Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Подія дня [644]
Висвітлюються цікаві новини
Книжкова новинка [600]
Новинки літератури та періодики, що надходить до фондів бібліотеки
Наші інтерв’ю [19]
Інтерв’ю з користувачами бібліотеки, колегами, відомими людьми Рокитнівщини
Колонка оголошень [120]
Оголошення про заходи бібліотеки, району
Book-симпатія [48]
Читацькі вподобання наших користувачів
Пошук
Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Наше опитування
Оцініть наш блог
Всього відповідей: 1036
Друзі сайту




    






Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Вівторок, 20.11.2018, 17:15ГоловнаРеєстраціяВхід
БІБЛІОNEWS
блог Рокитнівської центральної районної бібліотеки
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна » Подія дня
1 2 3 ... 64 65 »

Офіційно Всесвітній день Доброти був заснований в 2000 році.

Дуже доброю традицією для багатьох країн стало щорічне святкування 13 листопада Всесвітнього дня Доброти (World Kindness Day), датою для якого був вибраний день відкриття в 1998 році в Токіо 1-ї конференції Всесвітнього руху доброти (World Kindness Movement), передає Ukr.Media. В даному заході брали участь представники Австралії, Канади, Японії, Таїланду, Сінгапуру, Великобританії і США (пізніше до Руху приєдналися й інші країни).

Сама організація «Всесвітній рух доброти» була створена в Японії роком раніше, в 1997-му, і зібрала під свої прапори» однодумців руху доброти з різних країн – волонтерів та добровольців, які з року в рік невпинно діють по всьому світу і своїми справами надихає людей на здійснення добрих вчинків. І сьогодні приєднатися до них можуть всі бажаючі зробити добрий, щирий, благородний вчинок. Тим більше, що основне спілкування учасників Руху відбувається за допомогою інтернету, де на своїх ресурсах вони розповідають про ідеї благих справ і способи їх втілення.

До речі, у Руху є свій офіційний документ – «Декларація доброти», яка говорить: «Ми визнаємо фундаментальну важливість простої людської доброти, як основної умови доставляє задоволення і осмисленого життя, і цим документом проголошуємо створення Всесвітнього руху доброти. Ми будемо прагнути об'єднатися через організації в кожній країні і з допомогою створення всесвітньої мережі, і створити більш добрий і більш повний співчуття світ».

Саме учасники цієї організації і запропонували створити таке чудове свято. Офіційно Всесвітній день Доброти був заснований у Сінгапурі 18 листопада 2000 року на 3-й конференції Руху доброти.

Не секрет, що в сучасному високотехнологічному і швидкісному світі все частіше людські почуття та моральні якості відходять на другий план, і зокрема – доброти серед нас стало набагато менше – цей факт, на жаль, очевидний. Тому сьогоднішнє свято – ще один привід згадати про такій якості і категорії людських відносин як Доброта і об'єднати існуючі в різних країнах руху за доброту, щоб допомогти людям усвідомити, що робити добро – це зовсім нескладно, а результат у добрих справ і вчинків колосальний.

Ще одна мета Всесвітнього дня Доброти, за словами його засновників, – сприяти об'єднанню різних націй, незважаючи на мовні та культурні відмінності. Адже тільки на основі щиро добрих справ і вчинків можна досягти єдності і взаєморозуміння, зберігши при цьому самобутність і унікальність.

Більше за посиланням - https://ukr.media/culture/331011/

Категорія: Подія дня | Переглядів: 31 | Додав: Ксюша | Дата: 13.11.2018 | Коментарі (0)

Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва Відзначається щорічно відповідно до Указу Президента України № 1209/2011 від 30.12.2011 р. (зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України № 717/2013 від 30.12.2013 р.)

Відвідуючи бібліотеки, будинки культури, музеї, театри, кінотеатри та інші заклади культури, ти зустрічаєш привітних, усміхнених, доброзичливих людей, які вносять свій вклад у відродження української національної культури, розвиток народної творчості, ведуть активну культурно просвітницьку діяльність.

