Володимир Іванович (15.ІІ 1884, с. Горішні Шерівці, тепер Заставнівського р-ну Чернів. обл.— 16.ІХ 1908, с. Верхні Станівці, тепер Кіцманського р-ну Чернівецької обл.) — український письменник і перекладач. Навчався в першій на Буковині Чернівецькій гімназії „з руськими та (українськими) класами", а згодом в Чернівецькому університеті на теологічному факультеті, який закінчив в 1908 році. Та працювати священиком не довелось.

За життя написав біля 20 віршів, декілька новел на ліричну тематику, новел, статей, які друкував у газеті „Буковина" під псевдонімом Володимир Іванов. На сторінках цієї ж газети друкувалось твори перекладені на українську мову В.Карбулицьким відомих письменників І.Тургенєва, А.Чехова, С.Скитальця, Л.Толстого, М.Горького. Популяризував літературну діяльність молодих письменників Буковини, зокрема, Сергія Канюка, Дмитра Макогона, Костя Ганусенко (Краколію), свого брата Іларія.

Помер 16 вересня 1908 року про що свідчить запис в книзі реєстрації, яка велася церковним дяком Богатирьовим, та похований на цвинтарі в селі Верхні Станівці.

 Васи́ль Іва́нович Але́шко (Оле́шко) (31 січня (12 лютого) 1889, Суми — рік смерті невідомий, не раніше 1942 р., там само) — український поет, прозаїк. Псевдонім — В. Чучма, В. Гречаний, Ів. Підкова та інші. Жертва Сталінських репресій.

Син дрібного ремісника. Після закінчення Сумського агрономічного училища (1907) працював агрономом на Катеринославщині. З 1922 р. — завідувач відділу сумської газети «Плуг і молот».

Перший свій вірш надрукував у 1907 році в журналі „Рідний край”. Належав до літературної організації „Плуг”, куди входили відомі українські письменники. Окремими виданнями вийшли збірка його поезій „Громодар” та поема „Димарі в квітниках”. Особливого розголосу набули гуморески Василя Алешка „Божественні реп’яхи”, „Терниця”, „Кислиці”. Створював він і оповідання, в яких відображав складні процеси на селі після 1917 року. Особливо заслуговує на увагу твір „Хліб”. Перу письменника належить і п’єса „Пожар”. Василь Алешко проявився і як журналіст. У 20-і роки він працював у редакції Сумської газети „Плуг і молот”.

Кралицький Анатолій Федорович народився 12 лютого 1835 в селі Вишні Чабини (нині — в Словаччині) в багатодітній сім’ї священика.

            Навчався у монастирських школах та в Ужгородській духовній семінарії. З 1858 року працював учителем, а з 1869 року і до кінця життя — ігуменом Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря.

Анатолій Кралицький друкувався в різних виданнях Будапешта, Відня, Москви, Санкт-Петербурга, Києва, Львова, зокрема на сторінках перших у Закарпатській Україні періодичних видань «Церковная газета» (1856–1858) і «Свѣтъ», у галицьких часописах «Слово», «Житє і слово». Автор низки романтичних творів — «Князь Лаборець», «Пугачов», «Наполеон в Москві», «Жизнь на Руси», «Пастир у полонинах», «Не ходи, Грицю, на вечорниці!», біографічного нарису «Михаил Александрович Балудянский» та ін.

Бібліографія наукових, публіцистичних і літературних праць Анатолія Кралицького налічує понад 400 позицій. 1874 року він опублікував уривок з Мукачівського літопису 15 ст. (сам літопис не знайдений) та статтю «Северно-Восточная Угорщина», в якій дав топографічно-географічний опис усіх закарпатських комітатів з характеристикою міст і сіл, національного складу їхніх мешканців тощо.

Підтримував творчі контакти з багатьма діячами культури та науки, зокрема з А. Будиловичем, Б. Дедицьким, А. Дешком, Ф. Єзберовим, О. Петровим, К. Сушкевичем, І. Срезневським, М. Ф. Раєвським, І. Франком, листувався з Яковом Головацьким та Михайлом Драгомановим, які надрукували зібрані ним фольклорні матеріали: Головацький — у чотиритомній праці «Народные песни Галицкой й Угорской Руси» (1878), Драгоманов — у збірках «Малоруські народні пісні» та «Малоруські народні перекази». Іван Франко друкував окремі праці Кралицького в журналі «Життя і слово».

