Леви́цький Володи́мир Лу́кич (літературний псевдонім Василь Лукич; 2 вересня 1856, Белзець, тепер село Гончарівка, Золочівський район, Львівська область — 6 жовтня 1938, Винники, Львів) — український письменник і громадський діяч, видавець, літературознавець, почесний член товариства «Просвіта» (з 1925), дійсний член НТШ (з 1926).
Володимир Левицький, довголітній нотар у Винниках, відомий у широких колах нашого громадянства під псевдонімом Василя Лукича, вродився 2-го вересня I856 р. у селі Белаці, Золочівського повіту, де його батько був священиком. Початкову школу проходив у рідному селі та в Золочеві, гімназію скінчив у Бережанах, університетські студії у Львові.
Вже в гімназії був членом студентської «Громади», що розбуджувала національну свідомість та плекала український патріотизм. У часі університетських студій працював разом з Іваном Франком, М. Павликом, Євгеном Олесницьким, Антоком Горбачевським, Іваном Белеєм, Костем Левицьким та Андрієм Чайковським, тобто з людьми, що пізніше займали провідні становища в різних ділянках нашого національного життя.
В 1878-му poці Володимир Левицький помістив у «Ластівці» два свої оповідання і хоча пізніше письменницьку працю закинув, то все-ж стояв дуже близько до літератури як редактор літературного журналу, альманахів та календарів. Був членом редакції «Друга», в І877 р. брав участь у редагуванні альманаху «Дністрянка». В 1880-ому році помістив у «Зорі» працю про
...
Читати далі »
