Леонід Пилипович Куліш народився 14 січня 1924 р. в с Пустоварівці на Київщині.

Учасник Великої Вітчизняної війни. Закінчив Херсонський педінститут. Працював у пресі, був редактором Херсонської студії телебачення, завлітом музично-драматичного театру, викладав у педінституті. Друкується з 1945 р. Поет, прозаїк; займається також критикою, художніми перекладами. Перша книжка віршів «Степові малюнки» вийшла 1956 р. В поезії Л. Куліша переважає настроєва лірика, хоч пробивається в ній і ораторський пафос, і роздум. Ліро-епічні форми поет використовує для героїчних сюжетів (поема «Палажка»  — подвиг під час війни, бувальщини «Посол від Правди», «Коста в Очакові»  — революційне минуле).

Куліш Л.П. - автор багатьох публіцистичних, літературознавчих та літературно-критичних публікацій, перекладач з російської, білоруської, грузинської, болгарської, української та інших мов. На слова його віршів складено пісні, в т.ч. про м. Херсон.

 Митець - делегат V-IХ з'їздів письменників України, протягом багатьох років очолював обласне літоб'єднання, громадську раду обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара.

 Куліш Леонід Пилипович - член Спілки письменників України з 1958 року.

Твори: "Степові малюнки"(1956), "Щастя"(1959), "Суцвіття"(1964), "Сонце на колоску"(1967), "Степове поліття"(1971), "Високе літо"(1973), "Калинове намисто"(1975), "З відрами вповні"(1978), "Яблука в росі"(1979)  "Криниця безодня"(1980), "На чистоводі"(1984), "Червоні айстри"(1984), "Теплий іній"(1986),  "Осіння ластівка"(1987), "А коні іржали"(1999), "Зізнання"(2000), "Осіння ластівка"(1987).