Бажан Микола Платонович — український
письменник, філософ, громадський діяч, перекладач, поет. Академік АН УРСР (з
1951 року), заслужений діяч науки УРСР (з 1966 року), заслужений діяч мистецтв
Грузинської РСР (з 1964 року), народний поет Узбецької РСР.
Народився Микола 9 жовтня 1904 року
в Кам'янці-Подільському, але його юнацькі роки пройшли в Умані. Батько його,
Платон, був військовим топографом, за неперевіреними чутками генеральського
рангу.
Десь коло 1922 Бажан, який закінчив Уманський кооперативний технікум, їде
до Києва учитися тут в Кооперативному інституті, а потім в Інституті зовнішніх
зносин.
Початок
літературної творчості
Михайль Семенко вводить Бажана в літературне життя (перший друкований вірш
Бажана «Сурма юрм» у «Жовтневому збірнику панфутуристів», Київ, 1923). Та куди
більший вплив, ніж Семенко, мали, мабуть, на юнака експресіоністичні вистави
Леся Курбаса в «Березолі», а пізніше Олександр Довженко, з яким Бажан
познайомився, працюючи у ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління). Бажан був
одним із перших відкривачів і захоплених пропагандистів геніального
кіномистецтва Довженка, а пізніше видав книжку про нього («О. ДОВЖЕНКО». Київ,
ВУФКУ. 1930, 32 стор.).
Співпраця з
Хвильовим
Листи Хвильового до літературної «молодої молоді» та запекла дискусія
навколо них остаточно розлучають Бажана із футуризмом, і він опиняється в числі
25 «вільних академіків», що утворили ВАПЛІТЕ. Роки життя в Харкові і співпраці
з Хвильовим і «романтиками вітаїзму» під постійним вогнем партійної критики
були найпліднішими творчими роками в усьому дотеперішньому житті Бажана.
Відносини із
радянською владою
З юних дебютантів другої половини двадцятих років Бажан єдиний устиг за
короткі п'ять хвилин до «дванадцятої» (1928 — 1931) вивершитись на богатиря
поезії нашого сторіччя. Його виступ із першою книжкою стався в час, коли
кремлівський Вій уже показав пальцем на викритого Кагановичем автора «Синіх
етюдів» і «Камо грядеши». Москва вже йшла в другу фронтальну атаку проти
України, і російсько-українська політична, культурна й усяких інших форм війна
дійшла критичного пункту.
21-річний Бажан приєднується до найвідважніших, кличе іти назустріч бурі,
«рубати ланцюги причалів»; «в часи смертельного авралу і компаса і серцю
метнутись не даси убік». («Нічний рейс», 1927). І дійсно, наступних кількох
аварійних років Бажан (подібно як Микола Куліш п'єсами) капітально зміцнює
позиції молодого українського відродження своїми найкращими творами —
«Будівлі», «Гетто в Гумані», «Розмова сердець», «Сліпці»... Тоді на межі тридцятих
років російська радянська поезія вже нічого р
...
Читати далі »