Культура робить людину особистістю; незримою силою вона формує національну спільність, робить нас неповторними, несхожими на інших. Дякуючи щоденній праці клубників, викладачів початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, бібліотекарів, фахівців музейної справи невтомно доглядаються джерела духовності, правди і краси. Дякуючи творчому неспокою та громадському подвижництву майстрів культури та мистецтв народна та професійна культура рясно вродила вагомими духовними здобутками. Тож ставлення до працівників культури – це індикатор суспільного благополуччя.

Нашій громаді потрібна сучасна конкурентноздатна культура, звернена до майбутнього, але укорінена в могутні традиції. Хай вона буде відкритою і доступною кожному. Віримо, що професіоналізм та душевність наших працівників будуть успішно на це працювати.

Сердечно вітаємо з Всеукраїнським днем працівників культури та аматорів народного мистецтва – всіх, хто присвятив себе благородній справі – зберігати, розвивати і відтворювати безцінні духовні скарби нашого народу.

Хай щастить Вам усім у творчості і особистому житті. Зі святом!

Ода культпрацівнику!

 

Працівники культури люди особливі,

Бо душі їхні ніжні і вразливі:

Бува сльозинка випадково блисне,

Бо хтось його задіне ненавмисне.

Напруженість дає себе взнаки,

Бо в їхньому житті все навпаки -

Коли уся країна щось святкує,

Тоді культпрацівник працює,

Коли вночі усі лягають спати,

Культпрацівник почне вірші писати...

... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 567 | Додав: Ксюша | Дата: 08.11.2018 | Коментарі (0)

ПРИЛЮК Дмитро Михайлович  (1918 – 1987). Народився 8 листопада 1918 р. у с. Божиківці Дераяснянського району Хмельницької області. Після закінчення у 1937 р. Божиківської середньої школи навчався у Харківському комуністичному інституті журналістики, був аспірантом на кафедрі, очолюваній на той час визначним українським мовознавцем Л. Булаховським, Харківського державного університету, одночасно редагував багатотиражну газету Харківського комуністичного інституту журналістики.

З перших днів Великої Вітчизняної війни Д. М. Прилюк перебував на Південно-Західному фронті, потім навчався на курсах політичного складу запасу при Військовому окрузі, був заступником командира стройової роти по політичній частині 145-ї особливої бригади 3-ї ударної армії Калінінського фронту, вчився та викладав тактику у Харківському вищому авіаучилищі штабних офіцерів у м. Алма-Аті.

Після демобілізації Дмитро Михайлович тривалий час працював кореспондентом і редактором вінницьких, полтавських і київських обласних газет. Завершив Д. М. Прилюк свою суто журналістську кар'єру 1958 р. у республіканській газеті «Колгоспне село» (нині «Сільські вісті»). І скрізь, де працював Дмитро Михайлович, його згадували добрим словом через роки і роки. Бо був він не лише редактором, а й чуйним наставником-вихователем. Певно, саме тому Д. М. Прилюку запропонували навчати підростаючу зміну на факультеті журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Понад чверть століття свого життя віддав Дмитро Михайлович підготовці фахівців-журналістів. Працював виконувачем обов'язків доцента, старшим викладачем, доцентом, професором, завідувачем кафедри теорії та практики партійно-радянської преси, завідувачем кафедри журналістської майстерності та літературного редагування. Протягом 1965- 1969 і 1972-1982 рр. його обирали деканом факультету журналістики. Вже працюючи в університеті, Дмитро Михайлович у 1968 р. захистив кандидатську і 1977 р. - докторську дисертацію - «Общественное назначение журналистского произведения».

