Бойко
Богдан Михайлович (*2 червня 1937, Діброва —†26 липня 2000, Діброва) —
український письменник, редактор журналу «Перевал», громадський і культурний
діяч. Автор багатьох романів та повістей, лауреат кількох літературних премій:
імені Василя Стефаника, імені Олеся Гончара та інших.
Біографія
Богдан
Бойко народився 2 червня 1937 року у селі Діброва на Івано-Франківщині, у
родині колгоспників. Закінчивши школу, у 1956 році вступив на філологічний
факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, який закінчив
1961 року.
Богдана
Бойка вважають дуже плідним письменником, з під пера його вийшли численні
повісті та романи на суспільні та історичні теми. Після здобуття Незалежності
України він працює в редакції новоствореного журналу "Перевал". Через
чималий внесок в літературне життя краю, його було обрано (літераторами)
головним редактором місцевого літературно-художнього і громадсько-політичного
журналу "Перевал" (м. Івано-Франківськ) з 1996 року. За свою творчу
працю та громадські ініціативи Богдан отримував численні літературні нагороди:
Лауреат літ. премії "У свічаді слова" Є.Бачинського (1998, США),
премії ім. В.Стефаника (1998), премії ім. О.Гончара (1999), Фундації Укр.
вільного ун-ту (США, Нью-Йорк, 2000).
Весь життєвий шлях Богдана, окрім батьків,
супроводжує його родина: дружина Лідія Йосипівна (1938) - учитель біології та
хімії; син Тарас (1962) - редактор квартальника "Аспекти самоврядування"
Інституту демократії ім. Пилипа Орлика; син Роман (1964) - гірничий інженер.
Богдан
Бойко є автором численних повістей та романів на суспільні та історичні теми.
Творчі набутки
«Липовий цвіт
сорок першого...»
«Маки червоні»
«Дорога додому»
«Столочене жито»
«Чари Чортогори»
«Останній ватажка»
«Остання надія»
«По голови... По
голови...»
| 
