Народився Гнат Майстренко на Київщині в сім'ї колгоспника. Коли настав час іти до школи - почалася війна. Навчання майбутній письменник розпочав лише після того, як Радянська Армія звільнила його рідне село від гітлерівських загарбників. Закінчивши десятирічку, він працював, потім служив в армії на Крайній Півночі. Звідти Г.Майстренко повернувся в рідне село, працював бухгалтером і одночасно редактором на громадських засадах у багатотиражці "Вперед". В 1970 році він закінчив Київський інститут народного господарства.

       Літературну працю Гнат Петрович Майстренко починав сількором, перейшовши згодом від заміток та нарисів до невеличких оповідань, переважно про життя природи. 1979 року побачила світ його перша книжка для дітей - збірка "Незвичайні пасажири". Далі вийшли друком збірки оповідань "Весняний передзвін"(1980), "Кому співав жайвір"(1983), "Хто кого піймав"(1987). В цих оповіданнях Г.П.Майстренко з великою любов'ю та легким гумором розповідає про свої спостереження над домашніми й дикими тваринами, про цікаві випадки в їхній поведінці, свідком яких був він сам чи його друзі.

Гнат Майстренко був змалку закоханий у рідну природу. Він спостерігав і вивчав життя різних пташок та звірят і добре знав їхні повадки. Одного разу, завзятого природолюба просто-таки вразила наша звичайна синичка. Ця ляклива пташина звила гніздечко під вагоном рухомого складу. І, переїжджаючи з ним десятки кілометрів з місця на місце, вона все ж вивела й вигодувала своїх маленьких "мандрівників". Іншого разу Г.Майстренка збила з пантелику хитрюща лисиця, яка вміла ловити рибу, а відпочивала майже на самій верхівці ялини в старому сорочому гнізді. Незабутніх вражень додав кмітливий заєць, який зумів прокататися озером верхи на собаці, а потім стрибнув на берег і зник в чагарнику. Як же було не розказати про такі цікаві випадки іншим! Отак з-під пера молодого природознавця і з'явилися оповідання для дітей - "Незвичайні пасажири", "Найхитріша лисиця", "Заєць і Нерона" та інші.

Джерело:

http://www.chl.kiev.ua/default.aspx?id=1507