовбувасі, Слюзівці, Горбах, а також у Кліщинцях, де народився М. П. Старицький. Ім'я Лисенка носить  Полтавське музичне училище, в якому створено музей "Музична Полтавщина", а також вулиця і провулок  в Полтаві.

Енциклопедичний довідник

 (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 459-460

 

Біографія.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Лисенко_Микола_Віталійович

http://histpol.pl.ua/pages/content.php?page=2299

http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=20&t=85

http://internet-centr.dp.ua/pages.php?id=83

 

... Читати далі »
Категорія: Подія дня | Переглядів: 387 | Додав: Ксюша | Дата: 21.03.2012 | Коментарі (0)

Шановні друзі!

21 березня 2012 року, в приміщенні професійно-технічного ліцею, в актовому залі, о 12 годині відбудеться година поезії «Це благо є чи покарання, Чи просто осяйний момент -  Ми душу спонукаємо до терзання Та возвеличуємо поезію на трон...», до Всесвітнього дня поезії.

Запрошені члени літературного об’єднання «Рокита» Терещук В.І., Дідик В.В., Волошина А. М. яких об’єднує захоплення до поезії, книги.

          Рокитнівщина є життєдайним струмком невичерпного джерела поетичної творчості Рівненщини. Особливої уваги заслуговують творчі особистості – майстри пера, які через мистецтво слова наближають нас до прекрасних подій, людей та їхніх доль. Це поети, наші земляки  члени  громадського літературно-мистецького об’єднання «Рокита».

            Будемо раді Вас бачити!

Категорія: Колонка оголошень | Переглядів: 317 | Додав: Ксюша | Дата: 20.03.2012 | Коментарі (0)

«Це благо є чи покарання,

                             Чи просто осяйний момент -

                             Ми душу спонукаємо до терзання

                             Та возвеличуємо поезію на трон...»

 

21 березня в світі відмічають Всесвітній день поезії. Ініціатором створення цього свята стала організація із всесвітнім іменем – ЮНЕСКО. В 1999 році на черговій генеральній конференції ЮНЕСКО в Парижі було прийнято рішення про відзначення Всесвітнього дня поезії.

Поезія, як зазначено в ухвалі ЮНЕСКО, може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини. Всесвітній день поезії повинен сприяти створенню позитивного образу поезії як справжнього сучасного мистецтва, відкритого людям.

Поезія – це нетлінне людське творіння, в якому можна черпати відповіді на основні питання в цьому житті. Але саме основне призначення поезії – можливість самореалізуватись, виливаючи особисті думки на папір. Адже папір – самий уважний слухач і вірний зберігач таємниць.

Дійсно, поезія ніколи не стане непопулярною, так як кожна людина, повільно тягнеться до прекрасного.

Літературна Рокитнівщина є життєдайним струмком невичерпного джерела поетичної творчості Рівненщини. Особливої уваги заслуговують творчі особистості – майстри пера, які через мистецтво слова наближають нас до прекрасних подій, людей та їхніх доль. Це поети, наші земляки ... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 539 | Додав: Ксюша | Дата: 20.03.2012 | Коментарі (0)

- Юля, скажи будь-ласка, чому ти обрала саме професію бібліотекаря, що вплинуло на твій вибір?

- Ще з самого дитинства книга в моєму житті відігравала важливу роль. Любов до читання мені прищепила моя бабуся, яка завжди перед сном нам читала казочку. Саме книга стала мені товаришем і помічником у житті, тому після закінчення школи я довго не думала яку професію маю обрати.

       - На твою думку у чому відмінність між колишнім бібліотекарем та бібліотекарем сучасним?

- В час новітніх технологій, коли наука так швидко розвивається, а комп"ютери і Інтернет заполонили все навколо, бібліотека, як осередок розумного, доброго та вічного, просто не має права не іти в ногу з часом, тому і напрямок та обсяг роботи бібліотекаря кардинально змінився. Стало трішечки важче прищепити молодим користувачам необхідність до читання, але головне те, що не змінилося саме призначення бібліотекаря - донесення до людей прекрасного.

