Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня
1864р. в м. Вінниці в сім'ї дрібного урядовця. Дитинство та юність майбутнього
письменника минули в містечках і селах Поділля, куди переводили батька по
службі. Освіту здобував у Барській початковій школі (1875 — 1876) та
Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880).
Коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, брався за поезію,
переклади, нариси, та швидко головним полем його письменницької діяльності,
справжнім покликанням стає художня проза. З перших спроб Коцюбинського-прозаїка
до нас дійшли оповідання "Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма”
(1884), "21-го грудня, на введеніє” (1885), "Дядько та тітка” (1885).
Друкуватися Коцюбинський почав у 1890р. — львівський дитячий журнал
"Дзвінок” опублікував його вірш "Наша хатка”. В цьому ж році він побував у
Львові, встановивши творчі контакти з місцевими літераторами та видавцями,
зокрема Франком. Поїздка поклала початок постійному співробітництву
Коцюбинського в західноукраїнських виданнях.
На початку 1891р. він їде в с. Лопатинці на Вінниччині, де поєднує роботу
домашнього вчителя в родині місцевого службовця з поглибленим вивченням життя
села, народної мови, культури і розпочинає серйозну літературну працю. За один
1891 рік з-під його пера виходять оповідання "Харитя”, "Ялинка”,
"П'ятизлотник”, повість "На віру”, віршована казка "Завидющий брат”. Твори
привернули увагу літературної громадськості, засвідчили, що в українську прозу
прийшов талановитий художник.
На початку 90-х рр. частина молодої української інтелігенції, перейнятої
ліберально-просвітительськими ідеями, утворює організацію "Братство
тарасівців”, з учасниками якої Коцюбинський деякий час підтримував зв'язок. Цей
зв'язок відбився на його творчості. У казці "Хо” (1894) Коцюбинський підносить
значення ліберально-просвітительської діяльності.
Роки перебування Коцюбинського на урядовій службі в Молдавії і Криму дали
життєвий матеріал для його творів "Для загального добра” (1895), "Пе-коптьор”
(1896), "Посол від чорного царя” (1897), "Відьма” (1898), "В путах шайтана”
(1899), "Дорогою ціною” (1901), "На камені” (1902), "У грішний світ”, "Під
мінаретами” (1904). Одним із свідчень того, що Коцюбинський своїми творами
молдавсько-кримського циклу виходив за межі локальних проблем, є те, що його
повість "Для загального добра” була надрукована в перекладі російською мовою у
журналі "Жизнь” (1899, кн. 12).
Багата творчими здобутками п'ятирічна служба у філоксерній комісії стала
періодом інтенсивного зростання письменника. Залишивши роботу в комісії, він
після безуспішної спроби влаштуватися на роботу в Чернігові, де жила сім'я, їде
до Житомира і займає різні посади в редакції місцевої газети "Волынь”. На
початку 1898р. Коцюбинський нарешті дістає роботу в чернігівському земстві.
Важливим моментом світоглядно-художньої еволюції Коцюбинського було
оповідання "Лялечка” (1901). У "Лялечці” Коцюбинський постає визначним майстром
психологічного аналізу. Зосередження уваги на психологічних колізіях стає
визначальною рисою творчості Коцюбинського.
