Рядченко Іван Іванович — український письменник. Писав російською мовою.

Народився 25 січня 1924 року в Одесі в родині моряка. Помер 1997 року там же. Учасник Німецько-радянської війни. Навчався у Львівському державному університеті (1945–1949). Плавав на кораблях Одеського пароходства, працював на Одеській кіностудії. Був членом Спілки письменників Україниі деякий час очолював Одеську письменницьку організацію.

Друкувався з 1952 року. Опублікував збірки віршів «Прапор над ратушею» (1949), «Наперекір війні» (1952), «Назустріч штормам» (1956), «Перше кохання» (1957), «Доки на світі є війна» (1958), «Нащадки перемоги» (1958), «Тривоги серця мого» (1962), «Вулиці впадають в океан» (1963), «Лірика мандрів» (1964), «Кроки» (1966), «Солодка сіль» (1967), «Після урагану» (1969), «Відголоси океану» (1969); віршованих драм «Обіцяна зірка» (1961) та «Місто гарних» (1962). Його лірика мала переважно громадянський характер, відзначалася публіцистичністю. Автор сценаріїв фільмів «Координати невідомі» (1957) та «Якщо є вітрила…» (1969), текстів пісень до стрічок: «Матрос зійшов на берег» (1957), «Зміна починається о шостій» (1958), «Дивак-людина» (1962), «Про Вітю, про Машу та морську піхоту» (1973). Нагороджений орденами Вітчизняної війни II ступеню, Червоної Зірки, «Знак Пошани», медалями.

Петро́ Дми́трович Рє́зніков (* 25 січня 1904, Кірове — † 20 вересня 1968) — журналіст і письменник родом з Донеччини. Був членом Спілки письменників СРСР та Спілки письменників України.

Народився 25 (12) січня 1904 р. в с. Понівці (тепер село Кірово), Донецької області, в сім’ї селянина бідняка.

Закінчивши середню школу у 1917 році, пішов на заробітки. Більше року працював коногоном на вугільній шахті в м. Лисичанську. У 1918 р. повернувся в рідне село, де працював до 1925 року.

У 1930 році вступив до Харківського комуністичного університету ім. Артема на

факультет журналістики, а через два роки до інституту мови та літератури. Був членом Всеукраїнської спілки пролетарських письменників і "Молодняка”. Працював редактором "Наддніпрянської правди” у Херсоні.

Декілька разів обирався до Херсонської обласної і міської Рад, був членом обласного і міського комітетів Компартії України.

З 1950 року член Спілки письменників України. З 1959 р. був відповідальним секретарем Херсонської обласної організації Спілки письменників України.

... Читати далі »

Савчин Іван Петрович (* 23 січня 1934, Задвір'я, Буський район, Львівська область) — письменник, краєзнавець, просвітитель, почесний громадянин Буського району.

Іван Петрович Савчин народився 23 січня 1934 р. в с. Задвір'я тепер Буського району Львівської області в родині хліборобів.

1950-го року закінчив місцеву середню школу і вступив до філологічного факультету Львівського державного університету, але за два тижні був виключений через сестру Марію, яка брала участь у ОУН(б), і був заарештований та ув'язнений у тюрмі на Лонцького у Львові, після чого за два місяці разом з матір'ю і старшою сестрою Ольгою та неповнолітніми сестрою Надею і братами Богданом і Зеновієм в кінці січня 1951 р. опинився на засланні у Східному Сибірі (в Іркутській області).

У 1956 р. почав на засланні працювати механіком в ліспромгоспі. У квітня 1959 р. повернувся із заслання до с. Задвір'я, а наступного року і його родина та дружина Людмила. У Задвір'ї він влаштувався робітником плодорозсадника Львівського тресту зеленого будівництва.

З 1960 р. І. Савчин працює механіком у колгоспі «Прогрес» в Задвір'ї, а з кінця 1963 р. — учителем виробничого навчання в Задвір'янській середній школі. Того ж року знову вступив на заочне відділення факультету журналістики Львівського державного університету, який закінчив 1968 року.

... Читати далі »

Євген Максимович Кротевич (23 січня 1884, Журавка — 29 травня 1968, Київ) — український письменник та драматург.

Народився 23 січня 1884 року в селі Журавці (тепер Городищенського району Черкаської області) в сім'ї вчителя. В 1911 році закінчив юридичний факультет Київського університету. У пресі вперше виступив 1906 року, коли працював учителем у волосному містечку Шендерівці.

Помер 29 травня 1968 року, похований на на Новобайковому цвинтарі в спільній огорожі з дружиною артисткою Клеопатрою Миколаївною Кротевич (ділянка № 1).

