Народився Гнат Майстренко на Київщині в сім'ї колгоспника. Коли настав час іти до школи - почалася війна. Навчання майбутній письменник розпочав лише після того, як Радянська Армія звільнила його рідне село від гітлерівських загарбників. Закінчивши десятирічку, він працював, потім служив в армії на Крайній Півночі. Звідти Г.Майстренко повернувся в рідне село, працював бухгалтером і одночасно редактором на громадських засадах у багатотиражці "Вперед". В 1970 році він закінчив Київський інститут народного господарства.

       Літературну працю Гнат Петрович Майстренко починав сількором, перейшовши згодом від заміток та нарисів до невеличких оповідань, переважно про життя природи. 1979 року побачила світ його перша книжка для дітей - збірка "Незвичайні пасажири". Далі вийшли друком збірки оповідань "Весняний передзвін"(1980), "Кому співав жайвір"(1983), "Хто кого піймав"(1987). В цих оповіданнях Г.П.Майстренко з великою любов'ю та легким гумором розповідає про свої спостереження над домашніми й дикими тваринами, про цікаві випадки в їхній поведінці, свідком яких був він сам чи його друзі.

Гнат Майстренко був змалку закоханий у рідну природу. Він спостерігав і вивчав життя різних пташок та звірят і добре знав їхні повадки. Одного разу, завзятого природолюба просто-таки вразила наша звичайна синичка. Ця ляклива пташина звила гніздечко під вагоном рухомого складу. І, переїжджаючи з ним десятки кілометрів з місця на місце, вона все ж вивела й вигодувала своїх маленьких "мандрівників". Іншого разу Г.Майстренка збила з пантелику хитрюща лисиця, яка вміла ловити рибу, а відпочивала майже на самій верхівці ялини в старому сорочому гнізді. Незабутніх вражень додав кмітливий заєць, який зумів прокататися озером верхи на собаці, а потім стрибнув на берег і зник в чагарнику. Як же було не розказати про такі цікаві випадки іншим! Отак з-під пера молодого природознавця і з'явилися оповідання для дітей - "Незвичайні пасажири", "Найхитріша лисиця", "Заєць і Нерона" та інші.

Джерело:

http://www.chl.kiev.ua/default.aspx?id=1507

03 січня 2014 року розпочинається реєстрація осіб, які виявили бажання взяти участь у зовнішньому незалежному оцінюванні. Абітурієнти матимуть можливість подати реєстраційні документи до 5 березня.

З детальною інформацією про порядок подання документів, необхідних для здійснення реєстрації, можна ознайомитися у розділі «Реєстрація». Українського Центру Оцінювання Якості Освіти за посиланням - http://testportal.gov.ua/register/.

Завантажити Програму створення заяви-реєстраційної картки особи, яка бажає пройти зовнішнє незалежне оцінювання в 2014 році, що розміщена на веб-сайті Українського центру оцінювання якості освіти (http://testportal.gov.ua/) можна скориставшись Інтернет-центром нашої бібліотеки (безкоштовно). ЗАПРОШУЄМО!

Пота́пенко В'ячесла́в Опана́сович (*21 грудня 1863 (2 січня 1864), село Веселий Кут (Березань) поблизу Миколаєва — †8 серпня 1937, Краснодар, тюрма НКВД СССР) — український письменник і актор.

Жертва сталінського терору.

Народився у шляхетній українській родині козачого походження.

Навчався в юнкерській школі в Петербурзі. В 1883–1900 був актором у трупах Марка Кропивницького та Миколи Садовського. З 1904 жив у Катеринодарі (тепер Краснодар), видавав газету «Нова зоря» (рос. «Новая заря»).

Пережив Голодомор 1932-1933 на Кубані. Але 1937 заарештований групою НКВД та розстріляний ними у краснодарській катівні.

Родина письменника довгий час підтримувала вигадку спецслужб, згідно з якою Потапенко був в'язнем до 1942 року і нібито самі комуністи звільнили його перед приходом німецьких військ і той навіть став сталінським диверсантом «в тилу ворога».

Васи́ль Миха́йлович Гре́ба (*2 січня 1939, Залужжя) — прозаїк.

Народився 2 січня 1939 р. в с. Залужжя Мукачівського району Закарпатської області.

Закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. І. Франка. Працює заступником головного редактора Мукачівської газети «Панорама».

Окремими книгами вийшли «Зрушений пласт», «Гомін ранку», «Вже сходить сонце», «Поруч — ветерани», «Зелені висоти», «Честь», роману «Спаленої землі не буде».

Юрій Оліферович Збанацький - народився 1 січня 1914 р. в с. Борсуків (нині Чернігівської області). 1937 р. закінчив Ніжинський педагогічний інститут. Учителював, був на партійній та журналістській роботі.

У роки Великої Вітчизняної війни командував партизанським загоном, пізніше — з’єднанням. За бойові заслуги йому присвоєно звання Герой Радянського Союзу. У 1944 р. працював в Українському штабі партизанського руху, 1944—1945 рр. — в Комісії з історії Великої Вітчизняної війни. У 1945—1950 рр. викладав у Київському педагогічному інституті (1946—1949 — декан філологічного факультету). У 1972—1981 рр. очолював Київську організацію СПУ.

Друкуватися Ю. Збанацький почав з 1944 р. і спершу заявив про себе творами для юних читачів. Повість »Таємниця Соколиного бору» (1949) по праву ввійшла до скарбниці літератури для дітей та юнацтва. Писав твори для дітей і в наступні роки.

