«Він поєднував у собі ніжного лірика з грізним сатириком-викривачем, добродушного гумориста з трагіком високої напруги, захопленого співця краси, природи і людини з нещадним суддею людської пошлості і підлоти», — писав Максим Рильський.

     Гоголь Микола Васильович [1809-1852] - один з найбільших представників помісного стилю 30-х і початку 40-х рр. 19 століття. Народився на Україні, в містечку Сорочинцях, на кордоні Полтавського і Миргородського повітів.

     Батько Гоголя, Василь Опанасович Яновський-Гоголь, служив при Малоруському поштамті, звідки звільнився в чині колезького асесора. Служив секретарем у далекого родича, колишнього міністра, повітового представника дворянства, Д.П. Трощинського. Василь Опанасович любив мистецтво, сам писав вірші і комедії українською мовою.

    Мати Гоголя, Марія Іванівна, уроджена Косяровська, була, за переказами, першою красунею на Полтавщині. Походила з родини поміщиків. Заміж на Яновського-Гоголя вийшла в 14 років, народила шестеро дітей.

      За переказами (інформація не підтверджена), другу частину прізвища — Гоголь — додав до своєї (Яновський) дід Миколи Васильовича. Це було зроблено, щоб довести походження роду від полковника Остапа Гоголя, який прославився на Україні в XVII столітті.

     Сім’я Гоголів була дуже релігійна, що, безсумнівно, наклало свій відбиток на світогляд майбутнього письменника. Особливу увагу духовному вихованню дітей приділяла мати.

     1818 — 1819 роки — Микола Гоголь, разом з братом Іваном, навчаються в Полтавському повітовому училищі.

     1820 — 1821 роки — Гоголь бере уроки у полтавського вчителя Гаврила Сорочинського.

     1821 — 1828 роки — навчання в гімназії вищих наук у Ніжині.

     Ніжинська гімназія вищих наук була своєрідним аналогом Царськосільського ліцею, тут навчалися діти провінційних дворян. У гімназії Гоголь вчився музиці, живопису, брав участь у театральних постановках. До цього часу відносяться і перші літературні спроби Миколи Васильовича, який спочатку працював з різними жанрами: писав трагедії, елегії, повісті. Тоді ж була написана перша сатира «Дещо про Ніжин, або Дурням закон не писаний». Коли прийшов час вибирати спеціальність, Микола Гоголь вибрав юриспруденцію — він хотів «припиняти неправосуддя».

      1828 — 1829 роки — в грудні 1828 року Гоголь відправляється до Петербургу. Роботу отримати йому не вдалося. Спроба заробити літературною працею закінчилася невдало: були видані лише два твори, вірш «Італія» і «ідилія у картинах» «Ганц Кюхельгартен». Остання, опублікована під псевдонімом «В. Алов» викликала поблажливі насмішки критиків. Гоголь спалює нерозпроданий тираж книги і, розчарований, їде в Німеччину (липень 1829).

      Кінець 1829 року — Микола Васильович повертається до Петербурга. На цей раз пошуки роботи виявилися вдалими, і Гоголю вдалося отримати місце писаря в департаменті державного господарства і публічних будівель Міністерства внутрішніх справ. Служба була одноманітною і нудною, єдиними віддушинами були заняття живописом і літературою. Ще один позитивний момент від «служби державної» — вона забезпечила письменника найбагатшим матеріалом для майбутніх творів.

      1830 — у журналі «Вітчизняні записки» вперше опублікована повість Гоголя «Басаврюк». Пізніше повість була перероблена автором, після чого отримала назву «Вечір напередодні Івана Купала».

... Читати далі »