Незважаючи на велике адміністративне навантаження, Д. М. Прилюк постійно читав студентам по кілька спецкурсів — «Теорія і практика партійно-радянської преси», «Основи журналістської майстерності», «Майстерність публіциста», «Сатира і гумор в газеті», «Фейлетон», «Газета і життя», «Публіцистична творчість».

З приходом Дмитра Михайловича Прилюка на факультет і завдяки його старанням журналістський заклад перетворився на потужну і злагоджено функціонуючу структуру з трьома формами навчання (стаціонарною, заочною, вечірньою), у складі якої постало п'ять (замість двох) кафедр, запрацювали такі важливі підрозділи, як фотолабораторія (саме з неї і почалося зміцнення матеріально-технічної бази факультету), відтак навчальні радіо- та телестудія, клас машинопису, кабінет журналістики, навчальна друкарня, з появою якої пожвавилося видання навчально-методичної літератури. Згодом налагодився випуск факультетської газети «Молодий журналіст» - бойового побратима традиційних стіннівок «Слово - зброя», «Екран новин», курсових «Блискавок» і «Бюлетенів». Окрасою тематичних стендів стали й постійно діючі фотомонтажі та фотовиставки кращих студентських робіт.

У журналістську науку Д. М. Прилюк увійшов як один із кращих її теоретиків і основоположників української школи журналістики. Визначальними віхами на шляхах її становлення стали його фундаментальні твори: двотомний підручник «Теорія і практика журналістської творчості», «Мистецтво писати», «Спостереження і дослідження фактів журналістом» тощо. Вони сприймалися громадськістю як помітні явища в освітянсько-науковому процесі, мали широкий резонанс, дістали схвалення і високу оцінку в науковців журналістських закладів нашої країни, за кордоном. Бо автор їх у своїх теоретичних студіях завжди йшов від живої редакційної практики, в тому числі й своєї власної, вміло аналізував надбання вітчизняної журналістики, критично осмислював набутий досвід і вже на основі цього робив наукові узагальнення, висновував певні закономірності, тенденції, критерії. Його підручниками і нині послуговуються викладачі та студенти журналістських навчальних закладів України, близького й далекого зарубіжжя.

... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 42 | Додав: Ксюша | Дата: 08.11.2018 | Коментарі (0)

День журналіста щорічно відзначається в Україні 6 червня - в день прийняття Спілки журналістів України в 1992 році до Міжнародної федерації журналістів. Відповідний Указ Президента України № 251/94 був підписаний 25 травня 1994 року.

День журналіста - це не тільки професійне свято працівників засобів масової інформації. Це свято загальнонародне, тому що важко уявити сучасне суспільство без інформації, без засобів її передачі, без професійного погляду на події та факти нашого життя.

Шановні журналісти. Прийміть щирі вітання з нагоди професійного свята.

Журналістика є однією з головних підвалин, на яких ми будуємо демократичну державу та утверджуємось як сучасна європейська нація. Журналісти - майстри слова, які не творять матеріальних цінностей, але саме вони великою мірою формують свідомість громадянина, його характер, поведінку, вчинки, активну життєву позицію.

Завдяки Вам, шановні журналісти, мільйони читачів, глядачів і слухачів оперативно отримують об’єктивну, правдиву інформацію. Ваші матеріали поповнюють яскравими, незабутніми сторінками літопис нашої держави. На Вас покладена важлива місія - стояти на сторожі демократії, професійно, самовіддано і чесно служити своїй справі, своєму народу на благо України.

З Днем журналіста, дорогі друзі!

Міцного здоров’я Вам, натхнення, творчих здобутків в ім’я утвердження демократичних принципів у державі.

Джерело:

https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=129

Категорія: Подія дня | Переглядів: 109 | Додав: Ксюша | Дата: 06.06.2018 | Коментарі (0)

Щорічно в світі 1 червня відзначається Всесвітній день батьків, на сьогодні жінки і чоловіки в однаково рівній мірі мають потребу в більш широкій державній підтримці.

