ДОЩІВНИ́К Іван Тимофійович (псевд. і крипт.: Омелян Николаєнко, Іван Підгоренко, І. Д., І-н Д-к; 04. 07. 1886, с. Банилів, нині Вижницького району Чернівецької області – 20. 03. 1973, Бухарест) – письменник, публіцист, перекладач.
Закінчив філософський факультет Чернівецького університету (1910). Співпрацював зі щоденником «Буковина» та його додатком «Руська рада» (1907–08), із місячником «Читальня» (1910–12). Від 1909 викладав українську і німецьку мови у 2-й Чернівецькій гімназії, від 1912 – у Вижницькій українській гімназії, після закриття якої румунською владою 1921 зазнав переслідувань. Відтоді до 1941 працював учителем німецької мови в Румунії. 1944–71 мешкав у м. Думбровець, потім у Бухаресті.
Друкувався у буковинських виданнях: альманасі «На шляху» (1906), г. «Буковина» (1906–08), ж. «Читальня» (1912), «Самостійна думка» (1932), г. «Час» (20–30-і рр.). Автор інтим. мінор. лірики («На народний мотив», «Пукла моя сопілонька», «Ой смутку», «Не кажи, що любиш»; усі написані до 1907); близько 30-ти, часто автобіографічних, прозових творів (оповідання, нариси): про особисте життя молоді («Розбита скрипочка», «Перепони», «Конфлікт»; усі – 1907; «Він не самий», 1908), шкільництво за австро-угорської та румунської. влади на Буковині, становище учнів-українців («Язиковід», 1931), воєнне лихоліття («Юзько Буцік», 1929; «Про вічний мир», 1930), Визв. змагання українців 1917–21 («Червоний комісар», 1929; «Шматочок синього неба», 1931), життя української інтелігенції на еміграції («Без батьківщини», 1929), українських поселенців у Добруджі («Стріча з доброджанськими земляками», 1929) та ін.
На творчості Дощівника позначився вплив оповідної манери Ю. Федьковича, котрому присвятив оповідання «В Наталії» (1911) та низку статей. Написав також літературно-критичні і публіцистичні статті, присвячені життю й творчості Є. Гребінки, В. Самійленка, М. Лисенка (усі – 1912), спогади про В. Карбулицького (1909), С. Смаль-Стоцького (1938) та ін.
Співукладач румунсько-українського (1963) та українсько-румунського (1964; обидва – Бухарест) словників.
Переклав з румунської мови окремі твори Й.-А. Братеску-Войнешти («Соловейко» та «Віолончеле»), Д. Патрашку («Записник добродійки Помпілів»), Н. Ґане («Цибух логофета Манолія Бугуша»), Й. Славича («Піп Волокита»), А. Влахуце («Сповідь») та ін.
Джерела:
http://esu.com.ua/search_articles.php?id=21160
http://bukportret.info/index.php/vizhnitskij-rajon/baniliv/vidatni-osobistosti