- Чи задоволена ти своєю професією?

- Так, звісно! Мені дуже подобається моя робота, колектив, в якому я працюю та сам процес спілкування з користувачами. Особливо приємно бачити результати своєї роботи, коли вдається пробудити в душі людини, яка ніколи не читала інтерес до книги.

- Чим займаєшся поза роботою?

- Робота в моєму житті займає багато часу, але вдається і виділяти час для особистого життя. Я люблю проводити час з друзями, полюбляю фотографувати, спілкуюся в соц мережах також я захоплююся волейболом...ну і , звичайно ж читаю:)))).

            - Юля, дякую тобі за розмову. І хочу побажати, щоб з роками твій інтерес до професії тільки збільшувався. 

Спілкувалась Оксана Лісовець.

Категорія: Наші інтерв’ю | Переглядів: 651 | Додав: Ксюша | Дата: 19.03.2012 | Коментарі (0)

Бабій Олесь Йосипович (17 березня 1897, Середнє, нині Калуського району Івано-Франківської області — 2 березня 1975, Чикаго, США) — відомий український письменник та літературознавець. Писав під псевдонімом Хмелик.

Середню освіту здобув у Львові. Служив в австрійській армії, потім в УГА. Після стрілецького походу на Київ опинився в польському полоні, звідки йому вдалось утекти.

У Львові разом з В. Бобинським, Р. Купчинським та Ю. Шкрумеляком організував групу поетів-символістів.

У 1924—29 рр. здобув у Празі вищу освіту, ставши доктором літературознавства в Українському педагогічному інституті ім. М. Драгоманова. У 1944 році емігрував за кордон.

Автор поетичних збірок: "Ненависть і любов" (1921 р.), "Поезії" (Львів, 1923 р.), "Перехрестя" (Львів, 1930 р.), "За щастя оманою" (Львів, 1930 р.), "Поживя" (1930), поеми "Гуцульський курінь" (Прага, 1927 р.), "Остання офіра цісареві" (Львів, 1937 р.), "Жнива" (Мюнхен, 1946 р.), "Повстанці" (Чикаго, 1956 р.), книги нарисів "Шукаю людину" (Львів, 1921 р.), повістей "Перші стежі" (Львів, 1937 р.), "Дві сестри" (Станіслав, 1938 р.), досліджень про М. Шашкевича, Ю. Федьковича, М. Федюшка, монографії "Микола Федюшко — Євшан" (Станіславів, 1930 р.).

Помер 2 березня 1975 року у Чикаго. 

http://www.pisni.org.ua/persons/1061.html

http://i-pro.kiev.ua/content/115-rokiv-vid-dnya-narodzhennya-ukrayinskogo-pismennika-olesya-babiya

Підготувала Оксана Лісовець

Категорія: Подія дня | Переглядів: 355 | Додав: Ксюша | Дата: 16.03.2012 | Коментарі (0)

15 березня 2012 року в приміщенні районного Будинку культури відбулась підсумкова нарада за 2011 рік за участю клубних, бібліотечних та працівників музичної школи району.

З підсумками  за пророблений рік перед присутніми виступив начальник відділу культури райдержадміністрації  Ковальчук Олексій Сергійович. У своїй доповіді Олексій Сергійович докладно підсумував роботу закладів культури у 2011 році, наголосивши про вісі здобутки та недоліки.

... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 364 | Додав: Ксюша | Дата: 15.03.2012 | Коментарі (1)

Войтович В. М.