Всесвітній день батьків проголошений резолюцією 66/292 Генеральної Асамблеї ООН у 2012 році і відзначається щорічно 1 червня, так само, як і Міжнародний день захисту дітей.

Як зрозуміло з самої назви, День присвячений батькам усього світу – жінкам і чоловікам. На сім’ю покладено головну відповідальність за виховання та захист дітей, за те, щоб повний і гармонійний розвиток їх особистості обов’язково відбувалося в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Батьки у всіх частинах світу, незалежно від їх расової, релігійної, культурної та національної приналежності є головними вихователями та вчителями своїх дітей, саме вони готують їх до щасливого, повноцінного і продуктивного життя. Батьки є ядром сім’ї і основою нашого суспільства.

На сьогодні жінки і чоловіки в однаково рівній мірі мають потребу в більш широкій державній підтримці, щоб бути в змозі поєднувати професійні та сімейні обов’язки. Сім’ї, які створюються на принципах визнання рівності між чоловіком і жінкою, сприяють побудові більш стабільного і продуктивного суспільства.

У нинішньому мінливому світі людство стоїть перед багатьма викликами, але незмінно одне: значення ролі матері і батька, їх безпрецедентного вкладу у виховання нового покоління.

Генеральна Асамблея в своїй резолюції пропонує державам-члeнам відзначати Всесвітній день батьків в рамках відносин всебічного партнерства з громадянським суспільством, зокрема, задіявши молодь і дітей.

Джерела:

http://ukraine-live.com/news/20132

http://zhyvyaktyvno.org/index.php/news/vsesvtnj-den-batkv-mzhnarodnij-den-zahistu-dtej

https://ukr.media/culture/307164/

Категорія: Подія дня | Переглядів: 90 | Додав: Ксюша | Дата: 01.06.2018 | Коментарі (0)

День перемо́ги над наци́змом у Дру́гій світові́й війні́ або День перемо́гидержавне свято та вихідний день в Україні, який офіційно відзначають 9 травня, розпочинаючи зі 2016-го року. Прийшло на заміну радянському святу «День Перемоги», яке відзначали в СРСР, а потім в Україні до 2015 року включно.

«День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні» встановлено як державне свято внаслідок ухвалення 9 квітня 2015 року Верховною Радою України проекту закону № 2539 «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 — 1945 років» в рамках голосування за пакет законів про декомунізацію.

 

Джерела:

 

https://uk.wikipedia.org/wiki/День_перемоги_над_нацизмом_у_Другій_світовій_війні

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2224325-v-ukraini-vidznacaut-den-peremogi-nad-nacizmom-u-drugij-svitovij.html

 

Категорія: Подія дня | Переглядів: 102 | Додав: Ксюша | Дата: 08.05.2018 | Коментарі (0)

День па́м'яті та прими́ренняпам'ятний день в Україні, який відзначають 8 травня, в річницю капітуляції нацистської Німеччини (цю подію прийнято розглядати як символ перемоги над нацизмом). Відповідно до Указу Президента України, підписаного 2015 року, метою відзначення є «гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та висловлення поваги всім борцям проти нацизму».

День пам'яті і примирення Генеральна Асамблея ООН у 2004 році запропонувала відзначати один із днів, які традиційно у всьому світі вважаються днями перемоги над нацизмом – 8 або 9 травня.

Україна відзначає День пам'яті та примирення 8 травня, разом з багатьма європейськими країнами.

Дата приурочена до річниці капітуляції нацистської Німеччини 8 травня 1945 року. Саме цей день прийнято вважати Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

В Україні День пам’яті та примирення відзначають із 2015 року.

Символом вшанування пам’яті жертв Другої світової війни є червоний мак. Ця квітка – пам’ятний знак жертв усіх військових і громадянських конфліктів, а також відображення кривавого сліду від пострілу.

