Дзюба І., Дзюба М.

Сергій Параджанов. Більший за легенду . — К. : Дух і літера, 2021. — 224 с. : іл. (Постаті культури)

Книга Івана та Марти Дзюбів складається з текстів (мемуарні нариси, статті та інтерв’ю), які є своєрідними коментарями до життя і творчості Сергія Параджанова, одного з найвидатніших і найоригінальніших митців України та світу. Його образ складають міфи та міфологеми, переважно витворені самим Параджановим. Тексти авторів книги розширюють цей образ у найцікавіший спосіб – доповнюючи життєвими подробицями, сюжетами й концептуальними інтерпретаціями вчинків кіномитця, котрі однаковою мірою дотичні як до життя побутового, так і власне художнього. А ще ця книга дарує читачеві уявлення про те, як складався мистецький космос Параджанова, яким чином відбувся перехід від режисера, що працював з традиційними міфами комуністичної ідеології, до художника, що заговорив мовою національних міфологій в їхній авангардовій, напрочуд сучасній іпостасі. Для людей, залюблених в культуру і її геніїв. Геніїв, що витворюють не тільки себе, а й світ, який формує людину і людство як субстанцію творчу, спрямовану у безмір історико-культурного часо-простору.

Павлишин А.

Нам і далі загрожує вічність / А. Павлишин . — К. : Дух і літера, 2021. — 352 с. (Постаті культури)

Під обкладинкою цієї книжки читачі й читачки, зацікавлені культурним багатоманіттям України, знайдуть півтори дюжини біографічних есеїв, розвідок і публікацій документальних матеріалів, присвячених знаковим постатям культурного й суспільного життя Львова та Галичини в ХХ столітті. Це добірка текстів, які поставали уже в новому тисячолітті та є спробою повернення доброї пам’яті про непересічні, яскраві особистості, котрі не з власної волі й цілком незаслужено «випали» з колективної свідомості модерної української нації.

Письменники та письменниці, пристрасні громадські діячі й діячки скаліченого двома світовими війнами регіону, вони або загинули від сталінського (Антін Крушельницький, 1878–1937) та гітлерівського (Руна Райтман, 1890–1942 (?); Бруно Шульц, 1892–1942; Галина Ґурська, 1898–1942) геноциду, чи зазнали травми втрати малої вітчизни, десятиліттями потерпали від переслідувань цензури, змушені були мешкати за кордоном або й узагалі емігрувати, рятуючись від комуністичного тоталітаризму й ксенофобії (Станіслав Вінценз 1888–1971; Іда Камінська, 1899–1980; Станіслав Єжи Лец, 1909–1966; Збіґнєв Герберт, 1924–1998). Їхні сліди припали піском забуття, а блискучий творчий доробок на півстоліття осів у спецхранах, і щойно тепер повертається до нас у цілком зміненій культурній реальності. «Проявлення» цього локального, а водночас дуже універсального спадку неодмінно трансформує образ минулого і наші уявлення про власну ідентичність.

Пономарьов В.

Цвітіння чудової квітки. Ольґред Бочковський і відродження націй / В. Пономарьов . — К. : Дух і літера, 2021. — 184 с. (Постаті культури)

У книзі зібрані нариси інтелектуальної біографії українського соціолога, філософа та публіциста Ольґерда Іполита Бочковського (1885—1939). Проаналізовано започатковану ним науку про творення націй — націологію, — та його трифазну концепцію пробудження поневолених народів: культурне відродження, господарське піднесення, здобуття незалежності. Окремо розглянуто публіцистичну творчість Бочковського, його викладацьку та громадську діяльність, а також відгомін його ідей в європейській гуманітарній науці.

... Читати далі »