Пересопниця. Рівненський край: історія та культура.— Рівне: Видавець Валерій Войтович, 2011, — 816 с.: іл. ІБВИ 978-966-2016-14-7

Погоринський край — безпосередньо пов'язаний з Пересопницею. Пересопницьке Євангеліє — святиня українського народу — визначна пам'ятка української мови та книж­кового мистецтва XVI століття стало Божественним освяченням української народної мови, відтак первісним поштовхом, першопричиною для використання її в науково-літературній творчості і перекладах, стало служити не тільки для релігійної пропаганди, а й для просвіти та утвердження людської пам'яті, словесної творчості.

Пропоноване дослідження основане на багатому живомовному матеріалі. Для написан­ня книжки використані першоджерела, легенди, перекази, оповіді, спогади та авторські за­писи про 110 сіл і містечок історичного Погориння. Це наслідки багатьох експедиційних мандрівок і пошуків у рукописних архівах, працях самобутніх авторів, бібліотеках, музей­них сховищах. У книзі вміщено 2100 історичних фотокарток, більшість з яких раніше не друкувалися, та 414 світлин і малюнків, виконаних автором під час подорожей.

Для науковців, етнографів, фольклористів, краєзнавців, мистецтвознавців, усіх, хто ці­кавиться історією та культурою України.

Категорія: Книжкова новинка | Переглядів: 294 | Додав: Ксюша | Дата: 14.03.2012 | Коментарі (0)

"Людина, яка в час масової безграмотності, працю задля просвіти народу зробила девізом свого життя і залишилася вірною тому девізові”.
(М. Сумцов)

 

 

Українську літературу кінця ХІХ- початку ХХ століть, окрім невідомих письменників, репрезентувало й чимало обдарованих, менш знаних сьогодні постатей. До них належить і талановита українська поетеса і педагог Христина Олексіївна Алчевська.

Народилася письменниця 16 березня 1882 року в Харкові. Батько її- Олексій Кирилович — громадський діяч, людина передових поглядів- брав участь в українських просвітницьких гуртках; мати- Христина Данилівна — була відомою діячкою народної освіти, організатором просвітницької праці серед селянства і робітників. Атмосфера, в якій зростала майбутня поетеса, інтерес і любов її рідних до народного слова, обрядів, звичаїв виховали в ній естетичні смаки, визначили подальший шлях у житті. Х.О. Алчевська навчалася в Харківській жіночій гімназії, а згодом пройшла педагогічну підготовку на вищих педагогічних курсах у Франції, в Сорбонні (1902).

Свої перші вірші та оповідання десятирічна Христя помістила в рукописному журналі «Товарищ». Незабутнім для молодої Алчевської стало особисте знайомство з українськими письменниками: М. Коцюбинським, Лесею Українкою, В. Стефаником, М. Старицьким на урочистому відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві (1903).

Із 1903 року Х. Алчевська працює в недільній школі, де, попри заборону, читала учням українські книжки. Водночас вона робила перші кроки в нелегальній діяльності, спробувала створити український жіночий гурток. Дебютувала у листопаді 1905 року поетичним зверненням «До дітей мого краю» у газеті «Хлібороб». 1905 р. Христина Олексіївна працювала викладачем української та французької мов у середніх і вищих навчальних закладах Харкова. Тоді ж написала ряд художніх творів, спочатку російською, потім українською мовами, в яких відбилися настрої та сподівання демократичної інтелігенції, засуджувалися соціальна нерівність й національний гніт. Її вірші друкувалися майже в усіх тогочасних українських періодичних виданнях: «Хлібороб», «Рідний край», «Громадська думка», «Літературно-науковий вісник» та ін.