Ранні твори: лібрето опери К. Стеценка «Полонянка»; оповідання, п'єса «Сентиментальний чорт» (1923).

Автор п'єс на теми громадянської війни, реконструкції народного господарства, революційного руху за кордоном:

«Син сови» ... Читати далі »

Гоголь. Містика та реальність: / упорядк. Л.Цуріка .-  К.: АВІАЗ, 2013 .- 128 с.; іл.

      МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ ГОГОЛЬ — письменник, відомий на весь світ. В його творчому доробку величезна кількість найвидатніших творів. Напевно, справедливо, спираючись на факти його життя, назвати його наймістичнішим письменником XIX століття…

Чухліб, Т. В.

Козацьке коріння Миколи Гоголя / Т. В. Чухліб. — К.: Наш час, 2013. — 271 с. — (Сер. «Невідома Україна»).

У цьому виданні автор простежує український родовід Миколи Васильовича Гоголя. В книзі висвітлено біографії наказного гетьмана Євстафія Гоголя, полко­вого писаря Миргородського полку Опанаса Гоголя та українського письменника Василя Гоголя-Яновського, а також життєписи інших родичів Миколи Гоголя — козацьких старшин Лизогубів, Забіл, Танських, Трощинських та Косяровських.

Крім того, у виданні розкрито маловідомі факти і події з життя видатного митця слова у Санкт-Петербурзі та Москві, досліджено історію козацького міс­течка Сорочинці, хутора Яновщина (Василівка) і села Диканька поблизу Мир­города. Автор наголошує на особливостях культурного середовища, в якому ви­ховувався і творив геній, а також захопленні Миколи Васильовича українською історією, збиранням народних пісень, переказів та анекдотів.

Т. Шевченко: невідомі сторінки життя:/ упорядк. Л. Цуріка. К.:  АВІАЗ, 2013.-72 с.; іл.

 ТАРАС ШЕВЧЕНКО — видатним українським поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Існує думка, що перші десять років людини фор­мують її життя, філософію та майбутній життєвий шлях. Але метафізика буття формує людську долю по-своєму, видаючи «життєві кредити» та ставлячи на де­яких індивідуумів свої ставки.

Саме прикладом таких явищ можна вважати Тараса Григоровича Шевченка.

Білоус Іван Павлович – драматург, актор Рівненського академічного українського музично-драматичного театру.

Народився 20 січня 1934 р. у смт Гоща Рівненської області. Батько – Білоус Павло Федорович. Дружина – Білоус (Ткачук) Тамара Георгіївна. Має двох синів – Павла та Андрія й доньку Марину. Освіта вища, закінчив акторський (1959–1963 рр.) та режисерський (1969–1974 рр.) факультети Київського інституту ім. Карпенка-Карого, здобувши спеціальність «режисер, актор-драматург». Працював у колгоспі ім. Шевченка Гощанського району (1947–1949 рр.). Закінчив режисерські курси при Теребовлянському культосвітньому технікумі (1949–1950 рр.). У 1951–1953 рр. працював завідувачем клубу в с. Терентіїв Гощанського району. Служив на Балтійському флоті (1953–1956 рр.). Працював хористом ансамблю Рівненської обласної філармонії (1956–1958 рр.), солістом оркестру кінотеатру «Партизан» (м. Рівне, 1958–1959 рр.), актором і солістом-вокалістом Житомирського театру (1963–1969 рр.), актором вищої категорії Івано-Франківського театру (1969–1976 рр.), викладачем режисури Рівненського інституту культури (1974–1975 рр.), режисером-постановником Рівненського театру (1976–1980 рр.), режисером-постановником Івано-Франківського театру (1980–1987 рр.), солістом-вокалістом та майстром художнього слова Рівненської філармонії (1987–1992 рр.), актором драми Рівненського музичного театру (1992 р.). На сьогодні – актор-режисер обласного українського академічного театру. З 1964 р. надає допомогу в постановці вистав народним театрам та художній самодіяльності. Основні праці: історичні драми «Данило Галицький», «Гальшка – княжна Острозька», «Семен Височан» («Волинські обереги», м. Рівне, 2004 р.), драма-притча «Марія – княгиня Рівненська (Несвицька)» (м. Рівне, 2007 р.). Друкуються: драма «Несподівана пісня кохання», лірична комедія «Очі волошкові», лірична музична комедія «Шовкова косинка», драма «Коханка», музична драма «Юлина», казка «Бурштинове намисто». Член Спілки театральних діячів. Вільно володіє російською мовою. Захоплення – риболовля. Девіз: «Сподіватися тільки на себе і працю». Мрія життя – створити дитячий театр.