Ірина Дибко-Филипчак - українська письменниця, поетеса, літературний критик, член Міжнародного Письменницького П.Е.Н. - Центру і довголітня його секретарка та делегатка 13-ти Конгресів П.Е.Н.- у, в тім один раз, як представник України в Ріо-де-Жанейро, 1992 р. Подія була подвійною, бо вона також представляла і Міжнародний П.Е.Н. в Америці. Тепер проживає в містечку Потомак у Мериленді, тримає активну життєву позицію і пише... прагнучи закінчити одну з найбільших своїх книг. 

     Ірина Дибко-Филипчак - колишня вчителька старших класів "Рідної Школи"  в Пассейку (Нью Джерзі) - є авторкою багатьох методичних розробок (посібників) на допомогу вчителям шкіл українознавства в Америці. Вона є також прекрасним знавцем древньої історії і египтології, студії про Египет і Сумерію до нар. Христа (В.С.) закінчила на факультеті Філадельфійського університету перед тим, за ним почала працювати над її неперевершеними творами - переспівами найстаріших творів людства у віршованій формі, добірною українською мовою - "Ахнатона" і "Пльгамеша" (доби Сумерії).

     Ці твори є безцінним дарунком українській літературі, що й підтримує справедливий факт включення саме її поеми-переспіву до творів, які вивчають студенти філології українських університетів.

     Пані Ірина добре знає англійську, німецьку, польську, російську мови і латину.  Її основна професія - хірургічна медсестра, що давала їй "хліб насущний" в Америці. Вона чудова майстриня вишивки, гаптування, пошиття одягу. Має чудову колекцію розмальованих вазочок, бо в неї велике замилування так до малярства, як і до співу. Письменниця Ірина Дибко-Филипчак протягом всього свого життя, подиву гідного, невтомно працює пером во ім'я своєї єдиної Батьківщини - України.

     Про цю славну українську жінку потрібно писати книги, її твори потрібно читати, бо вони часто філософські, а ще багато з них автобіографічні. Поезії поетеси Ірини Дибко-Филипчак заслуговують особливого акценту - це крила її ядерних думок і згустки сердечних переживань, які завжди звернені до Краси Божого Творіння.

Джерело:

http://www.chasipodii.net/article/1702/?vsid=040067543ce11ae55eb2b2b33fa4b7d8

     Сергій Іванович Івченко (25 березня 1925, селище Буди, Харківщина — 13 листопада 1984) — радянський ботанік. Доктор біологічних наук (1971). Автор низки відомих науково-популярних книг про дерева та рослини, серед яких «Цікава дендрологія» (1964), «Загадки цинхони» (1965), «Цікаво про ботаніку» (1969).

Життєпис.

      Народився в сім'ї коваля. Учасник німецько-радянської війни. Воював у складі 1-го та 4-го Українських, а згодом 1-го та 2-го Білоруських фронтів. Нагороджений орденом Червоної Зірки та медалями. Член КПРС.

     Закінчив Харківський сільськогосподарський інститут (1950). Доктор біологічних наук (1971), професор, завідувач кафедри ботаніки Міського педінституту.

     Автор книжок «Цікава дендрологія» (1964, автор передмови — Максим Рильський), «Загадки цинхони» (1965, диплом другого ступеня на Всесоюзному конкурсі науково-популярної літератури), «Дерева-пам'ятники» (1967), «Сад над Дніпром» (1968), «Цікаво про ботаніку» (1969, відзнака на Всесоюзному конкурсі науково-популярної літератури), «Лісове диво» (1975), «Книга про дерева» (1977).

     Член Спілки письменників СРСР з 1970 р.

Джерела:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Івченко_Сергій_Іванович

http://publ.lib.ru/ARCHIVES/I/IVCHENKO_Sergey_Ivanovich/_

Ivchenko_S.I..html