Микола Андрійович Вербицький-Антіох (1 (13) лютого ст. ст. 1843, Чернігів — 27 листопада ст. ст. 1909, там же) — український письменник, педагог, громадський діяч.

Народився у Чернігові у дворянській родині. Батько був секретарем губернської управи. Навчався в Київському університеті, звідки був виключений за участь у громадському русі. Продовжив навчання в Петербурзькому університеті, з якого також був виключений. У 1864 році закінчив Київський університет. Був активним членом Київської громади, брав участь у виданні її сатиричного журналу «Помийниця». Як «неблагонадійний» був висланий з України, вчителював у гімназіях Рязані та Орла. Через 30 років повернувся в Україну, був учителем у гімназіях Полтави та Чернігова.

Перші поетичні твори опублікував у журналі «Основа» (1862), пізніше друкувався в журналах «Літературно-науковий вісник», «Правда», «Зоря», газетах «Черниговские губернские ведомости», «Черниговский листок», «Киевский телеграф», альманахах «Розвага», «З потоку життя» тощо. Ранні вірші («Невольник», «Веселий час», «Веснянка» позначені волелюбним, оптимістичним настроєм. У пізньому циклі «Carmina secuntutis» («Пісні старості») домінують мотиви романсової лірики. Писав також російськомовні оповідання та нариси з мисливського життя. Здійснив переробку вірша П. Чубинського «Ще не вмерла України…», яка лягла в основу українського національного гімну.

http://incognita.day.kiev.ua/simejnuj-albom-ukraini3.html

http://leadership.kmpu.edu.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2160:13-170-18431909&catid=296:2008-08-06-13-14-14

http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=1305