Шановні користувачі!

     Запрошуємо Вас взяти участь у анкетуванні на визначення Кращої книги Рівненщини.

      Анкетування проходить в рамках обласного щорічного конкурсу «Краща книга Рівненщини», що реалізується в рамках обласної Програми розвитку культури Рівненської області на період до 2017 року.

Номінації конкурсу:

1. Прозове видання

2. Поетична збірка

3. Історико-краєзнавче видання

4. Довідкове видання

5. Документальне видання чи мемуари

6. Літературний дебют (книги видані за останні 5 років)

            Анкети можна отримати на абонементі, читальному залі нашої бібліотеки та у всіх бібліотеках району.

Також за кращу книгу Рівненщини можна проголосувати он-лайн у соціальній мережі «Вконтакте» з ... Читати далі »

 Волинський Кобзар / укл. П. М. Кралюк. - Острог : Видавництво Національного університету «Острозька акаде­мія», 2013. - 212 с. ; іл.

У книзі розповідається про перебування Тараса Шевченка на Волині в 1846 році, про відображення в його творчості волинської проблематики. Окремо вміщені уривки творів та окремі твори (по­ема й повість «Варнак»), у яких згадуються волинські реалії.

Книга розрахована на широке коло читачів.

КОРИСНОГО ЧИТАННЯ!

Яневський Д. Б.

Проект «Україна». Відомі історії нашої держави / Д. Б. Яневський; худож.-оформлювач О. Д. Кононученко. — Харків: Фоліо, 2014. — 287 с.: іл.

У новій книжці телеведучого, журналіста Hromadske.ТV, доктора істо­ричних наук Данила Яневського розповідається про те, що відбувалося на землі, яка зараз називається Україною, починаючи з середини X ст. до об’єднання 1386 року Королівства Польського та Великого князівства Литовського (до складу якого входила сучасна Правобережна Україна), а потім — до ліквідації полкової системи Гетьманщини та утворення 1781 року Київського намісництва, яке охоплювало всю територію сучас­ної України від Дніпра до Збруча.

У книжці автор висловлює свій власний погляд на історію України і під­креслює, що історія Русі/України — це складова історії країн Центральної та Східної Європи.

КОРИСНОГО ЧИТАННЯ! ... Читати далі »

Раї́са Петрі́вна Іва́нченко (*30 листопада 1934, Гуляйполе, нині Запорізької області) — українська історик, письменниця (прозаїк, поет), публіцист.

Кандидат історичних наук (1967). Професор (1997). Відмінник освіти України (1997). Заслужений діяч мистецтв України (1999). Член Національної спілки письменників України (від 1977 року). 

Біографія.

1957 року закінчила історичний факультет Київського університету. Була на журналістській роботі: у червні — жовтні 1957 року — завідувач відділу інформації редакції газети «Молодь України», у 1957–1965 роках працювала в редакції іномовлення Українського радіо.

1966 року стала членом КПРС.

1967 року закінчила аспірантуру Київського університету. Того ж року захистила кандидатську дисертацію «Місце Михайла Драгоманова у суспільно-політичному русі Росії та України в другій половині 19 століття».

За публікації, присвячені Михайлові Драгоманову, зокрема повість «Передчуття весни» (1970), монографію «Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України (друга половина 19 століття)» (1971), роман «Клятва» (1971), зазнала критики партійного та радянського керівництва.

Від 1967 року викладала в Київському університеті: у 1967–1987 роках — асистент, старший викладач, доцент кафедри історії України, у 1987–1993 роках — доцент кафедри історії народів Росії.

Від 1994 року — доцент, від 1996 року — професор кафедри теорії та історії культури України Київського інституту культури (нині — Київський національний університет культури і мистецтв).

Від 1996 року — професор і завідувач кафедри суспільних наук Київського міжнародного університету.

У 1994–1996 роках була головою Київської крайової організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.

Від 1998 року голова благодійного братства святої княгині Ольги при Українській православній церкві Київського патріархату.

... Читати далі »

Горпиніч Олена.

Натхнення від природи. Збірка віршів. - Рокитне, 2014. - 62 с. 

Горпиніч (Сорока) Олена Василівна.

     Народилася в мальовничому селі Сердюки Олевського району Житомирської області в 1953р.

     Навчалася в Житомирському технікумі землевпорядкування. Заміжня. Має трьох дітей. Автор збірок: «Знаю, Вірю, Зможу», «Ціную кожну мить», «Вишиванка долі». Проживає в смт. Томашгород Рівненської області.

ЗАПРОШУЄМО ДО ЧИТАННЯ.

Литви́н Ю́рій Тимо́нович (* 26 листопада 1934, Ксаверівка  — † 5 вересня 1984, Чусовий) — український поет, письменник, журналіст і правозахисник.

Біографія.

Народився 26 листопада 1934 року у селі Ксаверівці Васильківського району Київської області в сім'ї сільських вчителів. Батько воював на фронті, згодом партизанив у загоні С. Ковпака. Помер від ран 1944 року. Мати з сином перебралася в село Барахти Васильківського району Київської області.

Після закінчення семирічної школи пішов навчатись до гірничо-промислової школи в місто Шахти Ростовської області, але через хворобу покинув її і повернувся до села. Згодом працював на Донбасі. З юнацьких літ цікавився українською літературою і національною культурою.

В 1953–1955 роках відбував перше ув'язнення на будівництві Куйбишевської гідроелектростанції.

Невдовзі після звільнення 14 квітня 1956 року був заарештований вдруге, звинувачений у створенні підпільної націоналістичної організації «Група Визволення України» і засуджений до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у таборах Мединь і Вихорівка («Озерлаг», Іркутська область) і мордовських таборах для політв'язнів.

В ув'язненні писав вірші українською і російською мовами та закінчив в 1965 році збірку «Трагическая галерея» (розповідь про злочини тоталітарної системи проти українського народу). Незабаром всі поезії були вилучені під час обшуку.

Після звільнення в червні 1965 року був змушений через переслідування переїхати до Красноярська. 14 листопада 1974 року його знову заарештували і засудили за статею 187-1 («Наклепницькі вигадки, що ганьблять радянську державу і суспільний лад»).

В листопаді 1977 року Литвин, тільки звільнившись з ув'язнення, став членом Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод і продовжив боротьбу проти тоталітарного режиму в Україні. У квітні 1979 року завершив статтю «Правозахисний рух в Україні. Його засади і перспективи», в якій виробив політичну програму українського правозахисного руху.

5 липня 1979 року важко хворого Литвина заарештовують знову, звинувачують у веденні «антирадянської агітації і пропаганди» та засуджують до 10-річного ув'язнення і 5 років заслання. З травня 1982 року відбував покарання у таборах суворого режиму (селах Кучино, Половинка, Всесвятське Пермської області), де перебувала більшість учасників українського правозахисного руху.

24 серпня 1984 року Юрія Литвина знайшли в камері із розрізаним животом. 5 в ... Читати далі »