Симоненко К.

2.000.000 кілометрів до мрії / Костянтин Симоненко. — Київ, 2021. — 468 с.

КОСТЯНТИН СИМОНЕНКО — перший українець, який побував у всіх країнах світу. За десять років він подолав більше 2 мільйонів кілометрів, відвідавши всі 193 визнані країни.

У цій книзі Ви не знайдете нудних описів із путівника, а тільки захопливі й пов­ні гумору історії мандрівника, який відвідав усі без винятку країни світу!

Спочатку автор розповість, як правильно готуватися до складних подоро­жей, як вибудовувати логістику, які небезпеки чекають на шляху, і головне — як знайти мотивацію до подорожей на край світу!

Основна ж частина книги — це захопливі пригоди в найбільш рідких і незви­чайних країнах світу, таких як: Сомалі, Мавританія, Ліберія, Еритрея, Гамбія, Чад, Гана, Бенін, Того, Науру, Мікронезія, Вануату, Кірибаті, Палау, Тувалу, Північна Корея, Бутан, Афганістан, Перу, Гайана, Суринам, Перу, Ірак, Ємен і багатьох інших. У книзі більше 300 фотографій, зроблених автором під час подорожей.

Книгу в користування можна взяти у фонді абонементу.

Щиро вдячні автору за книжковий дарунок.

ЗАПРОШУЄМО ДО ЧИТАННЯ!

Щедрий вечір, добрий вечір —

І дорослим, і малечі!

Щастя, радості, любові,

Щоб завжди були здорові,

Вдачу мали гарну й щиру

І жили в умовах миру.

Щоб Господь оберігав,

Вам усе потрібне дав,

Щоб забрав з думок неспокій,

Дав багато мирних років.

     За тиждень після коляди, напередодні Нового Року (за старим стилем), - Щедрий Вечір. Це - залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем - це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Меланки.

     Внаслідок розбіжності, яка існує між  Григоріанським (світським) та Юліанським (церковним православним) календарем, українці святкують Новий рік двічі в році: офіційне святкування Нового року припадає на 1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу українців, сьогодні носить назву Старого Нового року.

     У навечір'я Нового року (тепер - 13 січня) у церквах відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб наприкінці року подякувати Богові за вже отримані ласки і попросити нових на наступний рік. Як і на Свят-вечір, цього дня готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: тут на столі й кутя, і ковбаси, й холодець, і шинка...

     Наддніпрянська Україна і Гуцульщина святкують Щедрий Вечір як значне свято різдвяного циклу з добре розвиненою обрядовістю. Галицьке Поділля не святкує, бо Щедрий Вечір у галичан - напередодні Водохреща, тоді як на Наддніпрянщині це - «Голодна кутя», Богоявленне навечір'я.

     Меланка

     13 січня також називали Меланки або Маланки (за християнським календарем Меланії - знатної римлянки V ст., яка будувала церкви, згодом стала черницею й молитвами творила чудеса). Етнологи твердять, що Маланка - найдавніше українське свято, яке має глибокі прадавні коріння і сягає ще кам'яного віку (неоліту). Бо на західноукраїнських землях Маланка супроводжувалась цікавим театралізованим дійством. Ватаги молоді ділилися на військових персонажів ("старжу") та звіроподібних ("диганію"). Відповідні маски виготовлялися вдома і передавалися у спадок. Очолювали містерію Маланки лідери - "калфи", а кульмінацією була боротьба "ведмедів" - найсильніших хлопців кожного кутка села. "Маланкою" був, як правило, переодягнений дівчиною хлопець. Зазначені персонажі, а серед них були ще й "звізда", "коза", "дід", "циган", музики, міхоноша (все нежонаті парубки) творили т.зв. "живий вертеп" і обходили з щедрівками кожну оселю, бажаючи господарям всіляких гараздів: "Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров'я". Щедрівки, на відміну від колядок, були переважно світськими піснеспівами.

     Народні прик ... Читати далі »