Олена Антонівна
Косач (у заміжжі — Тесленко-Приходько; псевдоніми: Зовиця, Е. Ластівка, Олена
Ластівка; 9 (21) січня 1845, Мглин — 9 лютого 1927, Київ) — українська
письменниця, громадська діячка. Сестра Петра Косача, тітка Лесі Українки.
Біографія.
Народилася 21 січня 1845 року в місті Мглині Чернігівської губернії (нині
місто Брянської області Росії). З 1877 року завідувала притулком для дітей
робітників у Києві. Брала активну участь у народницькому русі. 1879 року була
заарештована у Санкт-Петербурзі у зв'язку із замахом на шефа жандармів О.
Дрентельна і заслана до міста Пудожа Олонецької губернії (нині місто в Карелії,
РФ), а 1881 року — ще на п'ять років до міста Ялуторовська Тобольської губернії
(нині місто Тюменської області, РФ). Пізніше мешкала в Ризі та Києві (вулиця
Лабораторна, 11).
Померла 9 лютого 1927 року у Києві. Була похована на Байковому цвинтарі
(поховання нині втрачене).
Творчість.
Автор низки гумористичних та
історичних віршів і стилізованої під Тараса Шевченка поеми-билиці «Ганна» (видана
у 1881 році) — про недолю вбогої вдови, в якої загинув син-підпасич. Леся
Українка присвятила Олені Антонівні вірші «Надія» і «Забуті слова».
