Народився 7 січня 1889 р. у містечку Підгайці (нині .
Бережанського району Тернопільської області) в родині нотаріуса.
У 1912 р.
закінчив філософський факультет Львівського університету. У 1914 р. здобув
докторський ступінь і певний час викладав історію філософії у Київському
університеті. Згодом вивчав зарубіжні літератури у Лондоні, Парижі. У 1922—1925
рр. був професором Українського таємного університету у Львові. До 1939 р.
активно працював у журналістиці і до останніх днів своїх був професором
Львівського університету.
Повернувшись із
Лондона, М. Рудницький подав до газети «Діло» цикл публікацій «Листи з Лондона»
(«Мітинг», «Трохи слави» та ін.).
Початок творчої
біографії М. Рудницького пов’язаний з його першими виступами 1905 р. у
чернівецькій газеті «Буковина», у журналі «Світ» (1906). Це були вірші, прозові
етюди. До першої збірки «Очі та уста» увійшли новели-мініатюри: це і поезія в
прозі, і документальне відтворення особистого переживання, і ліричні
замальовки. У 1919 р. М. Рудницький видав брошуру «Багата література», в якій
прагне з’ясувати залежність творчої індивідуальності від суспільства, а
літератури загалом — від рівня духовного розвитку суспільства.
У 1936 р.
побачила світ своєрідна антологія творчості українських письменників »Від
Мирного до Хвильового». М. Рудницький упорядковував і готував до видання твори
українських класиків, писав передмови та примітки до творів П. Карманського,
Леся Мартовича, М. Яцківа та ін. Значний внесок у літературу зробив він як
портретист, мемуарист («Нагоди й пригоди» (1929); «Письменники зблизька» (1958);
«В наймах у Мельпомени» (1963); «Ненаписані новели» (1966); «Непередбачені
зустрічі» (1969) та ін.).
...
Читати далі »