В більшості країн Європи, а також у США та Великобританії свято Перемоги у Другій світовій війні відзначають 8 травня під офіційною назвою День перемоги у Європі. Крім того, деякі країни в цей день відзначають День пам’яті та примирення, присвячений пам’яті жертв Другої світової війни, проголошений Генасамблеєю ООН.

Джерела:

https://uk.wikipedia.org/wiki/День_пам'яті_та_примирення

https://ukr.media/politics/303710/

https://fakty.ictv.ua/ua/lifestyle/20180505-den-pam-yati-ta-prymyrennya-v-ukrayini/

 

Категорія: Подія дня | Переглядів: 99 | Додав: Ксюша | Дата: 08.05.2018 | Коментарі (0)

Народився Олесь (Олександр) Терентійович Гончар 3 квітня 1918 р. у робітничому селищі Ломівка на лівому березі Дніпра на околиці Катеринослава (тепер Дніпропетровськ) в родині Тетяни та Терентія Біличенків. Олесь Гончар згадував: «Народився, певне, не 3 квітня, а десь біля Трійці, бо Шура - сестра — каже, що бігала мене шукати в картоплі (де мене знайшли) і картопля була вже велика. Отже, метрики, видно, вже пізніше тато зробили по Щуриних (бо вона народилася 4 квітня)». Коли Терентій Сидорович, солдат, повернувся після Першої світової війни, у нього на грудях золотом сяяли два георгіївські хрести. Недовго тривало щастя родини. Через три роки після війни, надірвавшись на будівництві нової хати, померла мати. Незабаром в хаті вже була мачуха. «Вона, мачуха, всі роки порядкувала в хаті, а не георгіївський кавалер», — зізнався на схилі літ письменник. На щастя, малого Сашка забрав дядько Яків. Дитинство майбутнього письменника минало в родині дідуся й бабки (слобода Суха на Полтавщині), в атмосфері доброти, серед пісень, казок, народних переказів та легенд. Працьовита і щира в ставленні до людей, бабуся замінила майбутньому письменникові матір. Чому ж Гончар? «Материн брат, дядько Яків (Гончар), повів у школу, як настав час, і записав: Гончар. Ось і усе. По-маминому, бабусиному, дідусевому... Так і прижилось», — пояснював Олесь Терентійович.

Тридцяті роки в житті Олеся Гончара — період формування його як  громадянина й митця. До вступу в Харківський університет (1938) він навчався в технікумі журналістики, працював у районній (на Полтавщині) та обласній комсомольській газеті в Харкові і дедалі впевненіше пробував свої творчі сили як письменник. Ранні оповідання й повісті («Черешні цвітуть», «Іван Мостовий» та ін.) Гончар присвятив людям, яких добре знав, з якими не раз стрічався в житті.

1936 р., коли почалася громадянська війна в Іспанії, молодий Гончар гаряче мріяв потрапити в саму гущу тих подій. Цьому бажанню тоді не судилося збутися, але через п'ять літ він таки разом з іншими студентами Харківського університету пішов добровольцем на фронт. Улітку 1942 року на Білгородщині Олесь Гончар, як і тисячі солдатів, опинився у фашистському полоні, звідки був звільнений у 1943 році.

І знову О. Гончар на фронті. Кіровоградщина, Надбужжя, Бессарабія, Румунія, Трансільванія, Чехія, Австрійські Альпи, Дунай, Словаччина. Орден

Червоної Зірки, орден Слави, три медалі «За відвагу». Мінометник («Просився у розвідку, послали в мінометники»). Звання — старший сержант.

Воєнні умови були не дуже сприятливі для творчості. Але й за таких нелегких обставин О. Гончар не розлучався з олівцем та блокнотом. Вірші, що народжувалися в перервах між боями, сам письменник назве згодом «конспектами почуттів», «поетичними чернетками для майбутніх творів».

