Гришко Василь Іванович (*15 січня 1914, м. Дубно, Волинь — † 12 жовтня 2008, Галендейл, Флорида, США)—український письменник, публіцист, редактор, політичний діяч, учасник підпілля ОУН в роки німецької окупації, на еміграції один з керівників УРДП (Українська Революційно-Демократична Партія). Псевдонім — Віктор Гринько, В. Віго, Гривас, В. Г. та ін.

Народився в сім'ї офіцера кінноти. У зв'язку з початком 1-ї світової війни мати з дітьми виїхала з прифронтової зони на свою батьківщину до м. Яготина, Полтавської губернії (теперКиївської області), де й минуло дитинство та шкільні роки Гришка. В часи УНР батько був офіцером Української армії, за що в 1920-ті роки переслідувався і в 1929 опинився у в'язниці. Тоді ж ув'язнили і 15-річного Василя — «шили» причетність до СВУ—СУМ.

Навчався на літературному факультеті Харківського університету. Друкуватися почав з 1931 р. 1936 року його «викрили» і виключили з університету. 1937 р. був заарештований і відправлений на Колиму, де провів 1937–1939 р.р. В 1940 пощастило звільнитися. В 1938 вдруге заареш­тували і розстріляли його батька. згодом в Полтавській СШ № 30.

Під час німецької окупації співпрацював у газеті «Голос Полтавщини» та редагував міське радіомовлення. Брав участь у національно-визвольному підпіллі. Взимку 1943 р. з родиною виїхав на Захід. В 1945–1949 перебував у таборах для переміщених осіб в Карлсфельді та Міттенвальді. В 1948 р. вступив до УРДП, очолюваної І. Багряним. Від того часу став активно виступати в еміграційній пресі як публіцист. В 1949 — він редактор відділу української політики в газеті «Українські вісті» (Новий Ульм).

Переїхавши до Америки, працював на різних фабриках у Нью-Йорку й одночасно проводив громадсько-політичну роботу. В 1954—55 редагував газету «Український Прометей»(Детройт), в 1955–1959 викладав українську мову в американській військовій школі в Монтереї. В 1959–1960 навчається в аспірантурі Каліфорнійського університету в Берклі, де здобув ступінь магістра бібліотекарства із спеціалізацією в слов'янські мови і література; в 1960–1969 працював бібліографом Вашингтонського університету в Сієтлі. 1974 року став доктором філософії в галузі слов'янської філології (дисертацію захистив у 1972 р.). В 1969–1973 рр. виступав як політичний коментатор радіо «Свобода» в Мюнхені, а пізніше в цій же ролі в Нью-Йорку.

Від 1975 почесний голова УДРП. Член Організації українських письменників (ОУП) «Слово», Пенклубу та член-кореспондент УВАН у США.

Помер Василь Іванович Гришко 12 жовтня 2008 року в місті Галендейл на Флориді, залишив вдову та дочку.

Гришко Василь Іванович автор книжок: повісті «Один з таких» (1931), книжок «Стик» (1933), «Хіба ж не успіх» (1933), «Анти-СССР» (1952), «Панславізм у совєтській історіографії і політиці» (Нью-Йорк, 1955), «Досвід з Росією» (англійською мовою, 1956), «Молода Україна пореволюційного сорокаліття під Совєтами» (1958), «Хто, з ким і проти кого» (1959),«В'ячеслав Липинський і його творчість» (1961), «Москва сльозам не вірить» (Нью-Йорк, 1963), «Третя сила, третій шлях, третя революція» (Новий Ульм, 1970), «Український „голокост", 1933» (Нью-Йорк, 1973: англійською мовою, 1978) та ін. Опублікував серію статей «Публіцистичні думи і здогади про справу СВУ» (Сучасність. — 1980. — № 9, 10, 12). Рецензія нароман Івана Багряного «Людина біжить над прірвою» вміщена в журналі «Слово і час», Київ, 1991, № 10, «Карби часу» (1999).

ДЖЕРЕЛА: