Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Подія дня [669]
Висвітлюються цікаві новини
Книжкова новинка [923]
Новинки літератури та періодики, що надходить до фондів бібліотеки
Наші інтерв’ю [22]
Інтерв’ю з користувачами бібліотеки, колегами, відомими людьми Рокитнівщини
Колонка оголошень [138]
Оголошення про заходи бібліотеки, району
Book-симпатія [88]
Читацькі вподобання наших користувачів
Пошук
Календар
«  Грудень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Наше опитування
Оцініть наш блог
Всього відповідей: 1110
Друзі сайту




    






Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0


Понеділок, 23.12.2024, 01:59ГоловнаРеєстраціяВхід
БІБЛІОNEWS
блог Рокитнівської центральної районної бібліотеки
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна » 2015 » Грудень » 04

     Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна (6 грудня 1940 — 31 липня 2012). Поетеса, активістка українського національного і правозахисного руху, художниця, філолог.

    Народилася в родині вірних Української греко-католицької церкви, гнаної в СРСР. Батько — робітник, мати — з селянської сім'ї. Серед родичів Ірини Онуфріївни були люди, зв'язані з ОУН. У повоєнні роки була свідком масового вислання українців до Сибіру. З дитинства палко мріяла про незалежність України. «У школі обпльовувалося найсвятіше, а вдома все це пошепки пояснювалося», — згадувала Стасів-Калинець згодом.

     Після закінчення середньої школи два роки працювала на виробництві. Час навчання на слов'янському відділі філологічного факультету Львівського університету припав на хрущовську «відлигу». Тодішні суспільні процеси в Угорщині й Чехословаччині збуджували думку західноукраїнського студентства.

     Після закінчення Львівського Університету викладала українську мову і літературу на підготовчому курсі Львівського Політехнічного Інституту. Публікувала вірші для дітей у періодичних виданнях.

   Ірина Стасів та її чоловік Ігор Калинець були близькими друзями таких відомих дисидентів, як Валентин Мороз і В'ячеслав Чорновіл.

    Під час другої хвилі брежнєвських репресій за виступи на оборону переслідуваних діячів культури 1970 звільнена з роботи. Згодом улаштувалася ткалею. Викладала мову та літературу в школі — на замінах.

    У липні 1970 підписала протест 9 громадян Львова проти арешту Валентина Мороза. Восени того ж року разом з чоловіком надіслала петицію до прокуратури УРСР з проханням дозволити бути присутніми на судовому розгляді справи В. Мороза. Написала листа Голові Ради міністрів СРСР О.Косигіну від імені родичів і друзів В. Мороза, листа до Верховної Ради УРСР з протестом проти порушень у ході судового розгляду. У грудні 1971 підписала декларацію про створення Громадського комітету захисту Ніни Строкатої. 

    12 січня 1972 заарештована у Львові. Під час слідства викликали на допити учнів. Зі ста школярів, які пройшли свідками у її справі, лише двоє чи троє дали покази проти неї: читала вірші, присвячені В'ячеславу Чорноволу, давала читати твори Валентина Мороза, говорила про незалежну Україну. Слідчі на змогли довести причетність Стасів-Калинець до групи В. Чорновола і участь у виданні нелегального журналу «Український вісник». У липні 1972 суд розглянув справу про звинувачення Ірини Стасів-Калинець та Стефанії Шабатури за ст. 62 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда») і засудив Калинець до 6 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 3 р. заслання. Через півроку такий же вирок дістав її чоловік. Їхня маленька донька була розлучена з батьками на 9 років.

   Ув'язнення Ірина Онуфріївна відбувала у таборі ЖХ-385/3 (сел. Барашево, Мордовія) разом з Стефанією Шабатурою, Надією Світличною та іншими. Брала участь у всіх акціях жіночої політзони: підписала листа в прокуратуру, де табірне начальство звинувачене в тому, що перешкоджало святкуванню Великодня; листа Генеральному секретареві ООН з проханням сприяти проведенню справедливого судового розгляду в присутності представників ООН; колективного листа на підтримку Андрія Сахарова; звернення до табірної адміністрації про дозвіл внести гроші до Фонду допомоги жертвам чилійської хунти і послати делегаток на з'їзд Міжнародної Демократичної Асоціації Жінок; голодування з вимогою статусу політв'язня; відмова від тяжкої фізичної праці у зв'язку з Міжнародним роком жінок; лист до Комітету прав людини ООН зі скаргою на табірні умови і проханням надіслати представника; голодування протесту проти відмови надати побачення з ріднею та багато інших. Багато разів довелося зазнати жорстоких репресій з боку табірних властей.

