Мико́ла Йо́сипович Сиротю́к (9 липня 1915, село Теклівка, нині Крижопільського району Вінницької області—10 жовтня 1984)—український літературознавець і письменник родом з Вінниччини.)
Народився 9 липня 1915 р. в с. Теклівка Крижопільського району Вінницької області в селянській родині. У 1941 р. закінчив історичний факультет Одеського університету. Учасник Великої Вітчизняної війни.
Після демобілізації з армії в 1948 р. працював інспектором шкіл Одеського облвно, вчителював. По закінченні аспірантури в Одеському педагогічному інституті був старшим науковим співробітником Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Очолював кафедру в Київському театральному інституті. З 1972 р. — професор Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Перша літературознавча праця «Микола Трублаїні» вийшла друком 1956 р. Згодом з'являються літературні портрети «Іван Микитенко» (1959), «Зінаїда Тулуб» (1968). Об'єктом постійної наукової уваги вченого був український історичний роман. Перше дослідження з цієї теми «Українська історична проза за 40 років» побачило світ у 1958 р. Найґрунтовніше цю проблему розроблено в монографії «Український радянський історичний роман» (1962), де бачимо не тільки утвердження історії цього жанру, а й нове прочитання історії України.
1961 р. М. Сиротюк опублікував збірку оповідань «На дорогах тернистих». Дослідження гайдамацького руху надихнуло його на створення історичного роману «Побратався сокіл» (1964). Тривалі дослідження життєвого шляху П. Грабовського дали цікавий матеріал для історико-біографічного роману «Забіліли сніги» (1970).
Помер 20 жовтня 1984 р. у Києві.
Джерела:
http://100v.com.ua/ru/node/3229
| 