У збірках оповідань «Над Десною» (1951), «Старший брат» (1952), «Незабутнє» (1953), повістях «Лісова красуня» (1955), «Єдина» (1959), романах «Ми не з легенди» (1973), «Червона роса» (1981) та інших змалював мужність і героїзм народу в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. Актуальні питання сучасного життя, зокрема громадянська активність, людяність, відображені в повісті «Між добрими людьми» (1955), романі «Хвилі» (1967; за цей роман отримав Державну премію УРСР ім. Т.Шевченка, 1970). В історично-біографічному романі «Сеспель» (1961; отримав літературну премію Чуваської АРСР ім. М. Сеспеля, 1967) створив образ мужнього чуваського поета-революціонера. У драмі «Пройти крізь вогонь» (1984) відтворив героїчні сторінки з життя генерала М. П. Кирпоноса.

За романи «Кують зозулі» (1975), повісті «Курилові острови» (1963), «Героподвія» (1966), «Ленінка» (1970) та ін. удостоєний премії ім. Лесі Українки (1975). Повісті «Між добрими людьми», «Морська чайка», «Курячий бог», роман «Сеспель» екранізовані на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка. За сценаріями Ю. Збанацького поставлені кінофільми 2Таємниця партизанської землянки», «Чекайте зв’язкового».

Твори Ю. Збанацького перекладено багатьма мовами світу.

Помер у 1994 р.

Ім'я Юрія Збанацкого занесено в Книгу Почесну Трудової Слави та Героїзму Чуваської АРСР. Меморіальні дошки встановлені в Києві на будинку по вулиці Михайла Коцюбинського, 2, в якому він жив в 1957–1994 роках (1996; бронза; барельєф; скульптор М. М. Суходолов) ​​і в Чернігові на будівлі колишнього педагогічного технікуму, в якому він навчався в 1930–1931 роках. У районі бойових дій партизанського з'єднання імені Щорса в межиріччі Дніпра і Десни встановлено пам'ятний знак.

Кацнельсон Абрам Ісакович (* 1 січня 1914, м. Городня Чернігівської області — † 21 серпня 2003, Лос-Анджелес, штат Каліфорнія) — український поет, автор багатьох збірок віршів та книжок про віршознавство, заслужений діяч мистецтв України, лауреат премій ім. Максима Рильського та ім. Івана Кошелівця, член Член Національної Спілки письменників України. Член міжнародного ПЕН-клубу з 1995 року.

Абрам Ісакович Кацнельсон народився 1 січня 1914 р. в м. Городні на Чернігівщині в сім'ї вчителя математики.

Закінчив Київський університет (1939) та аспірантуру з теорії літератури.

Працював кореспондентом «Литературной газеты» по Українській РСР.

Учасник Німецько-радянської війни.

Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 2-го ст., Червоної Зірки, медалями та Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР і Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

... Читати далі »

Василь Трохимович Бондар народився 31 грудня 1923 р. в с. Бурбино на Полтавщині.

Навчався в Лубенському вчительському інституті. З початком Великої Вітчизняної війни перебував на спорудженні оборонних укріплень. Потрапив до полону, звідти втік і продовжив боротьбу з окупантами. В липні 1942 р. знов потрапив до полону, був у концтаборах. У травні 1945 р. повернувся на Батьківщину. Закінчив Чернігівський вчительський інститут, вчителював, був на журналістській роботі. Друкувався з 1949 р. В 1959 р. вийшла перша збірка віршів поета «Маки на дроту». Поезія В. Бондаря розповідає про героїчний опір і боротьбу в’язнів концтаборів, вона пройнята ідеєю солідарності борців-антифашистів. Виступав і в прозових жанрах (повісті «Листя летить проти вітру», «Вільгельм Тель з-під Полтави», «Рідні пороги» та ін.)

Почав друкуватися 1947року.

1959 року вийшла перша збірка віршів поета «Маки на дроті», (помилково було надруковано «... на дроту»). Далі друкувались: повісті «Листя летить проти вітру» (1963), «Вільгельм Тель з-під Полтави», « Рідні пороги», збірка оповідань «Лебеді летять на південь» (1965), збірка «Поезії» (1968), «Зоре моя непогасная», «Сонце під хмарами» тощо. Поезія В. Бондаря розповідає про героїчний опір і боротьбу в’язнів концтаборів, вона пройнята ідеєю солідарності борців-антифашистів.

Помер 24 вересня 1969 р.

... Читати далі »

Василь Павлович Сичевський - український письменник, поет, режисер і драматург народився 31 грудня 1923 року в м. Фастові.

Воював на Північно-Західному, Степовому і Другому Українських фронтах. На пам’ять лишилися ордени і медалі, в тому числі і медаль „За оборону Києва”.

Після закінчення Київського інституту театрального мистецтва ім.. І. Карпенка-Карого обіймав різні посади: заступника редактора газети „Радянська культура”, режисера, директора Української студії хронікально-документальних фільмів та ін.

Василь Сичевський – заслужений працівник культури, член трьох творчих спілок: письменників, кінематографістів, театральних діячів. За його творами зняті кінофільми: „Ніч перед світанком”, „Украдене щастя”, „Платон мені друг”, „Спокута чужих гріхів”. Захоплюють читача п’єси: „Гордіїв вузол”, „Не зрадь себе”, „Чаклунка Синього виру”, „Земні тривоги”, романи „Чорний лабіринт”, „У кожного своє пекло”, „Підірваний рай”. Та ін.