Протягом 1907-1917 рр. у різних видавництвах вийшло дванадцять поетичних збірок Х.О. Алчевської, а саме: «Туга за сонцем» (1907), «Сонце з-за хмар» (1910), «Пісня життя» (1910), «Вишневий цвіт» (1912), «Пісні серця і просторів» (1914), «Сльози» (1915), «Встань, сонце!», «Мандрівець», «Грезы» (1916), «Пробудження» (1917). Перу письменниці належать такі глибоко психологічні прозові твори, як «На отлет», «На роковину», «Несвідомо», «Метелик», «Хлоя», «Одірвана гілка». До 50-ї річниці з дня смерті Т. Шевченка Христина написала поезію «Співець великий, син народу» та інші твори, що увійшли до її збірки «Вишневий цвіт». Остання збірка поетки «Clematis» побачила світ у 1922 р. Її першу збірку «Туга за сонцем» позитивно оцінив І. Франко. За висловом поета Христя Алчевська належала до того покоління українського письменства, яке започаткувало ХХ століття в нашій літературі «досить значним піднесенням духу, зростанням ентузіазму, зростом праці на різних полях, виясненням мети, консолідацією сил, небувалим досі загальним ож ... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 615 | Додав: Ксюша | Дата: 14.03.2012 | Коментарі (0)

9 березня - день народження Тараса Григоровича Шевченка, українського поета, художника, мислителя.
 
 
 
     Народився в сім'ї селянина-кріпака в с. Моринцях на Черкащині. Рано лишився сиротою. Грамоти навчився у дяка. У 14 років узятий "козачком" до двору поміщика П. Енгельгардта, з яким переїхав до Вільна, а потім до Петербурга. В 1832 р. відданий у науку до художника В. Ширяєва.
     У 1838 клопотами К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вієльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Тараса Шевченка було викуплено з кріпацтва. Цього ж року його прийнято до Академії мистецтв, яку закінчив у 1844 р.. У 1843 і 1845 роках відвідав Україну, працював художником у київській Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів. У лютому 1847 р. затверджений на посаді вчителя малювання в Київському університеті.
 
     24 березня 1847 р. за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві та за антисамодержавні поезії заарештований і засланий солдатом до Орської фортеці Оренбурзького окремого корпусу з царською резолюцією про заборону писати й малювати. На засланні Тараса Шевченка як художника включили до складу експедиції, завданням якої було дослідження Аральського моря.
 
     У 1857 р. завдяки клопотанням друзів Тараса Шевченка звільнили з заслання. У 1858 р. він прибув до Москви, потім до Петербурга. У 1859 р. приїхав в Україну, де перебував під наглядом поліції. Постійно проживати на батьківщині йому заборонили і зобов'язали виїхати до столиці. Тяжке десятирічне заслання, хвороби спричинилися до передчасної смерті поета. Поховали його спочатку на Смоленському кладовищі Петербурга, а в травні 1861 р. прах перевезли на Чернечу (тепер Тарасову) гору поблизу Канева.
 
     Тарас Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 р. у Петербурзі вийшла перша збірка його поезій "Кобзар", у 1845 р. — героїчно-романтична поема "Гайдамаки". В 1843—1845 роках написав цикл поезій "Три літа" (центральним твором якого є "Сон"), поему "Кавказ", послання "І мертвим і живим...", поезії "Чигирине, Чигирине", "Великий льох", "Стоїть в селі Суботові" та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу. В ув'язненні писав вірші, які згодом об'єднав у цикл "В казематі". У 1854—1858 роках написав російською мовою повісті "Музикант", "Художник", "Нещасний", "Капітанша", "Близнята". Останніми прозовими творами Тараса Шевченка є повість "Прогулянка з задоволенням і не без моралі" (1856—1858) та щоденникові записи "Журнал". В Україні у 1859 р. написав низку високих зразків інтимної та пейзажної лірики. Кілька його творів цього періоду опубліковано в журналі "Основа" та альманасі "Хата".
 
     Тарас Шевченко був одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів (не збереглося більше 160). У 1859—1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.
 
... Читати далі »
Категорія: Подія дня | Переглядів: 707 | Додав: Ксюша | Дата: 06.03.2012 | Коментарі (0)


Хостинг від uCoz Рокитнівська ЦСПШБ © 2017 ¦ Розробка та дизайн: Іван Соколов