Ле Іван Леонтійович: народився 10 (22) березня 1895 року в селі Мойсенци (нині Іркліївський район Черкаська область Україна) в сім'ї безземельного селянина. З семи років він пішов на заробітки, пас худобу у куркулів і багатих господарів, працював коногоном на рудниках Криворіжжя. Незважаючи на важкі матеріальні умови, в 1917 році йому вдалося закінчити Мойсінської сільську школу. Працюючи на Шмаковском руднику шахтарем, І. Л. Мойся писав у 1913-1914 роках кореспонденції та короткі нариси в газету «Придніпров'я». У 1914 році його закликають в армію. Перебуваючи на фронті, він друкує у підпільній солдатської газеті «Хімік» вірші, що викривають антинародний характер імперіалістичної війни.

Вперше як письменник-професіонал Іван Ле виступає в 20-ті роки після закінчення робітфаку Київського політехнічного інституту. У цей час написані оповідання «Змичка» (1925), повість «Юхим Кудря» (1927) та збірка оповідань «Танець живота» (1927). Молодий письменник веде велику роботу з організації першого письменницького об'єднання на Україну «Жовтень». У 1931 році друкується його роман «Інтеграл» (про ЄМЗ в Донбасі і його людей), у 1932 році виходить в світ «Роман Міжгір'я», присвячений темі соціалістичних перетворень в Узбекистані. У 30-і роки автор видає збірки оповідань «Батько Вергун», «За килимами», роман «Історія радості» (1938) про духовне і цивільному зростанні радянської жінки. У роки Великої Вітчизняної війни Іван Ле працює спецкором газети «Известия», пише фронтові нариси й оповідання, які згодом увійшли до його книги «Мої листи» (1945). Героїчним подій воєнних років присвячені роман «Південно-Захід» (1950; з А. С. Левадою), книга «На межі прірви» (1957), повість «Кленовий лист» (1960).

За порадою М. Горького, письменник став створювати семитомної серію історичних романів «України», куди увійшли роман «Наливайко» (1940), епопея «Богдан Хмельницький» (1957-1965).

Протягом багатьох років Іван Ле, будучи членом президії СП УРСР, вів велику громадську роботу.

І. Л. Ле помер 9 жовтня 1978. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди та премії

орден Трудового Червоного Прапора (1939)

Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка (1967) - за роман-епопею «Богдан Хмельницький» (1957-1965)

орден Червоної Зірки

... Читати далі »

Всесвітній (міжнародний) день водних ресурсів запроваджений Генеральною Асамблеєю ООН в 1993 році (резолюція № А/RES/47/193 Проведення Міжнародного дня водних ресурсів). Резолюцією відмічено, що враховуючи важливість водних ресурсів у розвитку економічної діяльності і соціального благополуччя, яка не отримує широкого визнання, 22 березня кожного року об'явлено Міжнародним днем водних ресурсів, який буде відмічатися з 1993 року.

Також, резолюцією рекомендовано державам в цей день проводити заходи, які присвячені підвищенню освідомлення громадськістю важності збереження і освоєння водних ресурсів. Щороку, ці заходи здійснюються шляхом проведення випуску і розповсюдження агітаційних інформацій, організації конференцій, «круглих столів», семінарів і виставок. Метою проведення заходів, присвячених цій даті, є притягнення уваги до проблем якості питної води, необхідності збереження водних ресурсів і їх раціонального використання. У 2000 році ООН прийняла Декларацію тисячоліття. Розроблена спеціальна Програма дій на ХХІ століття, метою якої є забезпечення кожного жителя нашої планети чистою питною водою.

Джерела:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Всесвітній_день_водних_ресурсів

http://buvrtysa.gov.ua/newsite/?p=1324

21 березня - Всесвітній день лісів. Цей день відзначає значення і внесок лісів та лісового господарства в життя суспільства. Щороку в цей день фахівці з усього світу знаходять час для обговорення корисності лісу.

 Цю традицію було започатковано в 1971 році під час загальних зборів Європейської конфедерації сільського господарства, метою яких було обговорення важливості вміння цінувати значення власних лісових ресурсів. Так і зародилася ідея проголошення Всесвітнього дня лісів, яка одразу ж була підтримана Організацією ООН з питань продовольства та сільського господарства (ФАО). Європейська конфедерація сільського господарства зазначила, що цей день має бути набагато важливішим за Всесвітній день дерева. «Всесвітній день лісів потрібно використовувати для розповсюдження інформації щодо всіх аспектів багатства лісу, представлених з трьох точок зору: виробництво, захист та відновлення, а також їх зв’язок із заповіданням», – було зазначено конфедерацією.

Всесвітній день лісів святкується в день весняного рівнодення в Північній півкулі, що за традицією вважається першим днем весни і є символом нового життя та нових починань. Звичайно в Південній півкулі цей день є днем осіннього рівнодення, але в будь-якому випадку даний період є сприятливим для посадки та росту дерев.

 Ліси забезпечують суспільство багатьма цінностями. Це не лише чиста прісна вода, безпечна домівка для нашої флори та фауни, деревина для наших будівель, сировина для паперу, пилок та нектар для бджолярства, неймовірна кількість безцінних археологічних, історичних та культурних об’єктів. Це – саме життя. Тому любіть ліс і святкуйте це чудове свято разом із фахівцями галузі

Джерела:

http://www.nppg.gov.ua/events/calendar/march/21

http://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=501

http://kyivlis.com.ua/index/16-mizhnarodnij_den_lisiv.html