Кундзіч Олексій Леонардович (22) квітня 1904, Павлівка — 20 червня 1964, Ялта) — український радянський письменник, перекладач і перекладознавець.
Біографія
Народився 22 квітня 1904 року в селі Павлівці (тепер Калинівського району Вінницької області) в селянській родині. Навчався на Вищих педагогічних курсах у Вінниці, у 1921–1925 роках — в Кам'янець-Подільському інституті народної освіти. В 1926 році закінчив Харківський інститут народної освіти. Належав до літературної організації «Молодняк». Виступав як перекладач, публіцист, літературний критик, теоретик художнього перекладу. Учасник німецько-радянської війни.
Жив в Києві. Помер 20 червня 1964 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі(ділянка № 1). Пам'ятник на похованні встановлено 1965 року, скульпторК. А. Кузнецов.
Творчість
Брав участь у підготовці «Українсько-російського словника» (т. 1—6, 1953–1963). Основні праці з питань мовної культури та перекладознавства:
- «Дієзи в ключі!»,
- «Переклад і літературна мова»,
- «Деякі питання перекладу творів Л. М. Толстого»,
- «Питання залишається актуальними» та інші.
Вони вміщені в посмертних збірниках літературно-критичних праць Кундзіча:
- «Дієзи в ключі!» (1965),
- «Слово і образа» (1966),
- «Творчі проблеми перекладу» (1973).
Переклав українською мовою роман «Війна і мир» Льва Толстого, окремі твори М. Лєрмонтова, М. Горького, Л. Леонова та інші.
Вшанування пам'яті
19 жовтня 1971 року в Києві, на фасаді будинку Роліту по вулиці Леніна (нині Богдана Хмельницького), 68, в 1954–1964 роках жив і працював Олексій Кундзіч, встановлено гранітну меморіальну дошку (барельєф; скульптор Н. М. Дерегус).
Джерело:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Кундзіч_Олексій_Леонардович
| 
