Маковея (Перший Спас, Спас на воді, Медовий спас) — народна назва православного свята Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього, або Cвято Всемилостивого Спасу та Пресвятої Богородиці, яке відзначають у перший день Успінського посту 14 серпня (1 серпня за старим стилем).

14 серпня православні відзначають свято винесення чесних древ животворящого хреста Господнього, або свято Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці. Це свято прийшло до нас з Візантії, де було встановлене ще в ІХ ст. Воно полягало в перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглася. Протягом двох тижнів цю святиню носили по Константинополю з метою "відвертання хвороб", для очищення міста від злих духів, які, за давніми віруваннями, приносили страшні епідемії. За допомогою хреста освячували воду, щоб вона ставала чистішою та щоб йшли дощі в спеку.

У Київській державі цей звичай перетворився на хресну ходу до річок, водоймищ, озер. Вода освячувалася і після цього в ній купалися, а також купали худобу, щоб вона не хворіла. У наші дні, за церковними канонами, 14 серпня під час богослужіння здійснюється винесення хреста на середину храму для поклоніння, а після літургії — хресний хід до водоймищ.

Цього ж дня церква також згадує хрещення Русі-України 1 серпня (за старим стилем) 988 року великим князем Володимиром. Окрім того, за переказами, саме 14 серпня 1164 року князь Андрій Боголюбський, виставивши перед своїм військом хрест і Володимирську ікону Богородиці, розбив супротивника — волзьких булгар.

Назву Маковія свято отримало від подій, описаних у біблейських оповіданнях про сімох святих мучеників Маккавеїв та їхню матір Соломію. Всі вони з благословення неньки загинули за віру.

За давнім звичаєм, на Медовий Спас віруючі приносять у храми мед для освячення. Традиція ця пов'язана зі стародавньою настановою — перший урожай приносити Богові і лише після цього споживати самим.

Цього дня у храмах також освячують букети з трав та квітів — "маковійчики". Здавна вважається: якщо не освятити квіти на Маковія, то не буде квітнути господарство.

Від Маковія починається Успенський піст. Вiн так само суворий, як i Великий. Упродовж посту церква закликає людей відмовитися від споживання м'яса, молока й риби, а також утриматися від важливих мирських справ, вінчань. Триватиме пiст до 28 серпня — свята Успiння.

Другий Спас, або Яблучний, припадає на 19 серпня. Третій Спас найчастіше називають Післяуспінням або Хлібним Спасом і пов'язують його у народі із закінченням літа. Це свято припадає на 29 серпня.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Маковея

http://svetlovodsk.com.ua/2031-spas.html

http://sd.org.ua/news.php?id=20132

Степа́н Васи́льович Процю́к (* 13 серпня 1964) — сучасний український письменник, якого вважають одним із найконтроверсійніших сучасних письменників-інтелектуалів, прозаїк, поет, есеїст, кандидат філологічних наук.

            Народився 13 серпня 1964 року на Львівщині. Закінчив Івано-Франківський педінститут та аспірантуру Інституту літератури НАН України. Викладає сучасну українську літературу в Прикарпатському Національному університеті  ім. В. Стефаника. У 2003 році став лауреатом обласної премії ім. В. Стефаника  в номінації „проза” за роман „Інфекція”.

Літературна біографія Степана Процюка розпочалася 1992 року, коли була надрукована перша поетична збірка „На вістрі двох правд” (збірник літгурту „Нова дегенерація”, передмова Юрій Андрухович). На початку 90-х літгурту „Нова дегенерація” вдалося стати одним із небагатьох руйнівників літературної стагнації. Пізніше з'явилася збірка віршів „Апологетика на світанку” (Ужгород, 1996) та збірка поем „Завжди і ніколи” (Львів, 1999). Згодом автор припинив писати вірші, переходячи винятково на прозу й есеїстику.

