Народився у селі Веселий Поділ Хорольського
повіту. Його батько, Іван Назарович Глібов, був управителем кінськими табунами
в маєтку поміщика Гаврила Родзянки. Дитинство провів у селі Горби
Кременчуцького повіту, куди з Веселого Подолу перейшов на роботу його батько,
забравши з собою сім`ю.
Початкову освіту він здобув дома за допомогою
матері, а 1840 року вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші і де
виходить його перша збірка російською мовою «Стихотворения Леонида Глебова»
(1847). До жанру байки Глібов звертається під час навчання у Ніжинському ліцеї
вищих наук, тоді ж деякі з них друкує у газеті «Черниговские губернские ведомости».
Після закінчення ліцею (1855) Глібов працює
вчителем історії та географії в Чорному Острові на Поділлі, а з 1858 р. — у
Чернігівській чоловічій гімназії, гаряче захищає прогресивні педагогічні
методи. Навколо сім'ї Глібова групується чернігівська інтелігенція. 1861 р.
письменник стає видавцем і редактором новоствореної газети «Черниговский
листок». На сторінках цього тижневика часто з'являлися соціально гострі,
спрямовані проти місцевих урядовців, поміщиків-деспотів, проти зловживань
судових органів, матеріали. За зв'язки з членом підпільної організації «Земля і
воля» І. Андрущенком у 1863 р. Глібова було позбавлено права вчителювати,
встановлено над ним поліцейський нагляд.
Два роки поет живе у Ніжині, а 1865 р.
повертається у Чернігів і деякий час працює дрібним чиновником у канцелярії
губернатора. З 1867 р. він стає управителем земської друкарні, продовжує активну
творчу працю, готує збірки своїх байок, видає книги-„метелики", друкує
фейлетони, театральні огляди, публіцистичні статті, поезії російською мовою,
твори для дітей.
Помер 10 листопада 1893 р. в Чернігові, де його й
поховано на території монастиря Святої Трійці (вул. Толстого, Болдина гора) .
Творчість
Широке визнання в українській літературі Глібов
здобув як байкар. Усього він написав понад сотню творів цього жанру. Перша
збірка «Байки Леоніда Глібова», що містила 36 творів, вийшла у Києві 1863 р., але
майже весь тираж її був знищений у зв'язку з валуєвським циркуляром. У 1872 р.
вдалося видати другу, доповнену в порівнянні з першою, книгу байок, а 1882 р. —
третю, що була передруком попередньої. Спроби надрукувати інші збірки Глібову
не вдалися — перешкоджали цензурні заборони.