     Заслання відбувала разом з чоловіком у Читинській області. Звільнили її 1981 року. 

     З поверненням 1981 до Львова — виснажлива боротьба за прописку. Улашту ... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 602 | Додав: Ксюша | Дата: 04.12.2015 | Коментарі (0)

     Григорій Кирилович Саченко   — український поет і літературознавець.

  Народився 6 грудня  1905 р., с. Хаєнки, нині Ічнянського району Чернігівської області в сім'ї робітника вагоноремонтної майстерні. Після закінчення педагогічного технікуму вчителював. Був консультантом із художньої літератури бібліотеки Академії наук УРСР, деканом поетичних курсів.

     Закінчив Київський університет та аспірантуру при Інституті літератури імені Тараса Шевченка. Вів наукову роботу.

     1932 року став членом ВКП(б). Був на комсомольській і партійній роботі.

   Саченка заарештували 3 листопада 1936 року в Києві. В обвинувальному висновку, підготовленому оперуповноваженим НКВС УРСР Олександровим і затвердженому начальником відділу УДБ Рахлісом, зазначено, що Саченко «був учасником української контрреволюційної організації і входив до однієї із її бойових груп, керованої Чумаком М. Г.». Із матеріалів слідства видно, що Саченко продав свого часу свій наган Миколі Чумаку (братові відомого поета, розстріляного денікінцями, Василя Чумака), який не мав офіційного дозволу носити зброю. Це було витлумачено як «зв'язок із терористом Чумаком і оснащення його бойовою зброєю». Під час допитів факт продажу нагана визнав, але свою приналежність до якоїсь із бойових терористичних груп категорично відкинув. «Я ні до якої контрреволюційної організації не входив і про існування такої не знав», — на кожному допиті стверджував він. Але не заперечував, що з Миколою Чумаком товаришував ще з студентських літ.

    Військовим трибуналом КВО 9 червня 1937 року Саченко засуджений на 8 років тюремного ув'язнення з поразкою в політичних правах упродовж 5 років і з конфіскацією особисто належного майна. Для відбування строку покарання етапований на Далекий Схід. Подальша його доля досі лишається невідомою.

   21 жовтня 1958 року Військова колегія Верховного Суду СРСР вирок стосовно Саченка скасувала, а справу про нього за відсутністю складу злочину припинила. В процесі реабілітації Саченка благородну роль відіграло Правління Спілки письменників України і, зокрема, Євген Шабліовський і Степан Крижанівський.

Творчість

Перші вірші надрукував 1926 року. Належав до літературної організації «Плуг». Був членом Спілки письменників України.

Видав збірки поезій:

«Зустрічний ентузіазм» (1931),

«Зеніт» (1936).

Автор низки літературознавчих розвідок.

1964 року побачила світ збірка вибраних поезій Саченка «На чатах».

Джерела:

http:/ ... Читати далі »

Категорія: Подія дня | Переглядів: 555 | Додав: Ксюша | Дата: 04.12.2015 | Коментарі (0)

    Пошановувачів сучасного читання запрошуємо перегорнути сторінки літературно-художнього журналу «Дніпро» число 7-9.

   Для вас на сторінках журналу:  проза, поезія, мистецька майстерня, нобелівка, конкурси, гумор, критика….

    Журнал в користування можна взяти у читальному залі бібліотеки.

ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ.

 

Категорія: Книжкова новинка | Переглядів: 516 | Додав: Ксюша | Дата: 04.12.2015 | Коментарі (0)


Хостинг від uCoz Рокитнівська ЦСПШБ © 2024 ¦ Розробка та дизайн: Іван Соколов