Робота над романом «Прапороносці» тривала три повоєнних роки. У цей час, правда, Олесь Гончар публікує ще кілька новел і повість «Земля гуде». У 1946-му, долаючи навчальні цикли екстерном, із відзнакою захистив дипломну роботу «Новели В. Стефаника» у Дніпропетровському університеті, був запрошений в аспірантуру Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка в Києві, але головним підсумком цих років стає трилогія «Прапороносці». На сторінках журналу «Вітчизна», а згодом і окремим виданням з'явилися всі три частини роману («Альпи», 1946; «Голубий Дунай», 1947; «Злата Прага», 1948).

З 1946 р. — член Спілки письменників України. Високу оцінку роману «Прапороносці», відзначеному двома Державними преміями СРСР, дали тоді Ю. Яновський, П. Тичина, Остап Вишня.

Післ ... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 135 | Додав: Ксюша | Дата: 03.04.2018 | Коментарі (0)

Степа́н Іва́нович Олі́йник (нар.3 квітня 1908, Пасицели — пом. 11 січня 1982, Київ) — український поет-гуморист і сатирик, журналіст.

Народився в селі Пасицелах (тепер Балтського району Одеської області) в багатодітній селянській сім'ї. Згодом родина переїхала в село — Третю Миколаївку (нині Левадівка). Після закінчення чотирирічної школи продовжив навчання в Одесі у школі імені Лесі Українки.

Коли в 1930-му його батько потрапив під «розкуркулювання», юнак уже був студентом Одеського педагогічного інституту. Сина «ворога народу» виключили з вишу, і Степан влаштувався на роботу рульовим на кораблі «Ленін». А коли через рік відновився в педінституті, то заарештували вже його самого. Та хлопця невдовзі випустили. Можливо, врятувало те, що його друг Володимир Іванович звернувся з листом до «всесоюзного старости» Калініна від імені майже двохсот однокурсників. До того ж охоронець забрав у в'язня блокнот із його віршами, і після того став прихильніше ставитися до Степана. Перебування в казематі не минулося безслідно: від нервового стресу захворів на епілепсію. Відпустила хвороба лише після війни.

По закінченні у 1934 році педінституту працював викладачем української мови та літератури у Бехтерському сільськогосподарському технікумі (Голопристанський район). Потім працював кореспондентом газети «Чорноморська комуна». Протягом багатьох років — співробітник сатиричного журналу «Перець».

Могила Степана Олійника ... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 125 | Додав: Ксюша | Дата: 03.04.2018 | Коментарі (0)

День українського добровольця — свято, що відзначається в Україні 14 березня. В цей день 2014 року перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону.

Заснування.

День установлений 17 січня 2017 року Верховною Радою України з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.

За відповідну постанову № 4261 «Про встановлення Дня українського добровольця» на пленарному засіданні українського парламенту проголосував 231 народний депутат.

Постановою рекомендовано Кабінету Міністрів розробити із залученням громадськості, а також активних учасників добровольчих формувань, які брали участь у Революції гідності (листопад 2013 — лютий 2014), та затвердити в місячний термін із дня прийняття постанови комплексний план заходів з відзначення на державному рівні Дня українського добровольця. Зокрема передбачено проведення щороку заходів із належного вшанування подвигу українських добровольців; проведення у навчальних закладах, військових частинах, закладах культури тематичних заходів, бесід про масові акції громадського протесту в Україні, що відбувалися в листопаді 2013 — лютому 2014 року, та про участь у них добровольчих формувань.

Перше відзначення.

14 березня 2017 року по всій Україні відбулися заходи з відзначення Дня українського добровольця.

Джерело:

https://uk.wikipedia.org/wiki/День_українського_добровольця

Категорія: Подія дня | Переглядів: 123 | Додав: Ксюша | Дата: 14.03.2018 | Коментарі (0)


Хостинг від uCoz Рокитнівська ЦСПШБ © 2018 ¦ Розробка та дизайн: Іван Соколов