Заслуговує на увагу серія статей у «Науковому сборнику галицко-руской матіци» (1866, вип. І—IV), залишив нариси про Олександра Духновича, Арс ... Читати далі »

Ім'я надається людині при народженні й супроводжує її все життя. Кажуть, що ім'я навіть визначає долю людини. Так це чи ні, у будь-якому разі вибір імені для дитини є справою серйозною і відповідальною. Добре, коли батьки підходять до цього питання з повагою до тисячолітніх традицій, з бажанням і надією, що вибране ім'я личитиме їхній дитині, буде їй самій до вподоби.

Ця книжка допоможе вам вибрати ім'я, гідне вашого сина чи доньки, онука чи онуки. Ви знайдете тут стислий огляд історії імен українців, християнський календар імен, а також словник, в якому можна вибрати конкретне ім'я, довідатися про первісне значення імені та ознайомитися із його скороченими й пестливими формами, які мають особливу популярність у приватному та сімейному спілкуванні.

Всеукраїнський конкурс дитячого читання «Книгоманія-2014» є відкритим і проводиться як творче змагання дітей в усіх адміністративно-територіальних одиницях України, де є загальноосвітні навчальні заклади ІІ ступеня та/або бібліотеки.

Всеукраїнський конкурс дитячого читання «Книгоманія» проводиться з 2002 року. Участь можуть брати усі охочі учні 6, 7, 8 класів. Головною метою конкурсу є заохочення дітей до систематичного читання художньої літератури, а також підвищення соціального значення бібліотек.

            Під час Конкурсу учасники читають книжки і нотують прочитане у спеціальних щоденниках. Переможцями стають діти, які зможуть цікаво і ґрунтовно переказати і проаналізувати зміст прочитаних книг.

«Книгоманія-2014» – це:

• Чудова нагода долучитись до наймасштабнішого конкурсу дитячого читання в Україні.

• Можливість проявити себе у громадській діяльності.

• Нові цікаві і корисні знайомства з журналістами, видавцями, бібліотекарями, педагогами, письменниками України.

... Читати далі »

Народився на Полтавщині. Навчався в Полтавській духовній семінарії, та покинув цей духовний заклад і перейшов до Харківського ветеринарного інституту. Закінчивши ВУЗ у 1902 році, працював ветеринарним лікарем. Видав популярний посібник з ветеринарії – "Скотолічебник”.

Брав участь в революційному і українському національному русі. В 1906 році був заарештований і ув’язнений. Звільнившись, зайнявся журналістикою, став активним дописувачем українських газет "Рада”, "Хлібороб”, "Засів”. Після Жовтневої революції працює на редакторській роботі в київському видавництві "Час”, а також редагує журнал "Книгар”.

В 1919 році В.Королів-Старий назавжди виїхав з України. Разом зі своєю дружиною – українською письменницею Наталеною Королевою – він оселився в Чехословаччині, де багато років викладає в Українській сільськогосподарській академії в Подебрадах, водночас не покидаючи літературної творчості.

Один з найвизначніших творів В.Короліва-Старого – роман "Чмелик”, досі ще не виданий на Україні. Роман ще має підзаголовок "Навколо світу”, і розповідає про долю юнака з Полтавщини, який змушений покинути рідну землю, блукати по світу, зазнаючи поневірянь скитальця. І хоча сяк-так владнав він своє життя в Австралії, туга за батьківщиною не полишає його. Врешті герой книги повертається на Україну.

Також привертає увагу збірка казок "Нечиста сила”, побудована на фольклорному матеріалі. Збірка побудована в незвичному ключі – ніби на міжнародному конгресі, що відбувся в ніч на Івана Купала на Лисій горі під Києвом, казкові персонажі вирішили розповісти людям правду про себе, щоб якоюсь мірою розвіяти свою погану славу. І в цьому їм зголосився допомогти український журналіст...