У 2002 році Процюк дебютує як романіст. Львівська „Піраміда” друкує його „Інфекцію”. Як завжди, критичних контроверсій вистачало: від тверджень про появу роману „національної честі” до роздратованих реляцій у порожнечу, мовляв, справжній українець не міг би бути таким жорстким щодо критики національних негараздів і ментальних недоладностей. Також писалося про те, що „Інфекція” є поступом щодо композиції та поетики українського роману й про те, що це взагалі не роман. 2003 року Процюк С. за роман «Інфекція» був номінованим на здобуття Шевченківської премії.

У творчому доробку письменника є такі книги: „Тотем”, „Жертвопринесення”, „Канатоходці”, „Марійка і Костик”, „Залюблені в сонце. Друга історія Марії і Костика”, „Аргонавти. Третя історія Марійки і Костика”, „Про Василя Стефаника, Карла- Густава Юнга, Володимира Винниченка, Архипа Тесленка, Ніку Турбіну”, „Аналіз крові”, „ Інфекція”, „Лицарі стилосу і кав'ярень”, „Переступ у вакуумі”, „Шибениця для ніжності”, „Серафими і мізантропи”, „Троянда ритуального болю”, „Руйнування ляльки”, „Апологетика на світанку”, „На вістрі двох правд”.

У 2011 році у видавництві „Академія” побачив світ психобіографічний роман Степана Процюка про Володимира Винниченка „Маски опадають повільно”. Автор рішуче виходить за межі жанрів нарису, літературного портрета, есе-біографії, що зазвичай лягають в основу художньої біографістики, а подеколи абсолютно копіюються, і пропонує оригінальну версію психоаналітичного прочитання біографії одного з найбільш суперечливих і найцікавіших українських письменників ХХ століття.

Також 2011 року у видавництві „Твердиня” вийшла книга есеїстики Степана Процюка „Тіні з'являються на світанні”. Страх смерті, неврози безсенсовності й абсурдності життя, любовні залежності, самотність, глибинні внутрішні конфлікти – це неповний перелік того, про що пише автор, і що становить коло екзистенційних проблем сучасної людини. Есеїстика Степана Процюка, на думку багатьох критиків і читачів, наділена енергетичним магнетизмом.

Наприкінці 2011 року на сторінках журналу „Кур’єр Кривбасу” була надрукована повість Степана Процюка „Бийся головою до стіни” – про непрості стосунки батька, який помирає, і сина, який намагається його зрозуміти. Автор витримав цю повість на найвищому регістрі почуттів і переживань. На думку літературного критика Є.Барана, тут є багато з того, що неодноразово апробовано Процюком в інших його повістях та романах: психоаналітики, надриву, гротеску, натуралізму із звичними алегорично-символічними відступами та пасажами.

Степана Процюка вважають одним із найконтроверсійніших сучасних письменників-інтелектуалів. Про його творчість написані сотні рецензій і статей. Автор має чимало читачів у різних містах України.

Твори С ... Читати далі »

      Протягом травня-червня в культурно-дозвіллєвих комплексах району пройшли місцеві огляди фестивалю - конкурсу обдарованої молоді «Ми талановиті!».

            12 серпня 2012 року об 12.00 годині на площі Районного Будинку культури відбувся районний етап фестивалю обдарованої молоді «Ми талановиті!» в якому прийняли участь 22 колективи і окремих виконавців.

            Своїми виступами глядачів, яких зібралося чимало порадували танцювальні колективи, вокальні ансамблі, солісти, читці гумористи.

            Фестивальне журі оцінювало виступи аматорів сцени.

12 серпня 2012 року продовжила свою роботу літня  тераса «Бібліотека під відкритим небом» під назвою «Подорож з малюнка». Користувачі із захопленням переглядали ілюстровані малюнки  з описом про різні країни світу, про державний устрій, природне середовище, населення, господарство, туризм.

Підготувала Тетяна Лобач.